ЧИ КАЗКИ ЛЯКАЮТЬ?

Час від часу хтось береться критикувати й засуджувати казки: там багато жорстокости, вони лякають і т. ін.

Чи справді це так?

Ні! Абсолютно ні!

Засуджувати казки – даремна справа.

Казки не лякають дітей, а сприяють їх дозріванню, звільняючи їх від страху.

Дитина так чи інак стикатиметься у своєму житті зі страхами, і то частенько: у телевізійних програмах, які лякають її щомиті на кожному каналі; на вулицях, де є наркомани і безпритульні; у розмовах про війну, неприязнь та жорстокість між людьми…

Натомість казка, на противагу тому, що їй закидають, допомагає дитині позбуватися страху і тривоги.

Допомагає двома способами.

По-перше, за допомогою своєї образної мови. Ліс, вогонь, чаклунка, вовкулак, болото… усі ці убрази є відображенням внутрішніх станів, втілень, вад і пристрастей, які дуже важко передати за допомогою реалістичних оповідей. Убрази набагато цікавіші: вони передають стан переляку в такий спосіб, який дає змогу дитині контролювати свої емоції та керувати ними.

«Мій досвід роботи як психотерапевта, – зауважує лікар Джузеппе Фоджені, – навчив мене розуміти силу образу. Він, не вдаючись у реалізм, звільняє нашу підсвідомість від переляку і страху, від емоційного збурення, від усього того, що заважає людині контактувати з навколишнім світом».

Другий доказ того, що казки допомагають долати страх, – вони завжди закінчуються щасливо. Таке закінчення додає дитині впевнености, відваги і віри в перемогу добра.

Наприклад, казка про Попелюшку розкриває дитині проблему суперництва між людьми. Якщо навіть дитина і не стикнеться у своєму житті з такою проблемою безпосередньо, то саме за допомогою цієї казки може зустрітися з явищем «поганого ставлення» до кого-небудь. Перемога Попелюшки може стати для дитини джерелом великої віри в перемогу добра. У кінотеатрах цілого світу після фінальної сцени в мультфільмі «Попелюшка» Болта Диснея, коли героїня взуває червоний черевичок, зал вибухає оплесками.

Адже страх і зло переможені. У серці знову панують радість і щастя!

ПОВНА СКРИНЬКА ДОБРА

Довівши неслушність звинувачення, що казки є причиною виникнення страху, можемо спокійно продовжувати наші психологічні і педагогічні роздуми.

Ми до такої міри впевнені у своїй правоті, що можемо без жодних побоювань аналізувати їх.

Казки є скринькою добра.

  • Приємна школа

Казки допомагають нам передовсім зрозуміти, хто ми: розповідають про нас, розповідають про інших людей, які живуть у різних місцях і в різні часи.

Події в них не випадково відбуваються в невизначеному часі. Зазвичай казки починаються словами: «Жила собі колись…».

«Жила собі колись гарна і добра дівчинка, яка мешкала лише зі своїм татусем, бо її мами вже давно не було на світі», – так починається казка «Попелюшка».

«Білосніжка» починається так: «Жила собі колись дуже гарна царівна: в неї було чорне волосся і біленьке личко. Усі називали її Білосніжкою».

«Пінокіо» починається словами: «Жила собі колись одна жінка, яка дуже хотіла мати дитину. Пішла вона до ворожки і сказала їй про це».

Місця, в яких відбуваються події в казках, зазвичай описані нечітко, географічна місцевість – неконкретна: «Це було найгарніше у світі царство» («Спляча царівна»).

Казки розповідають про людей, які можуть жити в будь-який час і в будь-якому місці. Розповідають про добро і зло, про вади і гарні риси, про муки і надію, про радість і сум; одним словом, розповідають про дві сторони нашого життя.

Бруно Бетельхайм, фахівець у цій царині, автор відомої книги «Розспіваний світ», висловлює таку думку: «Нинішню дитину, яка живе в складному й байдужому світі, що переповнений тисячами сумнівів, казка, завдяки своїй живій і доступній мові, знайомить і вчить розуміти життя. Вчить того, як стати повноцінною людиною». Інший знавець, Італо Кальвіно, автор першого видання «Італійських казок», каже: «Казки є цілковитою правдою; вони пояснюють нам одвічні закони, які правлять донині світом». Французький письменник Андре Гід висловився коротко: «Казка – це чудо культури».

  • Найкращі ліки

Казка є найкращими ліками, які допомагають позбутися розумового напруження, дарують надію, наповнюють оптимізмом той темний і сповнений страхів світ, який носимо в собі і який психологи називають підсвідомістю.

Лише казки можуть це зробити, бо, як ми вже згадували, послуговуються мовою образів (чаклунка уособлює злу людину, фея – уособлення людини з добрим серцем і т. ін.).

Завдяки мові образів темні сторони людської психіки (ненависть, суперництво, страх тощо) уособлюються через різні втілення (духи, дракони, вовкулаки тощо), а наші гарні сторони (радість, доброта, любов тощо) уособлюють мужні та героїчні постаті (фея, старий мудрець, гноми тощо).

Казки допомагають розпізнавати наші страхи, допомагають дитині зрозуміти їх і приборкати та перемогти їх. Дитина дуже уважно аналізує і переживає кожну казку, так, наче всі пригоди героїв відбуваються саме з нею. Завдяки цьому вона звільнюється від своїх страхів і тривог. Отже, казки зменшують внутрішнє напруження людини.

Доказом того, що все сказане нами про казки, – це правда, є той факт, що чимало психологів лікує за допомогою казок. Вони послуговуються ними як засобом лікування дітей з тяжкими психічними захворюваннями.

Можна навести ще один доказ: засмучену дитину можемо швидше розрадити, якщо розкажемо їй казку, аніж будемо повчати її, намагаючись утішити.

  • Радісні переживання

І нарешті, треба сказати, що казка для дитини є радісним переживанням. «Ще! Ще!» – просить вона. Діти так сильно люблять казки, що ніколи не можуть ними насититись, казок їм ніколи не буває забагато.

Вони подобаються їм ще й тому, що промовляють до них зрозумілою мовою: мовою фантазії, уяви і чудес.

Добре знаємо, що для дитини кожна річ має душу: усе вона сприймає як живе (якщо, наприклад, пораниться скалкою з надщербленого стола, кричить: «Ти погана, я не люблю тебе!»). До дитини промовляє кожна річ, вона може все любити або все ненавидіти.

Дитину не цікавить те, як те чи інше трапляється: для неї має значення лише те, що воно трапляється. Принц стрибає в море, щоб дістати звідти перстень для своєї царівни. Як це можливо? Для дитини це неважливо. Має значення лише те, що принц не злякався морської глибочіні і витримав багато випробувань для того, щоб заслужити любов царівни. Лише це для дитини важливе. Лише це розвиває її уяву і задовольняє її.

Казка – приємна школа, успішне лікування і радісне переживання: усе те, чого дитина потребує для свого розвитку, чекає на неї в цій чудовій скриньці, якою є казка.

Знали про це й видатні мислителі. Платон (грецький філософ, який жив за чотириста років перед Різдвом Христовим) просив матерів і нянечок розповідати дітям якомога більше казок, бо: «Ніколи не зарано пізнавати їхню мудрість і правду». Сучасний поет і чудовий італійський казкар Джані Родарі казав: «Казка – це ключ до всіх гіпотез: вона вказує нам нові шляхи, які допомагають зрозуміти дійсність».

І це так! Казки не лише запалюють наші серця і формують нашу свідомість, а й відкривають її у всіх можливих напрямках. І саме тому можемо сміливо ствердити, що дитина, яка позбавлена можливости слухати казки, – це нещасна і сумна дитина.

Отже, чинімо так, щоб жодній дитині їх не бракувало. Позбавляти дітей казок означає кривдити їх. Ця кривда може мати далекосяжні наслідки.

Сподіваємося, що всі наші читачі візьмуть це близько до серця і стануть для своїх дітей чудовими оповідачами казок.

Попередній пост

З КИМ ЗУСТРІНЕТЬСЯ В ДИТЯЧОМУ САДКУ?

Найважливішою особою, яку зустріне дитина, щойно переступивши поріг садка, є вихователька (досі небагато чоловіків обирає ... Читати далі

Наступний пост

РОЗПОВІДАННЯ КАЗОК: МИСТЕЦТВО, ЯКОГО ТРЕБА ВЧИТИСЯ

Розповідання казок – це мистецтво, яке має свої закони, це мистецтво, якого треба вчитися. Робімо ... Читати далі