Про безвідповідальність

Безвідповідальність. Хочете вірте в це, хочете – ні, але в безвідповідальності – нашій особистій, суспільства в цілому, – криється незліченна кількість проблем: і особистих і суспільних. І безвідповідальність полягає в тому, що більшість людей вперто не хочете визнавати того факту, що часто причиною їхніх проблем є саме вони, а не хтось іншій, як вони звикли вважати.

Невизнання цієї причини не вирішує проблем, а перекладання провини з власних плеч на чужі лише погіршує наявний стан речей, адже тільки забирає час так необхідний для подолання тих чи інших негараздів. Цей факт хотілося б проілюструвати двома характерними життєвими прикладами: один – більш особистісного рівня, другий – суспільного, можна сказати, національного.

Отже, приклад, першій. Телебачення розбещує дітей. З цих фактом мало хто поспорить. Адже щоб переконатися в цьому, варто переглянути низку телевізійних програм, вже не кажучи про те жахіття, що нині зветься мультфільмами. При чому розбещення полягає не тільки в призвичаюванні дітей до жорстокості та хамського, зверхнього ставлення до оточення, але й у прищепленні молоді стилю життя в значній мірі відірваного від реальності – а це вже передусім заслуга реклами.

Гаразд, телебачення, а разом з ним Інтернет – винні, але діти чиї? Кому передусім пожинати «плоди» телевізійного та інтернет-виховання? Пошук винних виправить це становище? Звісно ні. Тому, поки не пізно, треба прищеплювати дітям добрий смак до телевізійного та інтернет-контенту, щоб потім не шукати винних. Здається, з цим розібрались.

Приклад другий. «В усьому винна влада», – зазвичай так кажуть люди, які ще зовсім нещодавно душі не чаяли в улюбленому кандидаті, що отримав державну посаду. А невдовзі розчаровуються в ньому, щоб за наступних виборів віддати з тими ж самими чаяннями голос за іншого кандидата, або ж… за того самого. Такий стан речей влучно охарактеризував доволі відомий український журналіст Віталій Портников: «Українці обирають не президента, а отця рідного». Тобто люди воліють, щоб президент, депутат, міській чи сільській голова вирішили абсолютно всі чи майже всі їх проблеми. Проте так не буває, більшість проблем люди повинні вирішувати самі, а особи обрані на певні державні посади повинні виконувати свої функціональні обов’язки, які, як правило, вирішення побутових проблем, а саме їх хочуть вирішити люди, не стосуються. Але люди, принаймні їх значна частина, не хочуть цього знати і чути, тому часто-густо віддають свої голоси за відвертих пройдисвітів, які дають нездійсненні обіцянки, що в підсумку закінчується відомим виразом: «В усьому винна влада».

Не можна експериментувати з власними дітьми, не можна експериментувати з долею власної країни. Варто ставати відповідальними і розуміти, що саме від наших вчинків, нашого вибору залежить доля як країни, так і дітей.

Редакція сайту