БАЖАТИ ВИХОВУВАТИ ПОПРИ ВСЕ

Може так трапитися, що все здаватиметься вам безнадійним і позбавленим сенсу.

«Нічого не хоче чути! Живе з якоюсь дівчиною», «Живе з жонатим чоловіком», «Втратив надію…», «Утекла з дому!», «Вживає наркотики»…

Батьки, які впали у відчай через своїх дітей. Батьки, яким завдано удару в серце. Дуже часто це трапляється з тими батьками, які ні в чому не відмовляли своїм дітям. Що тоді порадити? Що робити?

Розуміємо, що такі болючі рани важко лікувати. Однак, з великої поваги до батьків, сподіваємося, що наші поради будуть їм у пригоді.

  • Будьте завжди взірцем.

Ніколи не зраджуйте ідеалів, в які ви завжди вірили. Ваша дитина у своїх грубощах і зневазі до всього, що стосується вас, не перестає спостерігати за вами. Ви завжди для неї важливі.

Ось що розповів нам один юнак, який зміг подолати кризу: «Я розумів страждання моїх батьків. Страждання, причиною якого був я. Їхня сильна любов до мене виявлялася в тому, що не показували своїх страждань. Саме це було для мене джерелом великої надії». Інший юнак сказав: «Упродовж тривалого часу моєї кризи ні на мить не покидало мене усвідомлення того, що мої батьки мене розуміють. Знаю, що розуміли мої страждання і страждали разом зі мною; у хвилини слабкости я відчував, що можу покладатися на них. Саме їхня любов більше за все інше дала мені змогу вирватися з темряви».

  • Не переставайте любити дитину.

Видатний італійський священик Прімо Мазоларі, який усе своє життя присвятив молоді, сказав: «Для того, щоб збунтована дитина хотіла повернутися до рідної домівки, замало лише її до цього спонукати і напоумлювати, треба також безнастанно чекати на неї з любов’ю. Лише тоді їй буде легше пережити свою кризу, зменшиться її агресивність і з’явиться надія».

  • Не гризіться роздумами, якої помилки ви припустилися і в чому ваша вина. Це не допоможе, а лише додасть напруження, а отже, погіршить ситуацію.

Можливо, у цьому немає вашої вини. Успішність виховання залежить не лише від батьків, а й від двох інших чинників: по-перше, від особистого відчуття свободи дитини і, по-друге, від середовища, в якому росте; поміркуйте, який великий вплив у цьому віці могло на неї мати оточення.

  • Не переставайте вірити: бо може вкотре повторитися (маємо дуже багато доказів!) ця незвичайна притча про сина, який покинув свого батька, але згодом вирішив повернутися додому (Притча про блудного сина).

Відома журналістка Оріяна Фалачі, на запитання, що думає про майбутнє боснійських дітей, які переживають страшну війну, відповіла: «Майбутнє завжди пов’язане з можливістю зробити добро, ніколи не можна прирікати, ніколи не можна відбирати надію. Ніколи. Пишу про це в “Листі ніколи ненародженої дитини” – “Чимало жінок запитує себе: чому ми повинні народити дитину? Щоб голодувала, щоб її зраджували і погано до неї ставились, щоби вмерла внаслідок війни чи мору? Сумніваються в тому, що колись не будуть голодувати, що зігріються, що приятелі шануватимуть їх і що зможуть довго жити, щоб опиратися війнам і боротися з хворобами…”. А якщо з цих скалічених дітей виростуть чудові жінки і чоловіки? А може, славетний поет? Славетний письменник чи композитор… Гомер був незрячим, Леопарді мав горб, Паскаль мав тріснутий череп, Рузвельт був калікою».

Ігнатій Лойола – зріст 153 см і страшна-страшна гординя. Таким був Ігнатій Лойола, наймолодший у достойній баскійській родині. Примхливий, жорстокий, пожадливий до слави і влади, зарозумілий, деспотичний, нестриманий, бабій, картяр. Охочий до бійки, під час найменшої сутички одразу хапався за шпагу. Одним словом, тип, якого краще обминати. Те, що він став святим, має нас навести на думку, що всі ми можемо мати надію.

Ігнатій Лойола

І саме словами про надію завершимо наші роздуми.

Це найкращий і найпедагогічніший спосіб для закінчення. Саме надія рухає рукою сіяча. Це вона зрошує сад, щоб додати траві сміливости для росту.

Однак надія – це передовсім те, що дає змогу розпалити в кожній жінці і в кожному чоловікові прагнення дати нове життя. Надія – це те, завдяки чому бажання виховувати ніколи не згасне.

Попередній пост

УСИНОВЛЕННЯ, УДОЧЕРІННЯ... ЧИ СКАЗАТИ ПРО ЦЕ?

Так, треба сказати дитині, що її взято за дочку чи сина, і найкраще це зробити ... Читати далі