Затримка розвитку душі

У сучасних дітях все частіше спостерігається якась дивна невідповідність зовнішньої дорослості і внутрішньої безвідповідальності. Дивишся іноді на підлітка: здається, ти вже нічому його не можеш навчити, такий він бувалий, великодосвідчений, знаючий.

А трохи копнеш – і така незрілість виявиться, що самий раз ставити діагноз “затримка психічного розвитку”. Чим доросліше, тим дурніше. Іноді ця дисгармонійна повергає в стан шоку.

Юний “крутій”

Пригадується один чотирнадцятирічний хлопчина, якого і хлопцем-то насилу можна було назвати, – так він виглядав і такі в нього були звички. Мати привела його на психологічну консультацію із скаргами на прогули, хамство, позамежне свавілля і, як це зазвичай буває, на позамежну безвідповідальність.

Ясно, що такому дорослому парубкові безглуздо пропонувати дитячі ігрові тести. Але відразу вступати з ним, таким “крутим”, у задушевну бесіду було вже і зовсім безперспективно. Тому ми спершу попросили його письмово перерахувати якості хорошої і поганої людини. Завдання, загалом, просте, але на вигляд серйозне.

Результат нас приголомшив. Мало того, що парубок насилу нашкрябав по три епітети, так ще вибір якостей свідчив сам за себе. Хороший – красивий, добрий, розумний. Поганий – негарний, злий, безглуздий. Адже дитина вже в п’ять років розуміє, що красивий не обов’язковою хороший, а негарний зовсім не завжди буває поганим. Улюблена бабуся може бути старою, зі зморшками, беззубою, а красива відьма в мультфільмі не просто погана, а навіть огидна. Знає дошкільник і про розумних лиходіїв. Отже наш чотирнадцятирічний “крутелик” тягнув максимум на три-чотири роки. Такі незрілі поняття про життя і людей не могли не відбитися на його поведінці. Звідси і безвідповідальність, яка так лякала матір. Яка там відповідальність у малюка-дошкільника?!

До речі про дошкільників. Останнім часом попадаються “крутелики” і серед них. Вони поблажливо, а то і з презирством дивляться на ляльок і інші дитячі іграшки. Класичні мультики для них – дитяча розвага. Інша справа бойовики, фільми жахів…

А надміру “розвинуті” батьки з розчуленням розповідають, як їх маленький син порадив, в якому пункті сьогодні вигідно зробити валютний обмін. “Розумний хлопчина росте”, – розчулюється татко. А розумник не володіє елементарними моральними поняттями, без яких неможливе становлення людської особистості. У його душі вирує майже дитячий хаос. Він не вміє організувати ролеву гру, між тим, як саме в ролевих іграх діти найкраще освоюють світ і нюанси людських відносин. Йому неможливо пояснити, чому потрібно ділитися з іншими дітьми солодощами і чому не потрібно мститися. Але практичні знання такої дитини (розумній не по роках!) настільки захоплюють дорослих, що зворотний бік медалі вони ніби і не бачать.

Пісочниця для дорослих

Проте чим дорослішою стає дитина, тим більш посередньою виглядає її практичність. Вона тьмяніє, оскільки відповідає віковій нормі. А от душевне недорозвинення висвічується все яскравіше, бо воно все більше перестає відповідати віку. Причому виражається це не лише у відсутності високих потреб. Так, такий підліток байдужий до поезії, живопису чи класичної музики і не переживає романтичних почуттів по відношенню до істот протилежної статі. Але, врешті-решт, і раніше було досить багато людей приземленого складу, які окрім хліба насущного нічим не цікавилися. Ні, у сучасних безвідповідальних осіб і приземленість якась особлива. Це не дрібний крамар з його обмеженим світом і вічними турботами про виживання. Крамар хоч і не поет, але зовсім не ледар. І світ у нього хай і обмежений, але все таки в нього вписана сім’я, заради якої він просиджує в крамниці з ранку до ночі. Тобто, практичність у класичній системі понять дуже тісно пов’язана з розвиненим почуттям відповідальності.

У сучасних ледарів абсолютно інші особливості. Практичність їх якась неповноцінна. І це теж все яскравіше висвічується в міру дорослішання. Прекрасно розуміючи що почому, вони зовсім не налаштовані напружуватися для досягнення благ. Але з другого боку, не збираються собі в чомусь відмовляти. З властивою їм безвідповідальністю вони впевнені, що батьки так само повинні забезпечити їм “гідну якість життя”, як забезпечували годування і усілякі цяцьки в дитинстві.

Самі ж безвідповідальні підлітки нікому нічого не винні. Вони і про себе-то повною мірою не можуть потурбуватися, бо не вміють розраховувати на крок вперед. Такий недоросток може вкрасти всі гроші, наявні в домі, – саме всі, а не малу дещицю на морозиво, потреби-то в нинішньої молоді непомірно роздуті! – ніскільки не піклуючись про те, що завтра йому самому ж буде нічого їсти.

– А мене це не хвилює! Це ваші проблеми, – заявить він розгубленим “предкам”. І, жахаючи їх якоюсь патологічною безсовісністю, ще зажадає наступного дня після крадіжки “збалансованого харчування”. “Ваші проблеми” він заявить рідним і в тому випадку, якщо його виключатимуть із школи за неуспішність. А коли, втомившись оббивати пороги, мама зажадає, щоб син хоч би влаштувався на роботу, раз він не хоче вчитися, цей здоровий бовдур підніме її на сміх. Та ще нагадає про права дитини, які батьки зобов’язані дотримувати згідно із законом.

– Що я з ним зроблю? – стомлено скаржиться жінка. – З дому не виженеш, він тут прописаний, загрожує в міліцію поскаржитися. Мені кажуть: “Не годуй…” А як? Замок, чи що, на холодильник повісити? А зростом він вже з дорослого мужика. Мені з ним не впоратися. Ви запитуєте, що він робить цілими днями? – Півдня спить, потім встає, у комп’ютерні ігри грає, телевізор дивиться. Добре хоч його дівчатка доки не цікавлять, він у цьому плані в нас ще дитина…

А от хлопчина більш старшого віку. Причому ще не такий “розбишака”, а благополучніший. Він і школу закінчив, і навіть в інституті відучився. Влаштувався на роботу, пристойно заробляє. Здавалося б, можна зітхнути з полегшенням: вивели в люди… Але “люди” – це в даному випадку голосно сказано. Не дуже-то схожий безвідповідальний хлоп на… є спокуса сказати “на дорослого”, але скажемо відвертіше: на людину. Він живе з батьками на всьому готовому, але при цьому не вважає за потрібне віддавати їм хоч би частину зарплатні. Вони, втім, теж не наполягають, щоб не загострювати відносин.

– У молодих зараз зовсім інші потреби. Машина потрібна. Одяг модний диких грошей вартує. А в кафе з дівчиною зайти? Ви тільки подивіться, які ціни! І відпочити треба по-людськи, у цивілізованому місці. Отже йому на себе-то не вистачає. Де вже тут на господарство давати?

“Ледве зводячи кінці з кінцями”, молодий чоловік купує (чи знімає) квартиру. Незабаром у ній з’являється дівчина. Вони живуть разом рік, другий, третій. Але дружиною він її не вважає. А на боязке питання батьків, коли ж, нарешті, вони одружаться, відповідає, що на весілля немає грошей. Адже треба, щоб усе було на рівні: і ресторан, і сукня, і весільна подорож. А вже про дітей нічого і заїкатися! Які діти в наш час? Спершу потрібно пожити для себе, адже в житті так багато цікавого: пиво, дискотеки, клуби, кіно, басейн, теніс. Життя схоже на велику пісочницю, в якій з’являються все нові форми і совочки. А працювати доводиться для того, щоб їх оплачувати, оскільки батьки цей дорослий набір іграшок забезпечити вже не в змозі.

Проте вони в змозі морально підтримати і виправдати своїх нащадків.

– Куди їм дітей заводити? Вони самі ще діти! Так, ми, звичайно, у двадцять п’ять років і сім’ю мали, і дитину. Але тепер-то все по-іншому, – тут на батьківських лицях зазвичай з’являється зворушена посмішка. – Зараз у цьому віці ще жодної відповідальності.

Але де підстави вважати, що вона взагалі з’явиться? Що це взагалі таке – “відповідальність”? Коли людина відповідає за свої вчинки? – Так, але таке визначення віддає тавтологією. Коли в неї розвинене почуття обов’язку? – Безумовно, але тоді потрібно б точніше визначити, що таке обов’язок. Краще, напевно, не поспішати з визначеннями, а вдуматися в сенс.

Що вважати відповідальністю?

Кого традиційно вважали відповідальною людиною? Адже не того, хто застеляє за собою ліжко і навіть заробляє собі на життя. Відповідальною дитиною називали ту, яка няньчила малюків. Відповідальним дорослим – хто бере на себе все найтяжче і неприємне. Значить, в основі відповідальності лежить жертовна любов, готовність взяти чужу ношу, щоб полегшити її ближньому.

Але останнім часом критерії оцінки сильно змістилися. Дитина, яка не прогулює школу і не стає наркоманом, надвідповідальна. Мати, яка піклується про сина-інваліда, вона не просто відповідальна, вона – героїня, тобто виведена за межі звичайної людської норми. Що ж до самопожертвування заради чужих людей, то тут зміна в оцінках вже обертається парадоксом. Такі люди сприймаються сучасним обивателем як божевільні.

– Я не святий! – заявляє він, почувши про подібний випадок. А в підтексті звучить: “Я не ідіот”. Обиватель як би дає зрозуміти, що не має до цього жодного відношення. Нехай божевільні роблять, що хочуть, тільки мене, нормальну людину, у це не вплутуйте.

Підсумовуючи, можна сказати, що епітет “відповідальний” привласнюється сьогодні людині, яка більш-менш здатна відповідати за себе. Усе, що понад це – вже виключення з правил. А ледар, він навіть за себе відповідати не може. Він увесь у владі потягів, миттєвих, за перевагою низинних бажань. Захотілося покататися на модних атракціонах – вкрав гроші з татового гаманця. Захотілося гострих відчуттів – уколовся, хоча багаторазово чув, що від передозування можна померти. Йшов на іспит, але зустрів приятелів і про все забув, проте так класно повеселилися.

Звичайно, подібні форми безвідповідальності сильно віддають патологією, але коли її так багато, то виникає спокуса розширити межі норми. В усякому разі, подібних молодих людей зараз, як правило, визнають осудними.

А якщо говорити серйозно, то і описаний вище, нібито благополучний хлопець теж не відповідає за себе. Адже егоцентрична поведінка відділяє людину від інших. А людина в такому стані може існувати, лише доки вона повна сил. Коли ж з нею щось трапляється: хвороба, катастрофа, старість, – вона без підтримки ззовні вже не виживе. Ну, і де її хвалена відповідальність? Не відкликаючись на тяготи рідних і друзів, відмовляючись від тягаря сім’ї, відповідальності за дітей, сучасна людина не дивиться навіть на два кроки вперед і прирікає себе на повну беззахисність у критичних обставинах.

Причини безвідповідальності

Що лежить в основі почуття відповідальності? Що примушує людину відповісти на біль іншої людини? – Ну, звичайно ж, співчуття, милосердя, любов. Так, саме любов – от що породжує відповідальність. От що наказує взяти на себе чийсь вантаж, допомогти. Свою ношу робити тяжчою, щоб полегшити другому. У міру дорослішання людина навчається цій жалісливій любові. Так дорослішає її душа. Відповідальність – одна з головних ознак повноцінного розвитку душі. Це одна з найважливіших характеристик нормальної дорослої людини.

Легко вимальовується логічний висновок: зростання безвідповідальності – зубожіння любові. Саме зубожіння любові є головною причиною безвідповідальності сучасного суспільства.

Автор: Тетяна Шішова

Попередній пост

Діти і гроші

Діти і гроші… Коли я була маленькою, проблема вирішувалася просто: дітям гроші не давали. Існував ... Читати далі

Наступний пост

Про дитячі капризи

У цій брошурі психолог Тетяна Шішова поділиться своїми думками стосовно дитячих капризів та дасть поради, як ... Читати далі