Берегти стосунки

У попередньому дописі з промовистою назвою «Бійня» проглядається не тільки жорстоке ставлення до колишніх спортсменів, чи загалом людей, які, як кажуть, залишилися «за бортом життя». Найперше, що має впадати у вічі – це споживацьке ставлення жінки до свого чоловіка, як згадує Олена, авторка листа:

Мама наполягла – вона дуже любила з’являтися в людних місцях з татом, коли всі люди дивилися тільки на нас.

Проте з приходом до родини горя – хвороби чоловіка, стосунки поступово почали змінюватися. Не хочеться переказувати доволі типовий сюжет повільного вмирання багатьох сімей, коли якісь негаразди поступово знищують сім’ю, коли від, здавалося б, здорового сімейного організму залишається лише порожня шкаралупа; коли люди, які здавалося б не могли жити один без одного, віддаляються і поступово стають чужими один одному. Деколи це переростає у відверту ворожість, і те, що раніше об’єднувало цих двох людей, може стати причиною тривалого конфлікту, що може тривати решту життя і навіть не припинятися зі смертю одного з подружжя. У чому ж причина?

У мріях, сподіваннях, які плекали люди перед одруженням. Адже часто життя не відповідає цим очікуванням… І тут перед подружжям постає вибір: чи долати труднощі разом, або ж тікати від цих проблем і заразом від шлюбу. Статистика розлучень свідчить про те, що багато хто обирає другий варіант. Але це ще не все: назва оповідання – «Бійня» – часто стає характеристикою відносин, які панують, на жаль, у дуже багатьох сім’ях. Тут мимоволі пригадаються слова з післямови однієї з книг, розміщених на сторінках цього сайту:

Жінка виходить заміж з метою відстояти у своєму шлюбі певну “бабську правду”, а чоловік одружується, щоб відстояти в ньому певну “мужицьку правду”. Двоє йдуть у шлюб з явним наміром воювати один з одним усе спільне життя. І якщо навіть хтось комусь програв якусь битву – це не зупиняє хід самої війни. Вона триває, і вона незримо ведеться сторонами без всякої перспективи колись її закінчити…

Знаєте, з такими намірами краще не створювати сім’ї, бо все рівно нічого доброго з цього не вийде: люди будуть заручниками таких відносин, які в жодному разі не стануть повноцінним шлюбом. Ще гірше, коли заручниками подібного ставлення стають дійсно не в чому неповинні діти… Нещасні діти, які часто крім сварок і з’ясування «чия правда – правіша», нічого не бачать у житті батьків. Ще страшніше, коли починають вважати, що саме вони винні в цьому.

Важко побудувати добре сімейне життя, коли стосунки між подружжям засновані на любові та взаємній повазі, особливо це важко зробити без доброго прикладу, коли багато людей навіть не здогадуються, що таке в принципі можливе.

Зараз багато говорять про проблеми країни, проте мало хто згадує про проблему, яка фактично уразила, на кшталт ракової пухлини, українське суспільство – брак любові в більшості подружжів. Любов – це не тільки романтичні відносини перед одруженням чи в перші місяці після нього. Любов, взаємна повага, (що є одним з головних проявів любові) – є, так би мовити, стратегічним ресурсом, яким повинен живитися шлюб і у свою чергу повинен його продукувати, тобто чоловік і жінка повинні плекати любов у своїх стосунках, і не тільки плекати, але й множити. Лише в такому випадку союз між жінкою і чоловіком (чи чоловіком і жінкою) можна назвати шлюбом. І як свідчить саме життя, при такому підході до сімейних відносин, усілякі негаразди лише зміцнюють шлюб і любов подружжя в ньому.

Проте плекати любов, множити її – це, насправді, дуже непросто, що вимагає серйозного ставлення до стосунків, що склалися в сім’ї. У жодному разі не можна полишати стосунки напризволяще, бо в іншому разі ці стосунки можуть зайти просто в тупик без можливості знайти з нього вихід. Тому бережіть своїх рідних і стосунки з ними.

З любов’ю, редакція сайту