Система цінностей

Історія про рідного «нерідного» татка навела на доволі сумні роздуми, а саме: ми вже звикли до того, що турбота членів родини один про одного перестала бути звичною річчю, як саме собою зрозумілим, а для багатьох стало навіть чимось незвичним, буквально екстраординарним явищем. Що ж стало причиною такого сумного, навіть, не будемо прикрашати дійсності, трагічного стану речей?

Багато хто вважає, що люди раніше були добрішими, краще ставилися один до одного і в суспільстві, і всередині родини. Чи дійсно це так? – Навряд чи, адже як пояснять прихильники теорії «старих добрих часів» численні революції, війни минулого, які супроводжувалися жахливими злочинами? Хіба ці злочини не коїли пересічні люди, які просто виявилися не «у той час», і не «у той момент»? Чи це коїли інопланетяни з далекої галактики, які просто набули людського вигляду? – Напевно, все ж таки, усілякі жахіття коїли цілком звичайні, часто малопомітні в мирні часи люди, які ставали буквально монстрами в періоди лихоліть. Але годі з війною, сьогодні не прийнято згадувати про неї, ніби її немає поруч з нами, краще повернемося до «старих, добрих, мирних часів».

От тільки цікаво, що раніше менше зраджували подружнім партнерам, було менше домашнього насильства? Навряд чи. А якщо і було менше, що звісно не факт, так це через те, що життя людей було коротшим і набагато важчим, ніж зараз, тому, можливо, люди не встигали накоїти усілякої мерзоти, як встигають сьогодні накоїти при більшій тривалості життя і вільного часу. Варто зауважити, що попри наші нарікання, вільного часу в нас зараз все таки більше, ніж у наших предків, яким доводилося докладати значно більше зусиль просто для звичайного біологічного виживання. Проте всі ці міркування стосуються в більшій мірі подружніх зрад, домашнього насильства в колишні часи було значно більше, а все через те, що в ті самі «старі, добрі часи», домашнє насильство вважалося нормою, що навіть породило вираз: «Б’є – значить любить».

Так що проблема не в часах: «старі, добрі часи» були старими, але зовсім не добрими… Справа все таки в іншому – у людському ставленні до тих чи інших речей, у так званій «системі цінностей». У зовсім нещодавні часи подружня зрада, попри її поширеність, засуджувалася оточенням, це саме стосувалося піклування членів родини один про одного, поваги до старших та багатьох інших речей, що відносяться до царини людських відносин. Не те, що люди в ті часи піклувалися більше один про одного, менше зраджували, більше поважали старших, просто в ті часи це вважалося нормою, а сьогодні – виключенням з правил. Тобто речі як були, так і залишилися, просто змінилося ставлення до них. От чому з таким подивом… і зітханням, ми читаємо чергові історії про щиру, вірну любов, турботу один про одного, повагу та любов до оточуючих.

Але цей допис хотілося закінчити на позитивній ноті. Скажіть будь ласка, що заважає ці речі перестати вважати виключенням з правил, і зробити їх знову нормою життя? І тоді подібні історії про рідного «нерідного» татка знову стануть для вас цілком очевидною річчю, попри всю зіпсутість суспільства.

З любов’ю, редакція сайту