Невблаганний час

Є напрочуд влучна народна мудрість-спостереження: «Години йдуть, дні біжать, роки летять». Загалом до народних «мудростей» треба ставатися упереджено, не факт, що кожен вислів, який зараховують до цієї категорії афоризмів – «народний», і тим більше, «мудрий». Проте, не в даному випадку, адже так і є, час невблаганний до будь-кого з нас. Як сказано в Біблії: «Час швидко минає, і ми зникаємо» (Псалом 89(90):10).

Навів же на такі роздуми один з попередніх дописів, в якому розповідається про Рафаеля Дель Кола, який в один зовсім не прекрасний, а трагічний день, став вдівцем з маленькою донечкою на руках. Проте любов до померлої, але зовсім не забутої, дружини, а також необхідність у піклуванні про донечку, як на нашу думку, допомогли подолати сум втрати і знайти сили далі жити. А фото-сесія з донечкою – це, знову ж таки, як на нашу думку, данина пам’яті спочилій дружині, а також, цілком імовірно, крок, яким Рафаель розпочав новий етап у житті, вже без коханої «Тати».

Проте більше не будемо робити здогадок, а краще нагадаємо самим собі, яким дійсно крихким є наше життя, яким дійсно невблаганним є час, і як важливо цінувати все те, що ми маємо в даний момент у житті, які багатства знаходяться поруч з нами, про що деколи навіть не здогадуємося, доки не їх втрачаємо…

На завершення цього коротенького допису, хотілося навести спогади однієї жінки, які вже розміщували на сторінках цього сайту. Загалом мова в тому дописі йшла про неминуче зростання дітей, коли з віком змінюються (при чому кардинально) стосунки між ними і батьками, проте в цих спогадах можна побачити і невблаганний плин часу. Отже:

«Вперше, коли ви обіймаєте свою дитину, життя змінюється для вас кардинальним чином. Можливо, ви сумуєте за тим вільним часом, коли не було жодних проблем, жодних турбот.

Тепер це все змінилося. Тепер ви міняєте пелюшки і чуєте постійний плач. Скарги і сварки. Це може тривати вічно. Але не забувайте… адже настане «останній раз».

Настане день, коли ви годуватимете свою дитину востаннє. Вона спить у вас на колінах? Одного разу настане «останній раз», коли ви обіймете її сплячою.

Коли вони попросять проводити їх до школи, обов’язково це зробіть. Попросять почитати казку на ніч, приберіть цей невдоволений вираз з обличчя, посміхніться і відкрийте книжку. Пам’ятайте про останній раз!.

Вся річ у тім, що ви не знаєте, коли ж станеться той самий «останній раз». Напевно, уся привабливість і полягає в тому, щоб цінувати кожну мить життя! Пам’ятайте: настане день, коли ви згадуватимете всі ці хвилини або з тугою, або з радістю! Вирішувати вам! Любіть своїх дітей!»

Зважаючи на все сказане, хочемо лише додати: Бережіть, цінуйте, любіть ваших рідних і близьких. Доки є час.

З любов’ю, редакція сайту