Мишка й великий лама

Посередині світу лежить Азія, а в її серці – велика країна Бод Юль, яку чужоземці називають Тибетом. У центрі Бод Юль здіймаються до неба найвищі гори світу – Гімалаї, Дах світу.

Саме в цих горах жив великий лама, дуже, дуже мудрий, дуже справедливий і дуже добрий.

Одної морозної зимової ночі лама знайшов на порозі свого дому маленьку мишку, закляклу й ледь живу від холоду. Лама підняв мишку й дмухнув на неї, щоб її зігріти. Приготував мисочку молока й галушки з борошна.

Мишка відігрілася й з’їла все з великим апетитом. Вилизавши мисочку й тарілочку, вона вмила собі мордочку, лапки й показала язика, що в країні Бод Юль є ознакою ввічливости. Вона запевнила ламу, що буде повік йому вдячною, й присвоїла йому титул Та Йєн – Великої Людини, що в Китаї та в країні Бод Юль є виявом величезної поваги.

– Не треба мені дякувати, – відповів лама. – Закон каже: “Допомагай своєму ближньому”, отож я лише виконав свій обов’язок. Та якщо хочеш іти дорогою духовного вдосконалення, залишайся. Будеш супроводжувати мене й знайдеш щастя».

Відтак мишка залишилася в оселі лами.

Від цього моменту її життя стало приємним і легким. Вона завжди мала свіже молоко та пресмачні галушки. Лама гладив її і щиросердо розмовляв із нею. Та попри все, мишка не виглядала щасливою.

Причина неспокою

Лама занепокоївся.

– Що з тобою, маленька приятелько? – запитав він. – Може, ти тужиш за життям на волі й за дикими горами? Але зима дуже сувора й грізна – почекай до весни. Коли настане гарна погода, тоді підеш, якщо забажаєш.

– Та Йєне, я ні про що не шкодую, – відповіла мишка. – Навпаки, ти дуже добрий до мене. Я тут щаслива. Або була б щасливою, якби…

– Якби що, маленька приятелько? Скажи мені, що тебе засмучує?

– Та Йєне, Ти дуже добрий до мене й усе в твоєму домі мене влаштовує. Але тут живе кіт…

Лама усміхнувся. Він зовсім забув про кота. Але ця тварина була надто мудра й сита, щоб у неї могло з’явитися бажання полювати на мишей.

– Але це добрий котисько, – вигукнув лама, – він не заподіє тобі нічого поганого! Не бійся!

– Я тобі вірю, Та Йєне! Але це сильніше за мене, запищала мишка. – Я дуже боюся кота! І цей страх не дає мені бути по-справжньому щасливою.

Лама посерйознішав і замислився над тим, як допомогти мишці. Звірятко скористалося з нагоди і несміливо промовило:

– Та Йєне! Твоя сила могутня. Перетвори мене на кота! І я вже не боятимуся цього страшного створіння.

Лама похитав головою. Він не вважав це добрим виходом із ситуації…

Та мишка благала, й тоді він сказав:

– Нехай станеться так, як ти хочеш, маленька приятелько!

І перетворив мишку на великого кота.

Великий пес

Коли закінчилася ніч і настав день, із кімнати лами вийшов прегарний кіт. Перед дверима він зустрів хатнього кота, який, облизуючи вуса, повертався з кухні.

Тільки-но кіт-мишка побачив його, наїжився, вигнув хребет дугою й, пирхаючи зі страху, побіг до кімнати лами й сховався там під ліжком.

– Що з тобою діється, мій маленький? – запитав здивований лама. – Чи ти, може, й далі боїшся кота?

Мишка-кіт дуже засоромилася й збрехала:

– Та Йєне, я не боюся кота. Боюся великого пса з гострими іклами, який голосно гавкає…

Лама нахилив голову й сказав:

– Може, ти хотіла б стати псом?

– Ох, Та Йєне! Як би то було добре, якби ти зробив це для мене…

– Якщо хочеш цього, то виконаю твоє бажання, і нехай так станеться!

Коли закінчився день і засвітилися гасові лампи, з кімнати лами вийшов великий пес. Він попрямував аж до порога будинку й зустрів там кота, який виходив із кухні.

Кіт, побачивши пса, дуже злякався, але пес наївся страху ще більше.

Він жалісно заскавулів і побіг до кімнати лами, щоб там сховатися. Лама глянув на бідолаху й промовив:

– Що сталося? Ти зустрів іншого собаку?

Пес-мишка страшенно засоромився, але знову нахабно збрехав:

– Та Йєне, якраз перед твоїм будинком я зустрів страшнючого тигра, який хотів накинутися на мене…

Зажурений лама похитав головою.

– Розумію твій страх, друже. Чи хочеш, щоб я перетворив тебе на тигра?

– Твоя доброта не має меж, Та Йєне!

Дикий тигр

Наступного дня з кімнати лами вийшов величезний тигр із диким поглядом. Ходив по будинку і там, де він з’являвся, всі в жасі втікали. Потім тигр пішов у сад і там зустрів кота. Тільки-но той побачив тигра, підскочив зі страху, видряпався на дерево й, заплющивши очі, вигукнув:

– Я вже мертвий!

Але тигр, побачивши кота, завив і сховався за деревом.

Тигр, трішки оговтавшись, чимдуж помчав у кімнату лами й сховався там у куточку. Зіщулився і тремтів усім тілом.

– Якого страшного звіра ти зустрів цього разу? – запитав лама.

– Ох! Я зустрів жахливу потвору, Та Йєне! Кровожерливу й безжалісну бестію…

– Але, прецінь, у цілій Азії немає грізнішої тварини за тигра! – здивовано промовив лама.

– Таки існує, Та Йєне! Запевняю тебе!

– Про яку ж тварину ти говориш? – наполягав лама.

– Я… я кажу… про кота, Та Йєне! – пробурмотів тигр, і далі тремтячи від страху.

Лама вибухнув сміхом.

– Тепер ти зрозуміла, маленька приятелько, що вигляд не має жодного значення! Зовні ти виглядаєш, як страшний тигр, але боїшся кота, бо в тебе залишилося серце мишки!

* * *

Мишка боїться й вирішує побороти страх, змінившись. Однак її турбує лише зовнішній вигляд, а про серце вона забуває. Тоді як починати треба саме від серця.