ВИБАЧЕННЯ – ЦЕ ВИБІР

«А що, якщо…?» Саме так починалося багато запитань, які я (Дженіфер) чула, коли йшлося про вибачення. Найперше таке: «А що, якщо я не хочу просити вибачення?»

Як сказав один чоловік із Бейкерсфілда, Каліфорнія: «Я знаю, що вчинив неправильно, але так само вчинила і вона. Насправді її дії і призвели до катастрофи. Чому я повинен просити вибачення, якщо вона перша почала неправильно поводитися?»

Проблема тактики вичікування в тому, що середній вік чоловіків та жінок – сімдесят п’ять років. Скільки свого дорослого життя ви хочете витратити на так звану «холодну війну», очікуючи на вибачення один одного? Я знаю пари, що прожили тридцять років життя під одним дахом як чужі люди, бо і той, і інший партнер чекали першого кроку до вибачення.

Один чоловік розповів нам, що вони з дружиною не вибачалися вже більше ніж двадцять років. «Я навіть не можу пригадати початкової причини, – замислився він. – Я лише пригадую: дружина наполягала на вибаченнях, а я не вважав себе зобов’язаним це робити. Я думав: це їй слід просити вибачення. Тоді ми посварилися через те, хто повинен вибачатися, і врешті-решт обоє замовкли».

На жаль, ці приклади не є поодинокими. Я знаю двох братів, які не розмовляли один із одним вісімнадцять років, бо одному з них примарився обман в угоді з продажу автомобіля, на що інший брат відреагував: «Я сказав тобі правду про автомобіль». Це трапилося вісімнадцять років тому, і відтоді вони не перекинулися словом, хоча живуть в одному місті. Як прикро, що люди роблять свідомий вибір не просити вибачення.

ЧОМУ ЛЮДИ НЕ ПРОСЯТЬ ВИБАЧЕННЯ?

«Це не варте зусиль»

Чому люди вирішують не просити вибачення? Інколи вони не цінують стосунків. Можливо, у них існували якісь «суперечки» у минулому і ці образи приховані десь углибині. Якось одна жінка розповіла про сестру: «Я порвала наші стосунки. Здається, для неї не мало значення, що я роблю, їй завжди чогось бракувало і я завжди помилялася. Вона ображала мене безліч разів, і врешті-решт я вирішила, що все це не варте зусиль. Я встановила визначник номера в себе вдома і, таким чином, можу бачити, хто мені телефонує. Коли дзвонила сестра, я не відповідала. Вона могла лише звинувачувати мене. Краще з нею просто не розмовляти. Коли я провідую свою матір і бачу автомобіль сестри там, то їду геть. Я просто не хочу ускладнювати ситуацію».

Через низку, ймовірно, вагомих причин, ця пані свідомо вирішила розірвати стосунки з сестрою. Отже, жінка не має наміру просити вибачення за власну хибну поведінку.

«Це була його провина»

Іншою причиною, чому люди вирішують не просити вибачення, є виправдовування своєї поведінки й звинувачення в помилках інших. Професійний спортсмен, який одного разу встряг у кулачну бійку в одному місцевому барі, сказав: «Я не збираюся просити вибачення. Йому не слід було такого говорити». Здається, що філософія атлета є такою: «Ти зробив мені неприємно, тому заплатиш за це. Не чекай від мене вибачень. Ти заслуговуєш на таке і не думай повторювати цього знову, бо буде ще гірше». Очевидно, що спортсмен не хотів вибудовувати стосунки, а прагнув помсти. Такий підхід не усуває бар’єри, а створює їх. І проте, що такий підхід до життя – «зуб за зуб» – є низьким, його застосовують багато людей.

Особа, яка виправдовує власну хибну поведінку, вдається до самообману. Той, хто вважає, що ніколи не робить нічого вартого вибачення, живе поза межами реальности. Реальність є такою, що всі ми інколи висловлюємося різко, категорично і критично, що наші дії часом є образливими і шкідливими. Людина, яка відмовляється усвідомлювати потребу вибачення, постійно руйнуватиме стосунки.

Ми стикалися з таким підходом до життя безліч разів у нашому дослідженні. Ось декілька прикладів почутого. Бетсі з Бірмінгема сказала: «За десять років наших стосунків я навчилася не сподіватися на вибачення. Я намагалася змусити чоловіка просити вибачення, але ніколи не помічала щирости і каяття. Він каже, що ніколи не робить нічого вартого вибачення. Тому я вирішила змиритися з тим фактом, що ніколи не дочекаюся вибачень. Я лише сподіваюся, що не трапиться нічого гіршого».

Джеймі з передмістя Спокана пожалілася: «Мій чоловік рідко просить вибачення, бо не вважає свої вчинки хибними. Йому складно визнати помилки».

Марта з Бангора, Мен, поділилася: «Мій чоловік не любить багато говорити. Я навіть не можу пригадати, чи чула від нього вибачення. Його сім’я ніколи не боролася з цією проблемою. І в його, і в нашій сім’ї є так багато образливих емоцій. Речі, які замели під килим, з часом перетворюються на образу. Як сім’я ми просто співіснуємо, бо зовні все виглядає добре. Я почуваюся лицеміркою».

Це не стосується лише чоловіків. Жінки також відмовляються просити вибачення. Наприклад, Джон, який живе в Кловісі, Нью-Мексико, сказав: «Навіть коли дружина знає, що вчинила неправильно, вона все одно знаходить спосіб змусити відчувати провину мене. Коли, на мою думку, дружині слід просити вибачення, я розумію, що вона не зробить цього, а швидше за все, навпаки, звинуватить. Тому я прошу вибачення за неї в самого себе. Це не дуже приємний процес».

Марк із Індіяполіса розповів: «Моя дружина ніколи не просить вибачення, хіба коли вчинила справді погано, і навіть тоді я не відчуваю розкаяння».

Дуже часто людська свідомість звикає до перекладення провини на іншого. У такого типу людей просто нечутлива совість, яка не дозволяє помічати: зло є в них самих.

Низька самооцінка… і як її змінити

Часто нечутлива совість пов’язана з низькою самооцінкою. Можливо, таких людей батьки ще з дитинства вчили, що вибачення є виявом слабкости. Батьки, які пропагують таку філософію, зазвичай самі мають низьку самооцінку. Вони часто звинувачують дітей у будь-якій проблемі, що виникла в сім’ї. Відповідно, у дітей розвивається низька самооцінка, яку вони переносять на наступні покоління. Через відчайдушне намагання стати гідними людьми й асоціювання вибачення зі слабкістю, тоді інших також звинувачуватимуть у будь-яких проблемах, які виникають у стосунках.

Люди, що потерпають від низької самооцінки, перекладання вини на інших і відрази до вибачення, завжди потребуватимуть консультації для виправлення цієї закоренілої моделі мислення, поведінки та емоцій.

Ці люди не знають одного: вибачення підвищує самооцінку. Люди поважають чоловіків та жінок, які охоче беруть на себе відповідальність за помилки. Повага та захоплення інших підвищує вашу самооцінку. З іншого боку, ті люди, що намагаються приховати дії чи виправдати свою поведінку, втратять повагу і підтримку інших людей, водночас у них з’явиться проблема низької самооцінки. Людині, захопленій цим негативним циклом подій, буде складно зрозуміти реальність.

Дейв та його дружина Дженет стикнулися з декількома суттєвими втратами у своєму житті. Коли вони прийшли на першу консультацію, Дейв розповів про захоплення порнографією, але тоді вже вилікувався від цієї згубної звички. Дженет зізналася, що відчуває сильний біль не лише через спільні нещодавні втрати, але і через цю секретну залежність Дейва.

«Чи Дейв щиро попросив вибачення за наслідки своєї порнографічної залежности?», – запитала я (Дженіфер). Відповіді не було, і тоді Дейв пояснив: «Ну, я сказав, що мені шкода через цю мою залежність, але я не вдавався в деталі, бо вважав, що розмова може погано закінчитися». Дейв був немов та миша, яка потрапила в пастку; він не хотів ятрити себе ще більше, розповідаючи про свої помилки.

Я хотіла допомогти Дейву зрозуміти, що закривати очі на завданий Дженет біль означало поглиблювати страждання обох. Я пояснила партнерам ідею «балансування терезів»: «Коли Дженет дізналася про вашу залежність від порнографії, то терези, які зберігали баланс вашого подружнього життя, нахилилися. Терези опустилися. Дружина почувалася приниженою, засмученою, самотньою, розлюченою і сповненою страху довіритися знову. Вашого поверхневого вибачення було недостатньо, щоб збалансувати ваш шлюб знову. Дженет і далі почувається ображеною і наляканою. Якщо ви залишите Дженет внизу терезів, то вона почне скидати вагу, використовуючи ущипливі слова».

Я підсумувала свій аналіз так: «Дженет потрібна допомога для зміщення терезів. Ви можете зробити велику послугу їй і вашому подружньому життю, обговоривши з дружиною детально свої страхи. Часто люди, які просять вибачення, навпаки, виглядають позитивно: коли вони скидають вагу образи і підбадьорюють своїх дружин, то натомість отримують вдячність. Дженет, ймовірно, втратила контроль над злістю і виливала її на вас. Ваше вибачення могло би роззброїти її і допомогти».

Дейв уважно слухав, і, здавалося, що в його голові щось прояснилося. Він погодився попросити вибачення вдома і розповісти про це наступного тижня.

Дейв та Дженет приїхали в погоджений час: вони відчували полегкість. Ось, що розповів Дейв: «Я спробував дотриматися вашої поради, і це виявилося дієвим. Я пояснив Дженет, як неправильно з мого боку було зберігати колекцію порнографії в будинку всі ці роки. Я зізнався: мені шкода, що діти знайшли мої журнали, і розумію: це могло заподіяти їм емоційну шкоду. Я долав ще декілька деталей, пов’язаних із жалкуванням через змушення Дженет почуватися неповноцінною. Адже, коли обманював жінку щодо своїх захоплень, то зрадив її довіру».

Дейв настільки втішився усуненню цього тягаря й отриманню свободи, що порадив другу зробити те саме: «Я пояснив ідею незбалансованих терезів. Йому також потрібно попросити вибачення в дружини, і він обіцяє зробити це!»

Потім я звернулася до Дженет: «Що ви відчували, почувши ці слова від Дейва?» Вона відповіла: «Це було для Дейва подвигом. Я вже і не надіялася, що він коли-небудь візьме на себе відповідальність за свої вчинки. Зараз я сповнена надій щодо майбутнього нашого подружнього життя».

Дейв додав: «Надто довго я вважав: якщо ми більше обговорюватимемо проблему, то це погіршить ситуацію. Я зігнорував свою совість і, що жахливіше, дав зрозуміти дружині, що мене не цікавлять її почуття».

Дейву поставили діягноз рак четвертого ступеня лише за чотири місяці після прохання вибачення в дружини. Зараз чоловік каже: «А що, якби я не вибачився перед дружиною і не вирішив цієї проблеми, поки почувався здоровим? Будь ласка, порадьте своїм читачам не відкладати з вибаченням, доки є така можливість!»

Ґері та я радимо вам піти до консультанта, якщо ви помічаєте ці ознаки: низька самооцінка, недостатня совісність – чи маєте схильність перекладати вину на інших через свої проблеми. Ваші стосунки не вдосконаляться, доки ви не навчитеся просити вибачення. Справді, ви глибоко ображаєте близьких людей через своє небажання просити вибачення.

Попередній пост

З'ЯСУВАННЯ МОВИ ВИБАЧЕННЯ ІНШОЇ ЛЮДИНИ

Як дізнатися основну мову вибачення інших людей, з якими у вас є стосунки? Ви можете ... Читати далі

Наступний пост

«А ЩО, ЯКЩО Я НЕ МОЖУ НАВЧИТИСЬ ІНШОЇ МОВИ?»

Наступним поширеним запитанням є: «А що, якщо мову ви бачення іншої особи мені складно засвоїти?» ... Читати далі