Житійні записульки – Епізод 2

Нас змусили заворушити звивинами?

Бути чи не бути? Любити чи не любити? Стріляти чи не стріляти? Купувати чи не купувати?.. Нескінченний перелік запитань, на які ми намагаємося відповідати щоденно.

Проблема вибору була добре вирішена за совка: низка однакових суконь/костюмів/пальто, різниться лише розмір; один різновид ковбаси за 2.20 і сиру (без назви); один центральний ТВ-канал, одні новини, одна найцентральніша газета, одна партія ну і т.д.

З приходом плюралізму все змінилося. Нас змусили думати і самостійно приймати рішення. Тепер кожен опинився сам на сам із проблемою вибору: стоячи перед відчиненими дверцятами шафи, тримаючи в руках пульт телевізора, розглядаючи нескінченну ковбасно-сирну вітрину…

І коли б це обмежувалося тільки меркантильно-матеріальною сферою… Та де там! Ще й доводиться постійно стикатися з тим, що ти не завжди можеш з упевненістю сказати: прийняте мною рішення – єдино правильне.

* * *

З появою вибору в людини з’являється і головний біль. Зі зникненням вибору поселяється безвихідь.

* * *

От коли б зараз потрапив хтось під руку, я змогла б хоч трішки побути скиглієм. Так ні ж, як треба – то нікого!..

* * *

Не намагайтеся пережити горе (біду, втрату, розчарування, невдачі, повне фіаско) самотужки. Краще знайдіть хороших людей і прийміть від них підтримку.

* * *

Дотики

День змінюється наступним. Як під копірку, ти відбуваєш їх. Нічого не змінюючи. Боячись щось порушити, тихенько про щось мрієш. Соромлячись усього та всіх, невпевнено твориш.

Твій світ ніхто не зруйнує. Поступово він зруйнується сам. Від твоєї монотонності буття…

Але одного разу все змінюється. До твого життя доторкнулося інше життя. Доторкнулося – і залишило незгладимий слід. Назавжди. І тепер ти не можеш бути під копірку. Тепер ти не можеш не жити!