ДЛЯ ЧОГО ПРОСИТИ ПРОЩЕННЯ? (ЗАКІНЧЕННЯ)

Інший страх, який не дозволяє людям просити пробачення, – страх зазнати невдачі. Для таких людей зазвичай важливими є норми моралі. Причому «робити правильно» означає бути добрим чи успішним.

Протягом життя вони намагаються діяти правильно. А коли вчиняють так, то почуваються успішними. Для таких людей визнати помилку означає визнати «Я невдаха». Як правило, вони палко сперечаються з іншим і доводять, що не зробили нічого поганого. Вони кажуть: «Може, це завдало тобі болю» чи «Напевно, це тебе образило». «Ти просто неправильно це сприйняв(ла); я не це мав(ла) на увазі».

Інколи спосіб, в який люди себе захищають, є більш образливим, ніж початкова образа, але тоді цього не помічають. До того ж, ще сперечатимуться: «Я лише намагаюся розкрити тобі правду». Це саме той тип людей, які практично ніколи не просять вибачення. Ми не дивувалися, коли під час нашого дослідження безліч разів чули: «Мій чоловік (дружина) майже ніколи не просить вибачення». Один чоловік сказав: «Дружина надто вперта, щоб попросити вибачення. Ми одружені десять років, і я ще жодного разу не почув вибачення». Дружина сказала: «Не знаю, може, це чоловіча гордість, але він не здатен змусити себе попросити вибачення. Винятком є ситуація, коли я не розмовлятиму з ним декілька днів. Для чоловіка краще засмутити нас обох, ніж визнати свою провину».

Це бачення засвідчує, що страх зазнати невдачі, як і страх відмови, є одним із найпоширеніших страхів людства! Першим кроком є визнати страх спочатку перед собою, кажучи так: «Це один із моїх страхів. Тому мені і важко просити вибачення. Але я знаю, що ніхто не є досконалим, і я не виняток. Інколи я роблю чи говорю те, що ображає дружину (чоловіка), а це шкодить нашим стосункам. Єдиним способом покращити стосунки є вибачення, тому я повинен(на) навчитися просити вибачення, незважаючи на свої страхи. Я розумію, що припущення помилок, слова чи вчинки, які ображають іншу людину, властиві для всіх нас. Це не означає, що я невдаха. Визнання помилки – ще не привід вважати себе невдахою. Насправді воно допоможе мені відновити стосунки. Тому я поборю свій страх, я визнаю свою провину і попрошу вибачення».

Людина, яка міркує в такий спосіб, є на шляху до того, щоб навчитись успішно просити вибачення і стати здоровою особистістю.

На одному семінарі з подружніх питань доктора Чепмена, на який він мене запросив, я (Дженіфер) розповідала про п’ять мов вибачення і пояснювала, що кожен із нас має основну мову. В кінці заняття я дала людям можливість поставити запитання і відповідала на них. Лана відразу підняла руку.

«Коли ви почали розповідати про різні мови вибачення, я подумала: “Це про нас”. Чоловік часто каже: “Мені шкода” і думає, що просить вибачення. Але я кажу йому: “Ти не просиш вибачення. Ти не говориш, що помилився”».

Саме зараз я усвідомила: ми розмовляли різними мовами. Він каже, що йому шкода, а для мене цього недостатньо. Я чекаю на слова: “Пробач мені, будь ласка”, і лише тоді я відчую визнання провини і потребу вибачення. Так мені легше пробачити і забути про все. Ми ніколи не доводили ритуал вибачення до кінця. Ми розмовляли про образу, намагалися просити вибачення, але ніколи не вирішували проблеми. Пізніше чоловік міг зауважити: “Я ж сказав, що мені шкода. Чому ти все ще ображаєшся? Чому ти не можеш цього забути?” Не знаю, чому я просто не могла змиритися з цим. Просто це не здавалося мені правильним. Зараз я все зрозуміла! Я щаслива, що ми прийшли на цей семінар сьогодні».

Мене підбадьорили слова Лани цього вечора, і я вірю, що наша книга допоможе тисячам пар навчитися ефективно просити вибачення.

ПРОСИ, А НЕ ВИМАГАЙ!

Не менш проблематичним від прощення є усвідомлення кривдником того, що ображена людина може не відразу пробачити.

Я (Ґері) пригадую той вечір, коли Дженіфер читала лекцію. Реакція авдиторії переконала, що ми на правильному шляху. Є величезна відмінність між проханням про прощення і вимаганням його. У нашому дослідженні ми постійно стикалися з особистостями, які сподівались, а навіть і вимагали, щоб ображена особа забула образу і дивилася вперед. Одна дружина сказала: «Я чую це зараз подумки. Я чула це сотні разів протягом нашого двадцятип’ятирічного подружнього життя. Чоловік наполягає: “Я сказав, що мені шкода. Чого тобі ще потрібно?” Я лише хочу, щоб одного дня він подивився мені у вічі і сказав: “Пробач, будь ласка”. Він вимагає мого прощення, але ніколи не просить його, і так завжди».

Я не мав нагоди порозмовляти з чоловіком жінки, але чомусь підозрював, що він звик контролювати все і найбільше боявся зазнати невдачі. Якщо би він зміг змінити ці дві риси характеру, то міг би уникнути розлучення.

Не вимагайте прощення. Ви не повинні сподіватися на це. Коли ми вимагаємо прощення, то насправді не розуміємо його природи. Прощення переважно є вибором забути про покарання і дозволити людині повернутися в наше життя. Це вибачення образи і відновлення довіри. Прощення передбачає: «Я турбуюся про наші стосунки. Тому я обираю прийняти вибачення і більше не вимагати справедливости». По суті це подарунок. А те, що вимагають, не може сприйматися подарунком.

Якщо я як кривдник вимагаю прощення, то схожий на монарха, що сидить на троні й обвинувачує ображену людину в тому, що в неї невблаганне серце. Скривджена людина ображена і розлючена через мою образу, але я намагаюся змусити її відчувати провину за небажання пробачити мене. З іншого боку, коли я підходжу до ображеної особи і питаю: «Ти мене пробачиш?», я не кланяюся їй у ноги і не прошу пробачення за свою провину. Я знаю: якщо вона виконає моє прохання, то я удостоюсь її прощення, любови і ласки. Прощення потрібно завжди просити, а не вимагати.

НЕ ДРІБНИЦЯ

Зрозумійте, будь ласка, що прохання про прощення є величезним проханням. Воно є непростим кроком для ображеної людини. Коли вона пробачає вас, то повинна відмовитися від свого прагнення справедливости. Вона повинна забути про біль і образу, труднощі і приниження. Вона повинна позбутися відчуття зради і відкинутости. Інколи вона повинна змиритися і жити з наслідками вашої хибної поведінки.

Це може пов’язуватися з фізичними наслідками, такими як венерична хвороба, позашлюбна дитина, спогад про аборт.

Інші наслідки можуть сприйматися емоційно, наприклад розчервоніле обличчя і підвищений голос, уявлення вас в обіймах іншої(го) чи різкі слова, які знову і знову лунають у думках когось. Ображена людина повинна жити з усім цим і навіть більше: забути все, щоб пробачити вас. Ви просите її не чогось незначного. Як каже китайська мудрість: «Якщо ви кланяєтеся, то кланяйтеся низько».

Через високу ціну прощення не сподівайтеся на миттєве пробачення. Якщо образа незначна і якщо ви просите прощення головною мовою вибачення ображеної особи, то, ймовірно, досягнете свого швидко. Але якщо образа була сильною і неодноразово повторювалася, то ображеному потрібен час для забування кривди, особливо, якщо мовою вибачення є розкаяння чи відшкодування образи. Потрібен час, щоб побачити, чи ви справді розкаялися, відшкодували образу і змінили хибну поведінку. Людина повинна переконатися у вашій щирості, а для цього також потрібен час.

А наразі вам потрібно запастися терпінням. Переконайтеся, що ви (1) розмовляєте головною мовою любови цієї людини (дивіться розділ 4), (2) докладаєте максимум зусиль для зміни своєї поведінки. Якщо ви є наполегливими в цьому, то свого часу отримаєте прощення.

ЧОМУ ВАЖКО ПРОСИТИ ПРОЩЕННЯ?

1.   Це може вимагати від ображеної людини відмови від пошуку справедливости. Людина може думати, що кривдник повинен «страждати» чи «не заслуговує на прощення». Людину здатні відштовхнути фізичні наслідки або відчуття зради.

2.   Можливо, ображеній людині потрібно пробачити наслідки, які довго нагадують про се6е. Якщо є фізичні наслідки, такі як аборт, венеричні захворювання чи емоційні спогади, зокрема різкий тон, категоричні слова, які не стерлися з пам’яті, то ображеному виявиться складно пробачити.

3.   Ображеній людині складніше пробачити, якщо образа була сильною і заподіювалася неодноразово. Для отримання прощення вам, можливо, потрібно буде відшкодувати образу і спочатку покаятися, особливо, якщо це є головною мовою любови ображеної особи.

 

Словесне прохання про прощення після вибачення за допомогою ще деяких інших мов вибачення часто є ключем, що відкриває можливість прощення і примирення. Це здатне бути одним із елементів вибачення, якого ображена особа чекає від вас. «Пробач мені, будь ласка» – це ті чарівні слова, які переконують людину в щирості вашого вибачення. Без прохання про прощення ваші висловлювання: «Мені шкода. Я помилився. Я робитиму все, що захочеш. Я ніколи не повторю цього знову» – можуть звучати як незначна примітка, як привід для відкидання проблеми. Якщо ви знаєте про головну мову вибачення ображеної людини, то повинні навчитися нею розмовляти, аби досягнути щирості вибачення.

Ось декілька висловів, які можуть допомогти вам навчитися розмовляти мовою вибачення прохання про прощення.

ПРОСИМО ПРОЩЕННЯ

  • Вибач, що я так розмовляв(ла) з тобою. Знаю, що це було категорично і різко. Ти не заслужила(в) на це. Це було моєю великою помилкою, і я хочу попросити вибачення.
  • Я знаю, що сильно образив(ла) тебе. У тебе є повне право більше ніколи не розмовляти зі мною, але мені справді шкода. І сподіваюся, що ти зможеш пробачити.
  • Я не мав(ла) наміру образити тебе, але, очевидно, все-таки це зробив(ла). Я усвідомлюю це зараз і розумію недоречність своєї поведінки, хоч я просто хотів (ла) пожартувати. Жарти, які ображають іншу людину, є неприпустимими. Я обіцяю, що намагатимуся більше ніколи цього не робити. І я хочу запитати тебе, чи ти пробачиш.

У сьомому розділі ми поставимо вам декілька запитань, на які ви повинні самі собі відповісти і які повинні поставити іншим для виявлення своєї основної мови вибачення.

Ми вважаємо, що якщо члени сім’ї і друзі навчаться говорити мовою вибачення один одного, то залагодження образ і відновлення стосунків перейдуть на абсолютно новий рівень.