Ми забруднили вже все: воду, повітря, землю, небо… Залишилося забруднити мову.
Ми вже звикли жити під лавиною лихослів’я та ще й такого брутального, що, от-от, почервоніє чорнило, яке їх напише.
Пора покласти край цьому!
ЗВІДКИ СТІЛЬКИ ЛИХОСЛІВ’Я?
Такі гарні дівчатка та симпатичні хлоп’ятка, яким лише по два чи трохи більше років, а вже з їхніх уст злітають такі погані слова.
Це правда, вони не завжди розуміють значення цих слів: повторюють, як папуги, те, що чули від дорослих. Якою б не була причина, але те, що малі діти вживають лайливі слова, факт.
Чому так чинять?
Причин цього багато.
- Іноді лайкою діти хочуть привернути до себе увагу.
Вони вдаються до лайки, коли мати пліткує з приятелькою. Інакше неможливо привернути до себе увагу…
Дитина врешті-решт не витримує… і в неї виривається якась лайка, яка сягне їхніх вух.
Мати витріщає очі…, а дитина тепер задоволена: «Топчуся на місці вже годину, аж нарешті звернули на мене увагу!»
Наче камінь, що його кинуто на середину озера байдужости, лише лайка змогла привернути увагу.
- Лихослів’я-«самоствердження».
Іноді батько, чуючи з уст дитини лайку, каже з усмішкою: «Бачиш, який він вже дорослий?». Тоді дитина починає вважати, що для того, аби бути поважним і дорослим, потрібно лихословити.
- Модне лихослів’я.
Це лихослів’я, яке повторюють за іншими, насамперед з телебачення чи газет.
- Лихослів’я-провокація.
До цього зазвичай вдаються діти, аби, перебуваючи серед чужих людей, збентежити їх, спричинити зніяковіння.
ОПЕРАЦІЯ «ЧИСТОТА»
Що потрібно, аби дитина перестала лихословити?
- Не учімо її цього.
Дитина все вбирає, все повторює. Вона є дзеркалом, яке показує те, що в ньому відбивається.
Тому ніколи не вживаймо лайки в присутності дитини. Ніколи і ні за яких обставин.
Розумний вихователь не допустить, щоб у присутності дитини розповідали непристойні жарти, бо знає, що лихослів’я забруднює довкілля, погано свідчить про лихослова; добре знає, що гарне мовлення не суперечить поняттю бути сучасним, із почуттям гумору.
- Приділяймо нашим дітям належну увагу.
Кожна дитина має неусвідомлене прагнення бути поміченою. «Мамо, дивись, як я їду на велосипеді!», «Тату, бачиш, що я намалював?»
Кожна дитина відчуває потребу в тому, щоб її хвалили і зважали на неї. І саме для того, щоб привернути до себе увагу, вона здатна на все, навіть на лихослів’я.
- Якщо дитина лихословить у присутності незнайомих людей, слід їй сказати, що такою поведінкою вона ні від кого не доб’ється поваги.
Однак не варто соромити дитину: «Ох, як ти нас соромиш перед людьми!».
Ніколи не треба їй казати: «Якщо не перестанеш лихословити, то не куплю тобі…» Добре виховання неможливо купити. Окрім цього, як відомо, підкупом нічого доброго не навчиш: підкуп вчинить із дитини малого гендляра, який лише думатиме: «Якщо хочу, щоб мені купили морозиво, то маю чемно поводитись».
- Не реагуймо на лихослів’я іншим лихослів’ям: «Невихований недоумку!» Такий спосіб не для розумних людей: поводимося так само, як діти, та забороняємо їм чинити те, що чинимо самі!
- Не показуймо дитині, що ми схвильовані і приголомшені.
Жодна дитина не народжується лихословом. Вона не розуміє значення непристойних слів, які вживає.
Наше здивування і збентеження не лише не сприятиме тому, щоб дитина забула ці слова, а й приверне ще більшу увагу до них. Таке реагування буде для неї заохоченням до їх «смакування».
Якщо дитину сваритимемо, вона переконається, що має в своїх руках надійний спосіб для того, щоб привертати до себе увагу.
- Майже завжди краще удавати, що ми цього не зауважили. Не піддаваймося на провокацію.
- І нарешті, при кожній нагоді учімо дитину того, щоб її слова ніколи не ранили іншу людину.
Якщо, наприклад, дитина обзиває своїх приятелів: «товстун», «чорномазий», негайно скажімо, що не схвалюємо цього, бо такі слова зневажають людину. Наша дитина має зрозуміти, що потрібно шанувати всіх людей і що ми не дозволимо їй погано ставитись до будь-кого.
Вона також має знати, що неприпустимо висміювати фізичні вади людей.