ДЛЯ ЧОГО ПРОСИТИ ВИБАЧЕННЯ?

У досконалому світі не буде потреби просити вибачення. Але в недосконалому світі ми не можемо вижити без цього. В університеті я вивчав антропологію – науку про людську культуру. Одним із однозначних висновків антрополога є те, що всі люди мають відчуття моральности: деякі речі є правильними, а деякі – ні. Люди є незмінно моральними. У психології це часто називають совістю.

Це правда, що на стандарт, який совість критикує або підтримує, впливає культура. Наприклад, в ескімоській культурі, якщо хтось подорожує і в нього закінчилась їжа, йому дозволяється зайти до іглу (ескімоське житло) незнайомця і поїсти всього, що там є. У більшості інших західних культур вторгнення в порожній будинок трактуватиметься як «проникнення зі зломом», що вважається злочином. Хоча стандарт правильного відрізняється в різних культурах, а інколи і всередині однієї культури, всі люди так чи інакше мають відчуття правильного і неправильного.

Коли чиєсь відчуття правильного порушити, то ця людина відчуватиме злість. Він чи вона відчуватиме образу чи обурення відносно людини, яка зазіхнула на довіру. Неправильний вчинок стає бар’єром між двома людьми, і їхні стосунки дають тріщину. Навіть за бажання люди вже не можуть жити так, ніби нічого не трапилося. Щось всередині ображеного закликає до справедливости. Це ті людські істини, які закладено в основу всіх судових систем.

ПРАГНЕННЯ ДО ПРИМИРЕННЯ

Хоч від тріумфу справедливости ображена особа почуватиметься задоволеною, вона все ж не робить перший крок до відновлення стосунків. Якщо робітника, якого викрили в крадіжці в компанії, затримали, засудили та ув’язнили, то всі говорять про правосудця. Але компанія не хоче поновлювати працівника на колишньому місці праці. З іншого боку, якщо робітник краде в компанії, але швидко бере на себе відповідальність за помилку, доповідає про неї керівнику, висловлює щирий жаль, пропонує відшкодувати всі збитки і благає про прощення, то існує ймовірність, що працівнику дозволять продовжувати працювати в цій компанії.

Людство має дивовижну здатність прощати. Пригадую свій візит до міста Кавентрі (Англія) декілька років тому. Я стояв перед каркасом собору, який обстріляли нацисти під час Другої світової війни. Я слухав, як екскурсовод розповідав історію нового собору, збудованого серед руїн. За декілька років після війни група німців приїхала і допомогла побудувати новий собор на знак розкаяння за шкоду, завдану їхніми співвітчизниками. Всі дійшли згоди, що руїни слід залишити в новому соборі. Обидві будівлі були символічними: одна символізувала людську жорстокість, інша – силу прощення та примирення.

Щось всередині нас прагне примирення, коли помилки руйнують наші стосунки. Часто бажання примиритися є сильнішим, ніж бажання справедливости. Що ближчі стосунки, то глибшим є прагнення примирення. Коли чоловік поводиться зі своєю дружиною неправильно, то, незважаючи на біль і злість, вона розривається між прагненням справедливости і бажанням пробачити. З одного боку, вона хоче, щоб він заплатив за свою помилку, а з іншого, – бажає примирення. Лише його щире вибачення може забезпечити справжнє примирення. Якщо немає вибачення, тоді відчуття моральности підштовхує жінку до прагнення справедливости. Протягом багатьох років я спостерігав за процесами розлучення і бачив, як суддя намагається встановити справедливість. Мене завжди цікавило, чи щирі вибачення могли би змінити ситуацію і дозволили уникнути сумних наслідків.

ЧЕРЕЗ ВІДСУТНІСТЬ ВИБАЧЕННЯ…

Я дивився в очі підліткового гніву і думав, як змінилося би життя, якщо би лайливий батько вибачився. Підліткова несамовитість відносно батьків має два джерела. Перше – підлітки неправильно сприймаються батьками, і їхні сварки ніколи не залагоджуються. Друге – підлітки не відчувають любови своїх батьків. В одній зі своїх книг я писав на тему «Як ефективно любити підлітка». У цій книзі ми розглядатимемо питання «Як ефективно просити вибачення в підлітка».

Потреба просити вибачення поширюється на всі людські відносини. Відносини в шлюбі, батьківстві, між хлопцем і дівчиною та професійні відносини – будь-де потрібне вибачення. Без вибачень злість підштовхує нас до вимагання справедливости. Коли, на нашу думку, справедливість не настає, ми часто беремо все у свої руки і шукаємо помсти для кривдників. Злість посилюється і може перерости в насильство. Чоловік, який заходить в офіс колишнього роботодавця і застрелює свого керівника та трьох своїх співпрацівників, як правило, не виглядає неврівноваженим. І сусіди чоловіка часто шоковані, як він міг зробити таке. Він «здавався абсолютно нормальним».

Радше цей чоловік палає від відчуття несправедливости настільки, що йому здається: лише кривава помста виправить ситуацію. Все могло би скластися інакше, якби чоловікові вистачило мужности протистояти обставинам із любов’ю, а інші мали сміливість вибачитися.

У шлюбах домашній безлад часто виникає через небажання просити вибачення. Дружина жаліється: «Він грубий зі мною, а потім хоче від мене ніжности в ліжку. Як він може чинити так?», на що чоловік відповідає: «Вона поводиться зі мною, як із дитиною, і хоче контролювати моє життя. Я не одружився з нею, щоб мати другу матір». Обидва ображені, обидва злі, обидва не мають рації, але жоден не бажає вибачитися. Через відсутність вибачення партнери часто оголошують війну, яка інколи триває роками і часто закінчується розлученням чи смертю. Партнери в здорових шлюбах прагнуть вибачатися.