Основна цінність

П’ятнадцятирічний підліток написав вірш-волання.

Це крик протесту проти нашої льодової епохи почуттів, проти холодного світу, склеротичної системи самовдоволених дорослих, де все і кожна річ запрограмована, де її можна використати й продати.

  • Я хотів молока, а отримав смоктунець,
  • Хотів батьків, а отримав іграшку,
  • Хотів розмовляти, а отримав телевізор.
  • Я хотів вчитися, а отримав свідоцтво,
  • Хотів думати, а отримав знання,
  • Я хотів мати власну думку, а отримав готовий світогляд,
  • Хотів бути вільним, а отримав дисципліну.
  • Я хотів любові, а отримав моральність,
  • Хотів мати професію, а отримав робоче місце.
  • Я хотів бути щасливим, а отримав гроші,
  • Хотів волю, а отримав автомобіль.
  • Я хотів знайти сенс життя, а отримав кар’єру,
  • Хотів надію, а отримав страх.
  • Я хотів змінитися, а отримав співчуття.
  • Я хотів жити…

Цей вірш – свідчення туги за автентичними цінностями, туги, яка є в серці кожної людини. В одному із досліджень, в якому взяли участь тисячі італійських підлітків, на запитання: «Що для тебе найважливіше в житті?» пролунали відповіді: здоров’я (66,85%), віра в Бога (44,05%), любов (32,75%), мати щасливу сім’ю (25,6%), отримати добру освіту (20,2%), праця (19,3%), чесність (18,8%), допомагати іншим (15,8%).

Ці цінності дуже відрізняються від тих, які щоденно нам пропонують газети та телебачення, і якими живе багато людей у вирі сучасного суспільства.

Однак щоб ці цінності стали живою частиною життя, їх треба впорядкувати в ієрархічну й цілісну систему.

Це означає, що вони мусять стати частиною духовного скелету людини. Розгублення та балаган серед цінностей спричиняє серйозні нещастя. Те, що ми називаємо фальшивими цінностями нашого суспільства, – це погано впорядковані й деформовані цінності. Наприклад, праця (автентична цінність) може стати стимулом продукування за будь-яку ціну (деформована цінність), право на щастя перетворюється в пошук приємності, мужність – у прагнення успіху, свобода – у свавілля тощо.

В цьому розділі буде представлено систему цінностей, відповідну для нашого часу. Це пропозиція і її, звісно ж, можна буде поліпшити.

По-перше: людина

Цінності – як черешні: одна тягне за собою іншу. Якщо ми покладемо руку до ідеального «кошика цінностей» і схопимо основну, то витягнемо всі інші цінності, які зачепилися за неї.

Завдання фундаментальної цінності – виконувати роль мотору, який спричиняє рух усіх інших цінностей.

Для нас фундаментальною цінністю є гідність людської особи.

Для християн мотивація цієї цінності дуже виразна. На перших сторінках Біблії сказано: «І створив Бог Людину за образом Своїм, за образом Божим створив її; чоловіка і жінку створив їх» (Буття 1:27).

Попри це, часто визначення поняття «людина» виглядає так: «Достатня кількість жиру для виробництва семи брусків мила, достатня кількість заліза для виготовлення цвяха середньої величини, достатня кількість фосфору для виготовлення двох тисяч головок для сірників, достатня кількість сірки, щоб визволитися від своїх бліх».

Для інших людина є чимось ненабагато більшим від «хробака, який повзає по камінні, по землі; частинки життя, яка дрейфує без цілі в безмірних просторах всесвіту». «Можливо, людина не лише походить від тварин: вона завжди була і залишиться твариною», – наголошує інший мислитель. Для багатьох на цьому світі людина насправді є лише дивним видом високорозвиненої тварини, яка намагається будь-якою ціною задовольнити свої інстинкти та потреби. Тварини, які рухаються серед багатоповерхівок, оперують комп’ютерами, як тигр, що полює у джунглях, використовують свою спритність та інші вміння. Для слабких і беззахисних людина – гірша від тигра.

Вибір людської особи як фундаментальної цінності означає віру в те, що людину не можна обмежити до клубка інстинктів; вона – це істота, яка відрізняється від усіх створінь, цілком незвична істота, бо створена у винятковий спосіб. Людина – це дух і тіло, розум і воля, здатність проектувати, любити, мислити, створювати та координувати дійсність, в якій перебуває.

Інша людина, ближній, не є конкурентом, якого треба оминати або нищити, не є також предметом для підтвердження свого «я». Це істота з такою ж гідністю. Вона є партнером, який співвідповідальний за переміну світу та його суспільні й економічні структури. Нестримне бажання володіти поступається місцем спільноті осіб; егоїстичний пошук своєї користі – справедливості та солідарності, утиск – братерству, суперництво – творчій згоді.

Визнати гідність людської особи фундаментальною означає спрямувати свої сили на три важливі шляхи:

  1. Шлях життя. Відома італійська повість закінчується словами: «Життя – це все, що ми маємо». Життя – незмірний, неймовірний дар, який треба захищати й берегти за будь-яку ціну.
  2. Шлях духовного зростання. Нікому ніколи не вдалося до кінця збагнути можливостей людини та людства; кожна людина – це необмежена можливість. Кожен з нас є необмеженою можливістю. Кожен із нас є відкритим завданням, яке може прямувати до нескінченності, якщо тільки прагне цього і йому це дано.
  3. Шлях суспільства. Людина не є самотньою істотою; вона завжди існує для когось або з кимсь. Ми стаємо людьми завдяки іншим, коли розмовляємо, спілкуємося, любимо, допомагаємо одні одним.
Попередній пост

Час ідолів

Які цінності зараз домінують Ввімкнений телевізор, який працює на повну гучність. На екрані співачка-дитина, одягнена ... Читати далі

Наступний пост

Великі цінності

А тепер погляньмо, які великі цінності зустрічаємо на цих шляхах. Тобто, які «черешні» прищепилися до ... Читати далі