Дитячі записульки – Епізод 8

У нас була традиція. За місяць, а то й два, до Нового року діти писали листа Діду Морозу, де викладали свої очікування щодо подарунків. Звичайно ж, все це бурхливо обговорювалося, влаштовувалися опитування, фіксувалося, а потім приносилося на затвердження. Приємно, що у своїх листах діти завжди замовляли подарунки і татові з мамою. В одному вони написали: «А мамі подаруй тишу…»

* * *

Вечеряємо. Молодшенька:

– Ви не забули, що в мене через два дні день народження?

– І? ..

– Треба привітати якось мене…

* * *

Молодшенький, повернувшись разом із собачечкою із купання на річці:

– На березі гуляла собака-дівчинка.

– Велика?

– Ні, не більша за мене.

* * *

Старші піддражнюють молодшенького упродовж вечері. Молодшенький після тривалої паузи з дуже серйозним виразом обличчя тихо питає:

– Мам, що порадиш відповісти?

– Краще промовчати.

– Дякую, – і продовжує їсти, як ні в чому не бувало. Старші «пішли під стіл»…

* * *

– А ти почала вже щось читати зі списку із зарубіжної літератури? – запитую в молодшенької.

– «Собаку Баскервілів» у бібліотеці взяла. Уже п’ять розділів прочитала.

– Так у нас же є…

– А бібліотечна виглядає тонше.