ПОКЛАСТИ КРАЙ ЛИХОСЛІВ’Ю!

Ми забруднили вже все: воду, повітря, землю, небо… Залишилося забруднити мову.

Ми вже звикли жити під лавиною лихослів’я та ще й такого брутального, що, от-от, почервоніє чорнило, яке їх напише.

Пора покласти край цьому!

ЗВІДКИ СТІЛЬКИ ЛИХОСЛІВ’Я?

Такі гарні дівчатка та симпатичні хлоп’ятка, яким лише по два чи трохи більше років, а вже з їхніх уст злітають такі погані слова.

Це правда, вони не завжди розуміють значення цих слів: повторюють, як папуги, те, що чули від дорослих. Якою б не була причина, але те, що малі діти вживають лайливі слова, факт.

Чому так чинять?

Причин цього багато.

  • Іноді лайкою діти хочуть привернути до себе увагу.

Вони вдаються до лайки, коли мати пліткує з приятелькою. Інакше неможливо привернути до себе увагу…

Дитина врешті-решт не витримує… і в неї виривається якась лайка, яка сягне їхніх вух.

Мати витріщає очі…, а дитина тепер задоволена: «Топчуся на місці вже годину, аж нарешті звернули на мене увагу!»

Наче камінь, що його кинуто на середину озера байдужости, лише лайка змогла привернути увагу.

  • Лихослів’я-«самоствердження».

Іноді батько, чуючи з уст дитини лайку, каже з усмішкою: «Бачиш, який він вже дорослий?». Тоді дитина починає вважати, що для того, аби бути поважним і дорослим, потрібно лихословити.

  • Модне лихослів’я.

Це лихослів’я, яке повторюють за іншими, насамперед з телебачення чи газет.

  • Лихослів’я-провокація.

До цього зазвичай вдаються діти, аби, перебуваючи серед чужих людей, збентежити їх, спричинити зніяковіння.

ОПЕРАЦІЯ «ЧИСТОТА»

Що потрібно, аби дитина перестала лихословити?

  1. Не учімо її цього.

Дитина все вбирає, все повторює. Вона є дзеркалом, яке показує те, що в ньому відбивається.

Тому ніколи не вживаймо лайки в присутності дитини. Ніколи і ні за яких обставин.

Розумний вихователь не допустить, щоб у присутності дитини розповідали непристойні жарти, бо знає, що лихослів’я забруднює довкілля, погано свідчить про лихослова; добре знає, що гарне мовлення не суперечить поняттю бути сучасним, із почуттям гумору.

  1. Приділяймо нашим дітям належну увагу.

Кожна дитина має неусвідомлене прагнення бути поміченою. «Мамо, дивись, як я їду на велосипеді!», «Тату, бачиш, що я намалював?»

Кожна дитина відчуває потребу в тому, щоб її хвалили і зважали на неї. І саме для того, щоб привернути до себе увагу, вона здатна на все, навіть на лихослів’я.

  1. Якщо дитина лихословить у присутності незнайомих людей, слід їй сказати, що такою поведінкою вона ні від кого не доб’ється поваги.

Однак не варто соромити дитину: «Ох, як ти нас соромиш перед людьми!».

Ніколи не треба їй казати: «Якщо не перестанеш лихословити, то не куплю тобі…» Добре виховання неможливо купити. Окрім цього, як відомо, підкупом нічого доброго не навчиш: підкуп вчинить із дитини малого гендляра, який лише думатиме: «Якщо хочу, щоб мені купили морозиво, то маю чемно поводитись».

  1. Не реагуймо на лихослів’я іншим лихослів’ям: «Невихований недоумку!» Такий спосіб не для розумних людей: поводимося так само, як діти, та забороняємо їм чинити те, що чинимо самі!
  2. Не показуймо дитині, що ми схвильовані і приголомшені.

Жодна дитина не народжується лихословом. Вона не розуміє значення непристойних слів, які вживає.

Наше здивування і збентеження не лише не сприятиме тому, щоб дитина забула ці слова, а й приверне ще більшу увагу до них. Таке реагування буде для неї заохоченням до їх «смакування».

Якщо дитину сваритимемо, вона переконається, що має в своїх руках надійний спосіб для того, щоб привертати до себе увагу.

  1. Майже завжди краще удавати, що ми цього не зауважили. Не піддаваймося на провокацію.
  2. І нарешті, при кожній нагоді учімо дитину того, щоб її слова ніколи не ранили іншу людину.

Якщо, наприклад, дитина обзиває своїх приятелів: «товстун», «чорномазий», негайно скажімо, що не схвалюємо цього, бо такі слова зневажають людину. Наша дитина має зрозуміти, що потрібно шанувати всіх людей і що ми не дозволимо їй погано ставитись до будь-кого.

Вона також має знати, що неприпустимо висміювати фізичні вади людей.