Життєвий досвід

Згадана в попередніх дописах «здатність» людей бачите те, що вони хочуть бачити, чути, відповідно, – що хочуть чути, і головне, вірити в те – у що вони самі хочуть вірити, корениться у світогляді певної людини. Саме він відсіює інформацію, що поступає від органів чуттів людини, і в підсумку формує її думку, тим самим переконуючи її у власній правоті, істинності її світогляду.

І довести пересічному обивателю хибність його світогляду буває вкрай важко, а деколи просто неможливо, адже люди сприймають оточуючий їх світ через призму власного світогляду, який з віком прийнято називати досвідом – сталій, закріпленій не те, що в розумі, у самій підсвідомості, картині світу: те, що є добре, і те, що є погане для певної людини.

Розуміння, що є добре і що є погане, а точніше надання певним явищам, предметам, вчинкам цих ознак і є власне світоглядом, звісно в значно спрощеній формі. Виховання ж полягає в передачі підростаючому поколінню (не тільки власним дітям, адже старші так чи інакше впливають на більш молодших) власного світогляду, тобто, що є добре, а що є погане.

Проте це просто звучить як визначення, проте вкрай важко передати цей світогляд наступним поколінням. І цьому заважає ряд причин. Передусім, молоде покоління завжди вкрай скептично ставиться до старшого, вважаючи його «віджилим» і дещо «відсталим». Треба зізнатися, що ці звинувачення не завжди бувають безпідставними – між іншим, зайва нагода задуматися, а чи дійсно ми завжди буваємо правими? Адже сивина – це ще не ознака розуму.

Крім того, люди зазвичай не полюбляють, коли їх починають «вчити життю» моралізаторським тоном, спочатку треба заслужити повагу людини (без огляду на її вік), щоб ділитися з нею досвідом, а не гордовито безапеляційно вчити – від такого підходу сенсу точно буде менше. Стосовно ж авторитету: його сильно підриває ситуація, в якій наші слова розбігаються з нашими діями, між іншим, доволі типова ситуація в житті будь-якої людини. Про це треба пам’ятати, звісно, якщо ви хочете, щоб до ваших слів ставилися серйозно.

Якщо життєвий досвід молодшому поколінню передати вкрай важко: хочемо ми визнавати чи ні, але молоді, попри всі наші старання, все рівно доведеться на своєму життєвому шляху отримувати стусани і неодноразово падати. І максимум, чим можна молоді допомогти – так це підвестися і рухатися далі. До речі, допомога в скрутну хвилину може ще й як підняти наш авторитет – це так, до слова. То змусити старше, більш «досвідченіше» покоління (принаймні, вони так вважають) змінити свою думку – це практично за межею фантастики. Звісно, якщо суперечка не стосується тих речей, в яких старша людина не цілком певна, проте це стається не так часто, як хотілося би. На це варто зважати при розмові, а тим більше в суперечках із більш старшими людьми.

Сподіваємось, що ця інформація була корисною для вас.

З любов’ю, редакція сайту