Втрачена можливість

В історії про непрості стосунки невістки і свекрухи (а коли подібні стосунки бувають простими?) немає нічого насправді особливого: часто батьки скаржаться на те, що їхніх дітей занадто балують, пестять бабусі та дідусі. Причиною скарг є побоювання, що таке ставлення розпестить дітей, і на користь цього факту наводять безліч життєвих прикладів. Але чи дійсно це так? Спробуємо розібратися в цьому.

Уся річ у тім, що найчастіше розпещує дітей потурання з боку саме батьків, які таким чином намагаються компенсувати брак часу на виховання дітей, а деколи, якщо бути відвертими, і відсутність бажання проводити спільний час з ними. Інша ситуація з цього приводу складається в старшого покоління: у нього, як правило, вистачає часу на виховання онуків. Проте не варто думати, що в абсолютно всіх старших людей є купа вільного часу, який вони можуть витрати, щоб бавитися з онуками. Ні, просто старші люди більше цінують час і тому намагаються витратити його з найбільшою користю, як це робила мудра свекруха із вже згаданої історії.

А ще вона по-справжньому любила своїх онуків, а де присутня справжня любов – там дитина ніколи не буде розпещена, адже часто розпещеність, демонстративний непослух, вередування є лише сигналами, часто до кінця нез’ясовними для самої дитини, якими вона сигналізує про брак уваги з боку батьків і тим самим хоче привернути до себе увагу. Справжня любов відчуває коли заперечити небезпечним намаганням дитини, знає коли сказати «ні», не обмежуючи свободи дитини, не нав’язуючи їй свою волю за принципом «бо я так сказала, бо я так сказав», вважаючи свою думку остаточною, без можливості її оскарження.

Проте ці відмінності часто залишаються невидимими для молодих батьків, що деколи стає причиною виникнення конфліктів з бабусями і дідусями, і згадана історія є тому характерним прикладом. На жаль, справжній стан речей відкривається лише з часом, і вже постарілим молодим батькам залишається лише жалкувати про втрачену можливість подякувати своїм батькам, свекрам, свекрухам, тестям і тещам за любов і турботу, яку вони проявили до їх власних дітей.

Як це і сталося в героїні згаданої історії.

Сподіваємось, що ця інформація була корисною для вас.

З любов’ю, редакція сайту