Як зупинити дитячу істерику, поставивши лише одне запитання

Істерики бувають у всіх дітей. Чи можна з ними щось зробити або потрібно просто почекати, доки дитина підросте? Мама з Бразилії ділиться своїм рецептом – він простий і водночас ефективний.

«Я не психолог і не експерт з дитячих істерик, я звичайна мама 5-річної дочки. Проте мені здається, я знайшла «формулу», якою і хочу поділитися, – як можна швидко змінити напрям думок дитини, яка от-от почне скандал через якусь дрібницю.

Спочатку трохи нашої особистої історії. Моя дочка пішла в дитячий садок і дуже нервувала через це. Вона казала, що ніколи не зможе звикнути до садка. Удома теж усе пішло не так: Аліса все частіше злилася і влаштовувала істерику буквально з будь-якого приводу, через кожну дрібницю. У садку нам порадили піти до дитячого психолога в надії, що це якось нормалізує ситуацію.

Психолог дійсно дала нам багато корисних порад, але одна була просто фантастичною, до того ж і дуже простою. Про неї я і хочу розповісти.

Психолог пояснила мені, що треба дати дітям зрозуміти – ми шануємо те, що вони відчувають. Отже, під час кризи, яка б не була її причина, потрібно допомогти дитині (це працює з дітьми старше 5 років) подумати і зрозуміти, що з нею відбувається. Коли ми визнаємо їх почуття і в той же час даємо їм самим брати участь у вирішенні проблеми, ми можемо тим самим зупинити істерику.

Отже, ситуація: дитина готова почати скандал. Привід не має значення – у ляльки відвалилася рука, настав час лягати спати, домашнє завдання не виходить або просто не хочеться робити те, про що ви просите. Ми дивимося дитині в очі і спокійним голосом ставимо одне запитання:

ЦЕ ВЕЛИКА ПРОБЛЕМА, СЕРЕДНЯ ПРОБЛЕМА АБО МАЛЕНЬКА ПРОБЛЕМА?

Коли моя дочка починала думати про те, що з нею відбувається, це діяло на неї просто чарівним чином, принаймні тут, удома. Я ставлю це питання, вона відповідає, і ми знаходимо спосіб розв’язати проблему, причому дочка сама пропонує, де шукати рішення. Маленька проблема зазвичай найшвидша і простіша.

Деякі проблеми вона вважає «середніми». Швидше за все ми їх вирішимо, але не в ту ж секунду – це допомагає зрозуміти, що є речі, які вимагають часу. Якщо проблема серйозна – а те, що ваша дитина вважає важливим, абсолютно точно не можна ігнорувати, нехай вам це і здається повною дурістю, – такій проблемі доведеться приділити трохи більше часу. Іноді потрібно допомогти дитині зрозуміти, що в житті не все відбувається так, як нам хочеться.

От недавній випадок, коли цей метод чудово спрацював. Ми вибирали одяг для школи, а Аліса зазвичай дуже переживає через те, у чому йти, особливо коли на вулиці прохолодно. Коротше, вона хотіла надіти свої улюблені брюки, але вони були в пранні. Вона вже почала насуплюватися, коли я запитала: «Алісо, це велика, середня чи маленька проблема?»

Вона подивилася на мене і тихо сказала: «Маленька». Ми вже знали, що невеликі проблеми легко вирішити. Я попросила її запропонувати варіант рішення (я знала, що їй потрібен час подумати), і вона сказала: «Вибрати інші штани». Я кажу: «І в тебе є декілька штанів на вибір». Вона посміхнулася і пішла вибирати інші штани. Я привітала її з тим, що вона змогла сама розв’язати проблему, бо дуже важливо похвалити дитину за те, що вона впоралася, це поставить остаточну крапку в ситуації.

Я не думаю, що є якісь чарівні заходи в справі виховання дітей. Виховати дитину, пройти з нею разом через усі етапи розвитку – це справжня місія. Так, іноді ми вибираємо невірний шлях, тоді потрібно мати мудрість повернути назад і спробувати іншу дорогу. Пройшовши через безліч істерик зі своєю дитиною, я, нарешті, побачила світло в кінці тунелю і дуже хочу поділитися цією знахідкою з іншими батьками. Сподіваюся, що у вас цей метод теж спрацює.