МОВА ВИБАЧЕННЯ № 5: ПРОХАННЯ ПРО ПРОЩЕННЯ

Багато років тому моя (Дженіфер) мати працювала в одному чудовому офісі Чикаго, де гарно ладнала з усіма своїми колегами. Але одного дня співпрацівниця пожалілася: її непокоїть той факт, що моя мати «ніколи не просить вибачення».

Мати завагалась, а потім пригадала випадок, коли припустилася помилки, чим і образила цю особу. «Мені здавалося, що я відразу попросила вибачення, – зауважила мама, – взявши на себе відповідальність і визнавши жалкування. Тому я обережно запитала, що співпрацівниця хоче почути від мене».

«Ну, ти не просила в мене прощення!» – наголосила колега.

«Гаразд. Я справді хочу, щоб ти пробачила мені, бо ціную наші стосунки, – відповіла мати. – Тож, дозволь запитати зараз: ти пробачиш мені?»

Співпрацівниця відповіла: «Звичайно». Вони обидві засміялись, і все знову стало на свої місця.

Мама розповіла мені цю історію одного сонячного березневого дня на кухні в нашому будинку. Вона знала, що доктор Чепмен і я працюємо над книжкою і ще раніше я розповіла їй про мови вибачення. Обмірковуючи цей випадок із колегою, мама додала: «Думаю, вона вчила мене своєї мови вибачення».

«Саме так, мамо. Її мовою вибачення було прохання про прощення. Саме це вона хотіла почути від тебе. Дякую, що поділилася цією історією. Саме це ми з’ясовуємо в нашому дослідженні – те, що одна людина вважає вибаченням, не є таким для іншої».

Коли Дженіфер розповіла мені про цю розмову зі своєю мамою, я відразу пригадав пару, яка приходила до мене на консультації декілька років тому. Енджі та Мартін були одружені дев’ять років, коли жінка дізналася про любовний зв’язок із його колегою. Енджі подивилася чоловіку у вічі, додавши: «Я знаю, що в тебе зв’язок із Брендою. У мене є свідки, тому навіть не намагайся заперечувати це». Вона поставила Мартіна перед вибором: або піти геть з дому, або розірвати цей зв’язок і звернутися разом до консультанта з подружніх питань. «Ти не можеш мати нас обох. Обирай».

Мартін пішов, але за тиждень повернувся, наголосивши на бажанні розриву стосунків із Брендою і роботою над відновленням основ подружнього життя. Під час наших зустрічей Енджі жалілася: «Мене непокоїть те, що Мартін не бажає просити в мене прощення. Він сказав, що йому шкода, і я вірю в розривання стосунків з Брендою. Я би не погодилася працювати над покращанням нашого шлюбу, якби не була впевненою в чоловікові. Бренда справді звільнилася з компанії і втішилася з приводу відновлення нашого подружнього життя. Але Мартін так і не попросив у мене прощення».

«Це виглядає так, що ти намагаєшся змусити мене сказати ці слова», – відповів Мартін.

«Я не намагаюся змусити тебе, – висловила своє бачення Енджі. – Але виглядає так, що ти не бажаєш визнавати своєї помилки».

«Я сказав, що це було неправильно з мого боку», – визнав Мартін.

«Тоді чому ти не хочеш вибачитися? – захищалася жінка. – Я прагну простити тебе. Але як я це можу зробити, якщо ти сам не бажаєш прощення? Це виглядає так, ніби тобі не потрібне прощення, бо ти не зробив нічого поганого. Я цього не розумію».

«Я усвідомлюю те, що припустився помилки, – пояснив Мартін. – Просто мені дуже важко просити в тебе прощення». Він похитав головою. На очах з’явилися сльози, чоловік розгубився: «Я не знаю, чому це так складно!»

Зрозуміло, що головною мовою вибачення Енджі є прохання про прощення. Вона хоче почути: «Пробач мене, будь ласка». Для неї це є щирим вибаченням. Насправді вона готова пробачити, вона хоче цього, але їй потрібне запевнення, що Мартін усвідомлює потребу прощення.

Також зрозумілим є те, що Мартіну важко вимовити ці слова. І Мартін визнає це. Він не звик розмовляти цією мовою.

У нашому дослідженні ми з’ясували, що таких Енджі є багато в цілому світі. Коли ми запитували: «Що вам потрібно для вибачення?», кожен п’ятий (21 %) відповідав: «Я хочу, щоб він чи вона попросили в мене прощення»[1]. Люди чекають на чарівні слова, які свідчать про щирість.

Отож, чому прохання про прощення є таким важливим для деяких людей і такою складною мовою для інших, як, наприклад, Мартіна?

ДЛЯ ЧОГО ПРОСИТИ ПРОЩЕННЯ?

Чому прохання про прощення є таким важливим? Ось відповіді на питання, які ми отримали.

По-перше, прохання про прощення свідчить для інших про бажання відновлення стосунків. Рон та Ненсі одружені п’ятнадцять років, і чоловік вважає, що його основною мовою вибачення є прохання про прощення. «Коли вона просить пробачення, я розумію, що жінка хоче вирішити проблему. Вона хоче, аби наші стосунки були справді міцними. Незалежно від слів за умови вибачення я відчуваю щирість. Тому мені легко пробачити. Я знаю, що дружина цінує наші стосунки понад усе. Тому мені дуже легко на душі».

Коли з’являється образа, вона відразу створює емоційний бар’єр між двома людьми. Поки перешкоду не буде відкинуто, стосунки не розвиватимуться. Вибачення є спробою усунути бар’єр. Якщо ви знаєте, що головною мовою вибачення людини є прохання про прощення, тоді таке прохання є найнадійнішим способом відкидання бар’єра. Для певного типу людей це є саме тим, що доводить ваше щире бажання відновити стосунки.

По-друге, прохання про прощення є таким важливим через те, що свідчить про усвідомлення з вашого боку своєї помилки – навмисну чи ненавмисну образу людини. Сказане чи зроблене вами не обов’язково є поганим з огляду на мораль. Можливо, ви хотіли пожартувати. Але це образило іншу особу. Тепер вона звинувачує вас. Це образа, яка спричинила появу тріщини між вами. У такому випадку ви припустилися помилки, тому прохання про прощення є необхідним, особливо, якщо це є головною мовою вибачення людини. Прохання про прощення є визнанням своєї провини і свідчить, що ви усвідомлюєте справедливість заслужених осуду і покарання.

Я познайомився з Альмою в Тусоні. Вона заповнила одну з наших анкет про вибачення, а пізніше ми розмовляли. «Коли ви відчуваєте щирість Боба під час вибачення?» – запитав я. «Коли він каже: “Пробач мені, будь ласка”», – відповіла Альма. Вона продовжила: «Слова: “Мені шкода” не є для мене доказом визнання провини. Мій дворічний син говорить: “Мені шкода” весь час, але, коли я прошу його сказати: “Пробач мені”, його очі стають великими і він ледь стримує сльози. Прохання про прощення свідчить про визнання своєї провини. Навіть дворічна дитина знає це».

По-третє, прохання про прощення демонструє, що ви хочете майбутнє ваших стосунків довірити ображеній людині. Ви визнали свою провину; ви висловили своє жалкування, ви побажали виправити свою помилку. А зараз ви запитуєте: «Ти пробачиш мені?» Ви знаєте, що не можете відповісти замість ображеного. Це вибір, який повинний зробити він – пробачити чи не пробачити. І майбутнє стосунків залежить саме від такого рішення. Це позбавляє вас контролю, що для багатьох людей виявляється дуже складним випробуванням.

ЧОГО МИ БОЇМОСЯ?

Прохання про прощення є особливо складним для тих осіб, які звикли керувати всім. Пригадайте, як Мартіну складно було промовити слова: «Пробач мені, будь ласка, Енджі». Коли Мартін заповнив тест особистости, він та Енджі дізналися: у нього надзвичайно високий коефіцієнт контролю. Це означає, що чоловік почувався ніяково в разі відсутності контролю над ситуацією. Попросити в Енджі вибачення означало передати функцію контролю і майбутнє стосунків до її рук. Підсвідомо чоловік відчув, наскільки це складно.

Врешті-решт Мартін зрозумів, що здоровою особистістю є та, яка усвідомлює особливості свого характеру, приймає їх як модель поведінки, але не дозволяє їм керувати собою, якщо вони спричиняють руйнування стосунків[2]. Тому Мартін зміг сказати Енджі: «Пробач мені, будь ласка». Зі сльозами на очах і обіймами вона впевнено відповіла: «Так!» Стосунки було відновлено, коли він заговорив її головною мовою вибачення.

Багато хто з нас боїться відмови, що є іншою причиною проблематичности вибачення. Страх відмови є поширеним серед людей. Хемільтон Бізлі, вчений із університету Сент-Едварда в Остіні, штат Техас, і автор книги «Без розкаяння», каже: «Вибачення змушує нас визнати помилку, а це не дуже подобається… Ми стаємо вразливими, бо ми просимо чогось – прощення – що, на нашу думку, може дати інша людина, але вона може і відмовити»[3].

Ніхто з нас не любить відмови, але для деяких людей вона є просто нестерпною. Таким особистостям важко просити прощення, тому що вони розуміють: все залежить від іншої людини, і не виключеною є відмова в пробаченні.

Вирішенням проблеми є усвідомлення страху і недозволення йому взяти гору над собою. Процес розмірковування може виглядати так: «Я знаю, що моїм найбільшим страхом є відмова. Я також розумію, що моя поведінка спричинила появу проблеми в цих стосунках і єдиним способом вирішення цієї проблеми є щире вибачення. Отже, якщо прохання про прощення є головною мовою вибачення іншої людини, я протистоятиму своїм страхам і скажу: “Пробач мені, будь ласка”». Зрілі люди визнають свої страхи, але не дозволяють їм панувати. Якщо люди цінують свої стосунки, то борються зі страхом і роблять кроки, необхідні для зцілення стосунків.

СТРАХИ І ПРОЩЕННЯ

1.   Страх втратити контроль. Деякі люди почуваються недобре, коли не контролюють ситуації. Попросити особу пробачити вас означає довірити контроль і майбутнє ваших стосунків іншій людині. Підсвідомо це може вдатися вам дуже складним.

2.   Страх відмови. Коли ви просите прощення, інша людина може сказати «Ні» – тобто відмовити у вашому проханні. Це може здаватися особистою відмовою. Для декого отримати відмову є найбільшим страхом.

3.   Страх зазнати невдачі. Визнати провину може означати, що ви невдаха, що не здатні дотримуватися навіть своїх переконань. Для таких людей визнання помилки рівнозначне словам «Я невдаха».

 


[1] Ми провели опитування більше ніж 370 дорослих протягом 2004-2005 років на різних семінарах із подружніх проблем і використали відповіді з веб-сайту garychapman.com. Це не було науковим опитуванням, воно охоплювало відповіді одружених і неодружених осіб. Більшість людей на семінарах належала до категорій одружених або заручених. Анкета містила сім запитань.

[2] Пам’ятайте, людям, які звикли керувати, важко просити прощення, це поза межами їхньої емоційної зони комфорту. Для досягнення успіху у вивченні мови вибачення прохання про прощення чи будь-якої іншої людини, яка звикла керувати, потрібна допомога ззовні: консультанта чи друга, який хоче бути чесним із ним або нею.

[3] Joanne Kaufman, “Forgive Me!” Good Housekeeping, листопад 2004, 174.

Попередній пост

А ЩО, ЯКЩО НАМ НЕ ВДАСТЬСЯ?

Лише те, що ми працюємо над планом конструктивних змін, не забезпечує успіху. Хочемо ми того ... Читати далі

Наступний пост

ДЛЯ ЧОГО ПРОСИТИ ПРОЩЕННЯ? (ЗАКІНЧЕННЯ)

Інший страх, який не дозволяє людям просити пробачення, – страх зазнати невдачі. Для таких людей ... Читати далі