Родинні кризи

– В якої родині найбільші проблеми?

– У тієї, яка вдає, що в неї все гаразд.

Звичайно, бувають виключення, проте в більшості випадків так і є насправді: ігнорування проблеми призводить не до її вирішення, а лише до погіршення. На кшталт ракової пухлини: якщо на початкових стадіях рак може бути вилікуваний, то на 4-й, кінцевій стадії, він припиняється смертю хворого.

Здавалося б, цілком зрозуміла річ (стосовно і проблем, і хвороб), проте так може здатися лише на першій погляд, адже саме життя переконує нас у протилежному: найбільш важко визнаються людьми найбільш очевидні речі, на кшталт постійних зрад одного із подружжя. Річ, тобто подружня зрада, яка відома буквально всім, залишається тайною лише для людини, якій власне зраджують. Чому таке відбувається?

Насправді, не таке вже складне запитання: нам часто набагато зручніше жити у власному, дещо вигаданому світі, ніж приймати сувору реальність. Проте хочемо ми цього чи ні, але реальність дає про себе знати, як це сталося з українським суспільством у 2013 році, коли повстало питання взагалі про подальше існування Української державності.

Подібне стається і в сім’ях, коли повстає питання доцільності спільного проживання «під одним дахом», тобто разом. При чому причиною, яка призводить до такого вкрай сумного стану речей, може бути не тільки подружня зрада чи важке матеріальне становище, а звичайна… втомлюваність один від одного, або ж постійні дрібні зауваження, які у свою чергу часто стають причиною цієї втомлюваності: люди, які прожили разом багато років, одного разу раптом для себе виявляють, що їх, окрім побуту і вічних дрібних зауважень, ніщо не об’єднує.

Але чи «раптом» вони для себе це відкривають? Можливо, уся справа в самообмані, яким люди заколисують себе, вважаючи, що проблеми взагалі не існує, або ж вона сама залагодиться з часом? Хтозна. До речі, часто до такого самообману вдається «потерпіла сторона» подружньої зради, коли попри всі ознаки невірності партнера, заставляє думати себе, що все гаразд. Зазвичай, подібна політика приховування не вирішує проблеми, але лише відтягує час, коли вже не можна більше терпіти. Щось подібне сталося з українським суспільством у листопаді 2013-го…

З тої пори минуло цілих 5 років, більшість людей не задоволені станом речей, які відбуваються в країні. Проте, де ці всі невдоволені були, скажімо 10-15 років тому, коли Україна ще не була в такому жалюгідному стані, в якому опинилася на початку 2014-го? Що примушувало людей не помічати біди, яка насувалася на країну? А що, у свою чергу, примушує деякі сім’ї не помічати своїх проблем, які теж загрожують бідою?

Аналогії родинних криз і загальнодержавної кризи наведені не випадково, сподіваємось, що ця інформація була корисною для Вас.

З любов’ю, редакція сайту