ВИЗНАЧЕННЯ ВАШОЇ ОСНОВНОЇ МОВИ ВИБАЧЕННЯ

У попередніх розділах ми ознайомили вас із п’ятьма мовами вибачення – п’ятьма способами висловити вибачення. От вони:

П’ЯТЬ МОВ ВИБАЧЕННЯ

  1. ВИСЛОВЛЕННЯ ЖАЛКУВАННЯ: «Мені шкода»
  2. ВМІННЯ БРАТИ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА СВІЙ ВЧИНОК: «Я помилився(лася)»
  3. ЗАЛАГОДЖЕННЯ ОБРАЗИ: «Що я можу зробити для залагодження цього?»
  4. ЩИРЕ РОЗКАЯННЯ: «Я намагатимуся не робити цього знову»
  5. ПРОХАННЯ ПРО ПРОЩЕННЯ: «Пробач мені, будь ласка»

Одна з цих п’яти сприймається як більш щира для нас, ніж інші чотири. Можливо, вам приємно чути всі п’ять мов, але якщо ви не почуєте вашої основної мови, то сумніватиметеся в щирості іншого. З іншого боку, якщо вибачення висловлюється вашою основною мовою, то вам легше пробачити кривдника.

Отже, дуже важливо дізнатися вашу основну мову вибачення і близької вам людини. Це посилить вашу здатність як просити, так і чути ефективні вибачення.

Розуміння ідеї мов вибачення зміцнило мій (Дженіфер) шлюб. Мій чоловік мислить раціонально, і дебати для нього відбуваються за певною схемою, а точність є найголовнішою. Нещодавно я зрозуміла, що моє вибачення повинно включати в себе: «Я помилилася» – чоловік краще відчує мій жаль. Натомість для мене найважливішими є почуття. Мені потрібно, щоб чоловік висловлював каяття, казав, що турбується про мої почуття. За тринадцять років спільного життя ми нарешті вчимося рідше сваритися, просячи вибачення не своєю мовою, а основною мовою вибачення один одного.

РОЗМОВЛЯЮЧИ ІНШОЮ МОВОЮ

Те, про що ми дізналися з досвіду нашого подружнього життя, є актуальним для більшости подружніх пар: чоловіки та дружини, як правило, не мають однакової мови вибачення. Відповідно, їх вибачення частіше натрапляють на опір, ніж приводять до прощення.

Переглядаючи наше анкетування про вибачення, я звернула увагу на той пункт, коли чоловік і дружина визначали свої основні мови вибачення. Я з’ясувала, що 75% пар обирали не ту саму найголовнішу мову. Дивовижно, але з 75% тих, хто надає перевагу іншій мові вибачення, 15% визначали основну мову одного з членів сім’ї лише з останньої спроби! Якщо ви просите вибачення в чоловіка чи дружини в той спосіб, який би хотіли, щоб у вас просили вибачення, то згідно з нашими даними можете натрапити на його чи її улюблену мову вибачення аж з третьої спроби! Якщо припустити, що наше анкетування точним, то це означає, що три з чотирьох пар повинні вчитися розмовляти іншою мовою вибачення, а не тією, яку вони найбільше хочуть чути!

ПИТАННЯ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ ВАШОЇ МОВИ ВИБАЧЕННЯ

Спочатку Дженіфер та я хочемо визначити вашу мову вибачення – ту, яку би ви найбільше хотіли чути у випадку обрані. Дехто відразу дізнається про свою основну мову вибачення. Для інших це виявляється не дуже легко. Деякі схожі на Джима з Дейтона, Огайо, який сказав: «Я не знаю своєї основної мови вибачення, тому що моя дружина ніколи не просить вибачення. Вона вважає, що ніколи не припускається помилок, тому і не бачить потреби у вибаченні. У мого батька була така ж філософія. Він говорив: “Вибачення ні до чого доброго не призведе. Роби все, що в твоїх силах, і не озирайся”. Тому я вважаю, що сам не надто вмію просити вибачення. Для мене це також є новим. Але мушу визнати: я хотів би почути вибачення дружини в разі образи. Я ніколи не міг подумати, що моя дружина подивиться на іншого чоловіка, не кажучи вже про те, щоб лягти з ним у ліжко. Наш шлюб не виживе без щирого вибачення».

У цьому випадку дружина порушила подружню вірність, тому Джим, природно і по праву, відкинув філософію батька й очікував на вибачення за порушення подружніх клятв. Я (Ґері) запитав про те, що чоловік вважає щирим вибаченням.

«Я хочу, аби дружина визнала свою помилку і пообіцяла ніколи не робити цього знову. Якби я знав, що таке ніколи не повториться, гадаю, я б її пробачив».

«Здається, ми щойно з’ясували вашу основну мову вибачення», – сказав я.

«І що це?» – запитав Джим.

«Щире розкаяння», – відповів я, додавши: «Я вважаю: якби дружина просто визнала: “Я помилилась”, але не дала переконливого зобов’язання змінити свою поведінку, вам було би дуже складно її пробачити. Але якщо б вона щиро пообіцяла не повторювати цього знову, ви би пробачили. Найважливішим є те, що дружина відмовиться від позашлюбних стосунків».

«Це правда, – погодився чоловік. – Думаю, що лише в цьому випадку я зміг би пробачити».

«Я вважаю, що вашою допоміжною мовою вибачення є вміння брати відповідальність і найважливішим є визнання дружиною своєї помилки. Для вас важливо, щоб дружина не виправдовувала своєї поведінки».

«Я не хочу слухати жодних виправдань, – зауважив чоловік. – Те, що дружина зробила, виправдати неможливо».

Питання 1: Яких слів і дій я очікую від людини?

Моя розмова з Джимом демонструє один із способів виявлення вашої основної мови вибачення. Поставте собі запитання: “Яких слів і дій я очікую від людини для щирого пробачення?» Ви можете з’ясувати, що ваша відповідь передбачає декілька мов вибачення.

Дженіс та Біл прийшли до мене в офіс після тривалої сварки. Вона виникла через те, що чоловік забув про річницю і не запланував нічого особливого для святкування. Вислухавши обох, я запитав Дженіс: «Що Білу потрібно зробити чи сказати, щоб ви його пробачили?»

«Я хочу почути, що йому шкода, – відповіла вона. – Я не думаю, що він розуміє глибину моєї образи. Я хочу, щоб він визнав свою помилку. Як він міг забути? І було би чудово, якщо би він спробував спланувати щось і якось це компенсувати».

«Ви назвали три умови, – підсумував я. – Ви хочете почути, що йому шкода. Ви хочете, аби він визнав свою помилку. І ви б хотіли, аби він якимось чином компенсував вам це. Якщо би ви могли отримати лише одне з цих трьох, то що б обрали?»

«Найбільше я хочу, щоб він розумів глибину моєї образи», – пояснила жінка. – Я не думаю, що він усвідомлює це. Особливі дати подружжя не є такими важливими для нього, як для мене».

Мені було зрозуміло, що головною мовою вибачення для Дженіс було висловлення жалкування. Вона хотіла почути від Біла: «Я розумію, як сильно це тебе образило. Я знаю, що святкування нашої річниці є важливим для тебе. Не можу повірити, що я забув про неї. Мені справді шкода». А потім, якщо би він додав: «Сподіваюся, ти дозволиш мені виправити це», то це було б немов глазурування торта і, безперечно, процес прощення розпочався б в її думках і серці.

Питання 2: Що є найбільш образливим у цій ситуації?

Другим способом виявити вашу основну мову вибачення є відповідь на питання: «Що є найбільш образливим для мене в цій ситуації?» Це питання є особливо доречним, якщо кривдник ще не попросив вибачення взагалі або його вибачення вас не задовольнило. Кевіна сильно образив його брат Грег. У них завжди були близькі стосунки, і вони вважали себе не тільки братами, а й друзями. Шість місяців тому Грег отримав гроші від одного з приятелів на роботі і зробив вклад, який швидко зростав. Грег поділився своєю хорошою новиною з Кевіном і дуже здивувався, коли той розгнівався і сказав: «Я не можу повірити, що ти не взяв мене в долю! Ми ж брати. Чому ти не розповів мені про це?»

«Я не знав, що ти захочеш використати інвестицію», – відповів Грег.

«Що ти маєш на увазі “не знав, що ти захочеш використати інвестицію?” Будь-хто захотів би в цьому випадку інвестувати!» – емоційно відреагував Кевін. Розмова ще більше погіршила ситуацію, і, як результат, брати не зустрічалися протягом трьох тижнів. Потім Грег прийшов до Кевіна і спробував попросити вибачення, але останній не дуже добре сприйняв це. Вони знову вирішували справи разом, але стосунки вже не були такими, як колись. Між ними двома з’явився бар’єр. Я зустрів братів на бейсболі. Вони побачили мене, підійшли і порадилися: «Ви консультант. Може, ви допоможете вирішити нашу проблему». Вони поділилися своєю проблемою, і я запитав Кевіна: «Що тебе найбільше ображає в цій ситуації?»

«Я вважаю, що Грег не визнає своєї помилки. Як можна не долучити до такої вигідної справи брата? Грег сказав, що йому шкода, але не усвідомив помилки. Саме це ображає мене найбільше».

Я подивився на Грега, і він сказав: «Я не вважаю це поганим. Мені шкода, що я не сказав про це Кевіну, але я не мав наміру його образити. Я справді не знав, що він захоче використати інвестицію. Чесно кажучи, я навіть над цим не замислювався, тому здивувався засмученню брата».

«Ти розумієш, що дуже образив Кевіна?» – запитав я.

«Зараз так», – відповів Грег.

«Чи ображати брата погано?» – поцікавився я.

«Так, якщо ти робиш це навмисне, – погодився Грег. – Але ж у моєму випадку все інакше».

«Я вірю тобі, – сказав я. – Дозволь мені поставити одне запитання: Якщо ти ненавмисне б стикнувся з кимось, хто ніс чашку кави, і кава вилилася на руку, сорочку та підлогу, що б ти сказав?»

«Я би сказав: “Мені шкода. Мені слід було дивитися, куди я йду. Дозвольте я допоможу вам почистити це”. І я, ймовірно, запропонував би попрати сорочку».

«Хоч це трапилося ненавмисне, ти би взяв на себе відповідальність за свій вчинок, визнаючи, що тобі слід було б бути уважнішим і ти би хотів це якось відшкодувати?»

«Так, – не заперечував Грег, – тому що саме я розлив цю каву».

Я зробив недовгу павзу, а тоді пояснив: «Офіс Кевіна захлюпано, хоча ти і не хотів цього».

«Я зрозумів, – сказав Грег. – Мені слід було уважніше дивитися, куди я йду цього дня, коли отримав гроші. Я повинен був поділитися цим із братом, тому що справді люблю його. І останні три тижні виявилися для мене неприємними».

Коли я спостерігав за ними двома біля стадіону, то побачив, що Грег подивився на свого брата і сказав: «Я люблю тебе. Мені слід було подумати про тебе цього дня. Я продам акції і поділюся з тобою прибутком».

«Ти не повинен цього робити, – не наполягав Кевін. – Ти вже достатньо зробив. Я тобі прощаю».

Два хлопці обнялися, і я втішився, що прийшов цього дня на гру.

Якби я не запитав Кевіна: «Що тебе найбільше ображає в цій ситуації?», – я би не дізнався, що його основною мовою вибачення є вміння брати відповідальність за свій вчинок. Тоді я би не знав, як скерувати Грега до щирого вибачення. Грегу не потрібно було визнавати помилку. Варто було взяти на себе відповідальність за свої дії, погоджуючись: «Мені слід було згадати цього дня про тебе». Кевіну для прийняття вибачення Грега було потрібне саме це.

Пізніше я дізнався, що Грег продав акції і половину прибутку віддав брату. Це було «глазуруванням торта», необов’язковим, але яке допомогло закріпити вибачення і ще більше зміцнити стосунки.

Питання 3: Яка мова є найважливішою, коли я прошу вибачення?

Третім питанням для визначення про основної мови вибачення є: «Коли я прошу вибачення в інших, яку з п’яти мов вважаю найважливішою?» Це питання базується на припущенні: мова вибачення, якою ви звертаєтеся до інших, є, ймовірно, мовою, яку би хотіли чути ви.

Ось, що розповіла Мері з Грін-Бей, Вісконсин: «Коли я прошу вибачення в інших, то хочу запевнити їх, що мені шкода. Мені прикро, що так трапилося. Я не хотіла образити їх, але розумію, що зробила це. Я хочу, аби вони знали про мої страждання через заподіяну образу». Ймовірно, мовою вибачення Мері є висловлення жалкування.

Джордж є водієм вантажівки з Індіянаполіса: «Коли я прошу вибачення, то визнаю свою провину. Для мене це і є вибаченням. Якщо ти не визнав провини, то і не попросив вибачення». Схоже на те, що мовою вибачення Джорджа є вміння брати відповідальність за свій вчинок.

Анна з Північної Каліфорнії сказала: «Коли я прошу вибачення в інших, то намагаюся переконати їх, що з Божою допомогою не робитиму цього знову. Я хочу, аби вони знали: мене не тішить зроблене, і я справді хочу змінити свою поведінку». Для Анни, ймовірно, найкращою мовою вибачення є мова № 4 – щире розкаяння, яке запобігає повторенню помилки.

МОЖЕ, ВИ ДВОМОВНІ?

Відповіді на три попередні запитання, ймовірно, допоможуть визначити вашу основну мову вибачення. Можливо, вам здається, що дві мови є однаково важливі для вас, тобто обидві однаково доводять вам щирість іншої людини. Коли ви запитуєте себе, яка є важливішою, і відповідаєте: «Насправді вони обидві однаково важливі», тоді, ймовірно, ви є двомовними.

Якщо ви двомовні, то все гаразд, ви навіть полегшуєте завдання тим, які хочуть попросити у вас вибачення. Якщо кривдник розмовлятиме однією з цих мов, ви відчуватимете його щирість і схилятиметеся до пробачення.

Є дуже поширеним, коли дві або три мови вибачення є важливими для вас. Але переважно одна все-таки є головнішою. Якщо ви не чуєте свою мову вибачення, то сумніватиметесь у щирості людини, яка просить вибачення.