І ЩЕ ДЕЩО ПРО ГРОШІ

  1. Горе нам, якщо намагатимемося дати нашій дитині все, чого вона хоче. Навіть якщо, наприклад, ідеться про важливе для навчання приладдя, це ще не означає, що негайно треба його купити. Необхідно, щоб дитина постійно розвивала в собі вміння правильно керувати своїми потребами.
  2. Будьмо непохитними і не додаваймо їй грошей, якщо зашвидко витратить свої кишенькові.
  3. Гроші не повинні стати засобом нашої влади над дитиною: така поведінка може породити некеровану жадібність до грошей.
  4. Дозвольмо дитині мати свою ощадну книжку чи банківський рахунок. Вона має вчитися вмінню розпоряджатися своїми заощадженнями. Ощадна книжка може бути для неї кращою за архаїчну скарбничку. Заощаджування має виховне значення для дитини: навчає шанувати зароблені гроші, а також навчає, що гідні пошани не лише праця і зусилля, а й уміння розпоряджатися своїми заощадженнями.
  5. Якщо малій дитині треба допомагати правильно витрачати свої гроші, то підліткам варто дати свободу. Таким чином, можна створити атмосферу взаємодовіри і поступово привчати їх до самостійности.
  6. Нагадуймо дітям при кожній нагоді, що є бідні люди і що дбати про них – наш спільний обов’язок.
  7. Головне в навчанні розпоряджатися грошима – давати належний приклад: навчати ощадливости і тверезости в прийнятті рішень. Правильне розуміння, що таке гроші – це чудовий слуга і дуже поганий пан.
ТЕ, ЩО КАЖЕМО ДИТИНІ, МАЄ ДОПОМОГТИ ЇЙ ПРАВИЛЬНО СТАВИТИСЯ ДО ГРОШЕЙ
  • Насамперед маємо дати зрозуміти нашій дитині, що гроші, які вона отримує, не падають з неба і що вона не конче мала їх отримати. Має зрозуміти, що вони є плодом чиєїсь праці і жертовности.

Дитина швидко збагне, що це нелегка річ. Сьогодні, на жаль, для молоді великою є спокуса вести легке, безтурботне життя: достатньо лише натиснути відповідну кнопку – і маємо світло, тепло, холодну чи гарячу воду в домі.

Звісно, це не означає, що ми закликаємо відмовитися від усіх вигод і повернутися до свічок, печей, в яких палять дровами, і криниць. Однак не можна забувати правду, що на все це були потрібні певні зусилля і що не все нам само собою належить, дещо треба заслужити. Треба із вдячністю і пошаною користуватися тим, що полегшує наше життя, усвідомлюючи, що воно не впало з неба, а що в це вкладена чиясь тяжка праця.

Таке розуміння не вимагається від дитини віком 3-6 років (у цьому віці дитина не розуміє, звідки беруться гроші, а якщо й знає щось про них, то лише те, що видно з її запитання: «Тату, де купують гроші?»). Однак у віці 6-7 років дитина починає розуміти, що гроші не падають з неба, що їх заробляють працею і зусиллями.

  • Неодмінно розкажіть дитині цю коротку, але мудру й повчальну історію.

Колись один хлопець запитав свого вчителя:

– Що Ви думаєте про гроші?

– Подивися у вікно, – відповів учитель. – Що там бачиш?

– Бачу жінку з дитиною, двох коней, які тягнуть віз, і селянина.

– Добре. А тепер глянь у дзеркало. Що бачиш у ньому?

– А що ж я можу побачити, учителю? Звичайно, бачу себе.

– А тепер поміркуй: вікно зроблене зі скла і дзеркало – також зі скла. Достатньо покласти на нього тоненький шар срібла – і людина вже нічого не бачить, окрім себе.

Гроші – це палиця, що має два кінці: можуть бути корисні, але можуть також усе знищити.

  • Поміркуймо: якщо всі люди рівні, то чому їхні гаманці такі різні?

Доросла людина, яка не працює, для того, щоб прожити один день, потребує 2200 калорій; якщо щодня протягом кількох годин виконує легку роботу, потребує 2600 калорій; якщо виконує тяжку роботу, потрібно їй 3500– 4000 калорій. Проте відомо, що лише третина людей у світі може так харчуватися, щоб нормально жити.

Із 6 мільярдів людей, які живуть на нашій планеті, лише 28% забезпечує своєму організму принаймні 2750 калорій, 12% може йому забезпечити лише 2200-2700 калорій. Решта 60% не отримує навіть 2000 калорій: ці люди живуть у постійному голоді.

У деяких країнах щодня помирає від голоду більше людей, аніж померло в концтаборах; щотижня помирає від голоду більше людей, ніж померло від атомної бомби в Хіросімі.

Отож, з певного погляду, багатство – це ляпас нам, це докір нам!

  • Пояснюймо своїй дитині, що жадібність до грошей є рабством, яке нищить людину.

«Одного разу летів по небу крук, тримаючи в дзьобі здобич. Двадцятеро птахів почали гонитву за ним. Нарешті втомлений крук випустив здобич. Переслідувачі враз полишили його і полетіли за покинутою здобиччю. Тоді крук полегшено зітхнув: “Як тут знову спокійно. Усе небо знову моє!”» (Ентоні де Мелло).

  • Кажімо нашій дитині, що не все, чого вона хоче, має відразу отримати, що іноді треба вибирати, вирішувати, що важливіше, ставити на перше місце те, що насправді важливе, а на останнє – те, що другорядне, а то й цілком непотрібне. Саме тому маємо обрати певний спосіб життя і неухильно виробляти в собі певну систему цінностей: украй важко буде навчити дитину шанобливо ставитися до зароблених грошей, якщо виховується в родині, де всі заощадження витрачає на купівлю найдорожчого автомобіля чи телевізора, модних чобіт і т. ін.

* * *

Сократ і ринок

Сократ, який вважав, що розважлива людина має жити дуже скромно і не годиться їй навіть мати чоботи, сам полюбляв час від часу піти на ринок.

Одного разу його приятель спитав, навіщо він туди ходить, якщо й так нічого не купує. Сократ відповів: «Бо не перестаю дивуватись, як багато речей насправді не мушу мати».

Задоволення, за які не треба платити

Християн Коланж у кінці своєї книги «Наші гроші» написав: «Наостанку я вирішив укласти перелік задоволень (неповний і недокладний), за які не треба платити:

  • слухати, як сміється дитина;
  • радісно прокинутися після гарного сну;
  • знайти загублену річ;
  • почути телефонний дзвінок, коли ти закоханий;
  • читати втішні результати медичних обстежень;
  • нюхати плитку шоколаду;
  • зустрічати схід сонця…

Цей перелік неповний. Спробуйте його продовжити.

Попередній пост

ДАВАТИ КИШЕНЬКОВІ ГРОШІ ЧИ НІ?

Чи потрібно давати дитині кишенькові гроші? Якщо так, то відколи це робити? Скільки давати? Постараємося ... Читати далі

Наступний пост

НАРОДИВСЯ БРАТ: НАРОДИВСЯ «КОМПЛЕКС КАЇНА»

Так, цей комплекс називається «комплексом Каїна». Подібно до того, як Каїн убив свого брата Авеля, ... Читати далі