Секрет щастя

«Але нас просто ніхто не вчив жити щасливо», – точний підсумок-висновок історії, якою поділився франківський таксист. Історії, яка є копією-ілюстрацією життя багатьох наших співгромадян, які йдуть на чималі жертви заради майбутнього блага своїх дітей, проте діти від цього не стають щасливішими. Чому? – Бо їх «просто ніхто не вчив жити щасливо».

Сила прикладу велика річ: діти більше переймають поведінку батьків, ніж роблять те, що батьки їм кажуть. Крім того в наш метушливий час (а, цікаво, коли той час не був метушливим?), у батьків залишається не так багато часу, щоб ділитися з дітьми своїми думками, прищеплювати їм власні життєві орієнтири, цінності, з чого власне і складається виховання. Через те дітям залишається лише копіювати, при чому в старшому віці це часто відбувається навіть підсвідомо, поведінку батьків, роблячи часто ті самі помилки.

Ніколи цього не помічали? Поспостерігайте за оточуючими вас людьми і ви обов’язково це зауважите: виявляється так звані родові «прокляття» часто є наслідком браку виховання, а точніше, браку уваги з боку батьків, які не попередили дітей про можливі помилки та випробування, що чекатимуть на них у житті, через що їхні діти припускаються тих самих помилок. Звісно, не треба забувати про спадковість, але воля людини, її вибір все рівно переважає над спадковістю. Не вірите? Якби не так, людство до сих пір жило б у кам’яному віці.

Помітивши цей сумний взаємозв’язок у житті інших людей, у вас, сподіваємось, вистачить рішучості побачити це взаємозв’язок і в житті власному.

«Але нас просто ніхто не вчив жити щасливо», – ця фраза знову відсилає нас до вже згадуваного вислову Марка Аврелія: «Наше життя є те, що ми думаємо про нього». Тільки розкриває його сенс в іншій площині: наше сприйняття життя формує його, і це сприйняття в певній мірі передається наступним поколінням. Виходячи з цього факту, який до того ж підтверджується вже згаданою історією життя таксиста, можна дійти наступного висновку: хочете щоб ваші діти були щасливими – навчиться самі жити щасливо, цінувати життя. «Жити, а не відкладати», – як радить Тетяна Грегораш. Так, це складно, але іншої альтернативи не існує.

Ну, а на додаток, коротенька історія-притча, що слугує підтвердженням наведених тут тез.

Щастя дітей

«Якось ішов дорогою мудрець, милувався красою світу і тішився життям. І от стрівся йому чоловік, що згорбившись двигав велетенський тягар.

– Навіщо прирікаєш ти себе на такі страждання? – запитав мудрець.

– Я страждаю заради щастя своїх дітей та онуків, – відповів чоловік. – Мій прадід все життя страждав заради щастя діда, дід страждав заради щастя мого батька, і я буду страждати все життя, тільки щоб діти мої й онуки були щасливі.

– А чи був хтось щасливий у твоїй сім’ї? – запитав мудрець.

– Ні, але мої діти і внуки доконче будуть щасливі! – відказав нещасний чоловік.

– Неписьменний не навчить читати, а кротові не виховати орла! – мовив мудрець. – Спершу навчися сам бути щасливим, а тоді зрозумієш, як ощасливити своїх дітей та онуків!»

Сподіваємось, що ця інформація була корисною для Вас.

З любов’ю, редакція сайту