Чому мене навчила травма

Спостереження щодо американської медицини та суспільства

Близько трьох тижнів я не могла користуватися обома руками, а будь-який рух правим плечем – коли вдягалася, спала, намагалася працювати на комп’ютері, тощо – викликав сильний біль. З’ясувалося, що в мене частковий розрив хряща і манжети плеча, сильне запалення і заблоковане плече. Запалення поширилося на праву руку, а ліва почала боліти, бо нею я послуговувалися в незвичних для непрофільної руки масштабах. У головних підозрюваних заподіяння такої шкоди ходить мій собака. Закк – це 28 кг суцільних м’язів і погана звичка різко підриватися за дикою твариною зі мною на іншому кінці повідка. З цієї халепи я досі не викараскалася – до повного відновлення ще далеко – але вже можу зробити кілька спостережень.

Яке щастя мати гарне страхування! Щомісяця я віддаю значну частку своєї ЗП за страховий поліс на себе і свою родину. Наприкінці минулого року я думала знайти щось дешевше – я та син ходимо до лікаря один-два рази на рік – але чоловік вмовив мене її залишити. Першого квітня ще і мій син зламав руку. Без страховки ми б, як мінімум, використали б усі наші збереження. А так – невелика доплата (40 доларів) за відвідання лікаря, МРТ, рентгени сина, мою фізіотерапію. Дещо, наприклад, уколи, страхова компанія покрила повністю. Щоправда, ми поки що не отримали рахунок за швидку, яка забрала мого сина зі школи. Машини швидкої допомоги в США – приватні і проїхатися в одній, у середньому, коштує півтори тисячі доларів. Сподіваюся, що наша страхова компанія оплатить значну частину цієї суми. У школі викликали швидку тільки, коли ми дали їм на це дозвіл – далеко не всі батьки зможуть заплатити такі гроші. Бригада швидкої, втім, вражала і своїм оснащенням, і розміром бригади – приїхало десь із півдюжини медбратів.

Страхових полісів, які покривають процедури вибірково, або не надають повне покриття – тисячі. Правильний обрати досить важко, бо не знаєш, що з тобою може трапитися. Але чим дорожчий поліс, тим більше медичних послуг він покриває. Можна, як я робила роками, віддавати значні гроші і практично не звертатися до лікарів. Але якщо людина не має взагалі або має дешевий страховий поліс, то в разі серйозної хвороби чи травми, це може закінчитися не лише проблемами зі здоров’ям, а і фінансовою катастрофою. Дві третини американців, які подають на банкрутство, роблять це через неможливість оплатити медичні рахунки.

До лікаря можна ходити із задоволенням, якщо лікар – фізіотерапевт. Фізіотерапія – це таке поєднання спа, спортзалу та клубу за інтересами. У нас є і підлітки, які пошкодили коліна, граючи у футбол, і люди похилого віку, які долають обмеження, спричинені дегенерацією м’язів. До речі, із “собако-травмою” я не одна. Як з`ясувалося, це поширено явище серед власників великих собак.

Американська медицина заточена під позови до роботодавців та страхових компаній. У спеціалізованій клініці (Pain and Spine Institute) крім двох категорій – спортсмени та пенсіонери – була ще третя – м’язисті чоловіки в джинсах та картатих сорочках, деякі із паском із інструментами. Крім медичних, вони вирішували ще і фінансові питання, позиваючись до своїх роботодавців за травму на виробництві. У цій клініці це поставлено на потік. Під час заповнення анкети відразу питають, хто у вас адвокат, чи поданий вже позов, а чого ви чекаєте? Думаю, що до свого пса мені позиватися немає сенсу.

Треба звертати увагу на біль, але не давати йому керувати тобою. Мушу зізнатися, що маю розділити відповідальність зі своїм собакою. Розриви сталися, ймовірно, ще минулого року і вони безбідно собі б затягнулися, якщо б я, продукт ще радянського виховання – «помри, а до фінішу допливи» – не продовжувала вести дуже активний спосіб життя, незважаючи на біль у плечі.

У США ставлення до болю почало змінюватися в 1990-му році, коли в медицині запровадили шкалу оцінювання болі. Раніше вона була просто частиною життя. Сьогодні, вважає доктор Девид Шеррі, дитячий ревматолог, до нього прикуто забагато уваги. Він радить американцям бути стійкішими. Я думаю, правда десь посередині. З одного боку, я мала звернути увагу на біль у плечі. З іншого, якісь фізичні проблеми, якщо вони не є критичними, не мають стати причиною того, аби життя зупинилося.

Якщо у вас сидяча робота, подбайте про ергономічне крісло. Руки б у мене боліли набагато менше, якщо б я могла тримати їх на підлокітниках крісла. Але робоче крісло в мене було на дуже велику людину – до підлокітників треба було ще дотягнутися. Ось малюнок правильного робочого місця від мого фізіотерапевта.

Відчуття болю дуже знижує поріг терпимості до неадекватності інших. Коли запальні процеси в мене були на піку, чомусь я часто вживала речення «Якщо ви не будете мене перебивати, я навіть зможу вам дати відповідь». Серйозно, ну скільки ж можна? Чомусь раніше я не звертала увагу на те, як часто люди перебивають один одного.

Зайвий раз переконалася, що не можна судити людину за зовнішністю. Якщо мій син ходив із яскраво зеленим гіпсом на руці (виявляється, є така опція – обрати колір гіпсу), то по мені не було помітно, що руки відіграють переважно декоративну роль. Я навіть краще виглядаю, бо більше сплю (аби швидше розриви заростали). Ми усі, яке б враження не робили, воюємо зі своїми драконами і варто ставитися один одного добріше та поблажливіше.

На собаку ображатися не можливо. Він переживає більше за мене. Дивіться на мене сумними очима і думає: «Чого це мама перестала зі мною гуляти?»

Люди з інвалідністю – це не ми та вони. Це не якась окрема каста чи меншина. Це те, що може статися з кожним, а хоча би тимчасово, як у мене, станеться майже обов’язково. Створювати можливості для інвалідів вести повноцінне життя – в інтересах кожного і всього суспільства.

Ми, жінки, забагато від себе вимагаємо в плані зовнішності. Не обов’язково мати талію в 60 см чи ідеальну шкіру. Здорове, сильне тіло – ось чого треба прагнути і чому радіти.

Автор: Тетяна Ворожко

Попередній пост

Українські звички, які шкодять дружбі та кар’єрі в США

Зазвичай українцям, які іммігрують у США, не так важко адаптуватися. На загал працьовиті та спостережливі, ... Читати далі

Наступний пост

Чого вам бракує в США

Розповідають вихідці з усіх континентів Свіжий лаваш з магазинчика під домом, прогулянки сосновим парком біля ... Читати далі