Горили

Горили – найбільші із сучасних приматів. Рід горил включає два види: західну (рівнинну) і східну (гірську) горилу. Мешкають горили в Африці.

Середній зріст дорослого самця горили 1,65-1,75 м, хоча зустрічалися тварини і під два метри. Маса тіла зазвичай від 135 до 250 кг, але може бути і більше. Груди широкі і потужні, а ширина в плечах, як правило, не менше метра.

Статура у горил настільки масивна, що мимоволі примушує замислитися про крихкість людського тіла. При цьому виступаюча вперед нижня щелепа із страхітливими 5-сантиметровими іклами в поєднанні з низьким лобом і потужним надбрів’ям, яке надає мавпі похмурому вигляду, і зовсім перетворює її на небезпечного монстра.

А тут ще і кінематограф постарався. Завдяки його зусиллям і оповіданням перших мандрівників горила набула славу дуже агресивної тварини. Один тільки «Кінг-Конг» чого вартий! Насправді горила – цілком миролюбне створіння. Звичайно, силу самця-ватажка не варто недооцінювати, проте, на щастя, у хід він пускає її украй рідко.

Навіть якщо йому перегороджує дорогу інший самець, їх зустріч обмежується лише демонстрацією сили. У самців горил є ще одна цікава особливість: бажаючи налякати супротивника, він мчить до нього із страшним ревом на великій швидкості, ламаючи на ходу кущі і гілки дерев. Проте, добігши до ворога, він різко зупиняється буквально в парі сантиметрів від нього. Якщо суперник кидається навтьоки, то горила наздоганяє його і кусає.

Серед місцевих африканських племен вважається великою ганьбою мати рани від укусів цих мавп, бо вони означають боягузтво їх володаря. А от європейські мисливці, бачачи, як в їх бік мчиться самець горили, відразу палили з рушниць, а потім розповідали жахливі історії про раптову агресивність цього створіння.

Та все ж горили ніколи не кривдять слабких. Вони цілком доброзичливо дивляться і на людей, і на інших тварин, адже основою їх раціону служить вегетаріанська дієта. Вони охоче їдять селеру, кропиву, молоді пагони бамбука, фрукти та горіхи.

Час від часу вони відправляють до рота шматок глини, щоб заповнити брак солей. Про питво горили не піклуються, адже соковиті пагони рослин містять досить рідини. Більше того, вони не дуже люблять різні водойми, а простий дощ здатен надовго зіпсувати їм настрій.

Живуть горили невеликими групами, очолюваними ватажком. Самки народжують по одному малюкові раз у 3-5 років. Він залишається з мамою до народження молодшого братика або сестрички. У віці 3 років він вже цілком самостійний, але зрілості досягає не раніше 10-13 років.

Тривалість життя горили коливається від 30 до 50 років.