«А ЩО, ЯКЩО Я НАДТО ЧАСТО ПРОШУ ВИБАЧЕННЯ?»

Третім запитанням, на яке я хочу звернути увагу, є: «А що, якщо я надто часто прошу вибачення?» У нашому дослідженні ми постійно стикалися з людьми, які зізнавалися: вони самі чи їхні друзі просили вибачення практично щодня. Тільки-но з’являлося відчуття напружености з іншою людиною, вони відразу вибачалися.

«Я сам створюю собі проблеми»

Люди, які надто часто просять вибачення, роблять це з різних причин. Деякі часто своїми словами чи діями ображають інших. Джордан розповів мені: «Я частіше прошу вибачення, ніж дружина, тому що необережні слова спричиняють виникнення проблем. Я досить балакуча людина. Інколи це спричиняє неприємності навіть для мене. Я можу сказати щось, не подумавши, а потім розумію, що образив свою дружину чи колегу на роботі. Тому я часто прошу вибачення».

Емма наголошує на постійних вибаченнях чоловіка Ендрю через схожі причини: «Він робить те, за що кожен день просить вибачення».

Спочатку я подумав, що жінка жартує, але не побачив посмішки на її обличчі. Тому запитав: «Ви серйозно про це говорите?»

Вона відповіла: «Авжеж. Я ніколи не зустрічала такого збайдужілого чоловіка. Але він швидко вміє просити вибачення. Краще би він навчився не робити того, через що постійно вибачається».

Проблема таких людей, як Джордан та Ендрю, не в небажанні просити вибачення, а в невмінні поводитися. Вони навчилися справлятися з цим невмінням, часто просячи вибачення. Найкращим вирішенням цієї проблеми може бути відвідування занять із питань, як розвинути в собі навики, необхідні в стосунках, індивідуальних консультацій і/або читання книжок із основ створення позитивних відносин з іншими людьми.

«Я вважаю, що це моя провина»

Інші люди, які надто часто просять вибачення, потерпають від низької самооцінки. Ще незаміжня тридцятип’ятирічна Люсі сказала: «Я часто відчуваю, що у всьому є моя провина – чи то на роботі, чи то вдома, чи то загалом за будь-яких стосунків. Гадаю, що я ніколи собі не подобалася. Тому, коли щось стається, я просто вважаю це своєю провиною. І завжди прошу вибачення. Люди часто зупиняють мене: “Ти не повинна просити вибачення за це. Ти нічого поганого не зробила”. Але я завжди відчуваю, що помилилася».

Патрісія живе у Фініксі. Вона з чоловіком швидко вийшла на пенсію і з Мічигану переїхала в місце, де клімат тепліший. Жінка розповіла про свого чоловіка: «Дейв постійно просить вибачення, кажучи, що йому шкода. Але в нього до цього таке ставлення: “Я знаю, що я нічого не вартий і ніколи не роблю нічого правильно”. Однак він не є нікчемою. Він успішний бізнесмен, інакше ми би не могли собі дозволити вийти на пенсію так рано. І він рідко робить щось варте вибачення. Я думаю, що це все через низьку самооцінку. А вона ще більше погіршує сприйняття вибачення. Я просто не відчуваю, що вибачаються від щирого серця. Інша річ, якби чоловік звернувся зі словами: “Пробач мені, будь ласка. Я не хотів тебе образити”. Натомість я чую: “Мені шкода; я дурень, що тут говорити”».

Я ніколи не мав нагоди порозмовляти з Дейвом, але відчував, що низька самооцінка виробилася через дитячий досвід або його надмірні вибачення були відповіддю на постійну критику дружини, яка шукала недоліки в ньому протягом років, і замість боротьби з цим він просто приймав критику. У будь-якому випадку виникла проблема низької самооцінки. Шлях до кращих стосунків пролягав повз офіс консультанта, де Дейв міг би подолати таке бачення й отримав би нове, більш позитивне самосприйняття. Чоловік був у полоні низької самооцінки, який не повинен був тривати решту життя.

«Я хочу цьому покласти край»

До третьої категорії людей, які надмірно просять вибачення, належать ті, хто дуже не люблять конфліктів і хочуть швидко вирішити проблему, щоб все стало на свої місця. Вони охоче беруть на себе відповідальність і просять вибачення, навіть, якщо не відчувають своєї вини. Їм не подобається емоційний дискомфорт, який виникає через тривале обговорення певної проблеми. Їм простіше попросити вибачення, взяти відповідальність на себе і спокійно рухатися далі. Ось декілька прикладів людей із нашого дослідження, які підпадають під цю категорію.

«Якщо я хочу спокійно спати, то мені слід покласти цьому край, – впевнена Мілдред, яка заміжня за Брюсом уже двадцять років. – Я дійшла висновку, що прошу вибачення в Брюса навіть у разі відсутности провини, лише так я можу закінчити суперечку і прокинутися з чистою совістю».

Келвін із Нью-Йорк Сіті відвідував кожен мій семінар із подружніх питань. Він поділився: «Мої батьки не любили сперечатися, коли я ріс. Я не звик до сварок. Тому, коли я засмучуюся чи розчаровуюся, то відчуваю, що повинен просити вибачення для залагодження всього. Я ріс у католицькій сім’ї, і мені подобалося таїнство сповіді. Я добре почувався після того, як посповідався й отримав прощення».

Джонатану двадцять п’ять, він одружений два роки і дуже любить свою роботу. «Я не завжди повинен виглядати переможцем, і мені не подобаються суперечки. Я буду просити вибачення, навіть якщо не винен, тому що прагну залишити це позаду. Я не хочу марнувати час на сварки. Думаю, я доброзичливець, я не боєць».

Цікаво, що декілька людей вважали: найкраще просить вибачення той, хто найчастіше це робить, навіть, якщо взагалі винен. Коли я запитав Сюзан: «Хто з вас двох найкраще просить вибачення: ви чи ваш чоловік?», вона відповіла: «Мій чоловік. Насправді в 90 % вибачається саме він, навіть, якщо нічим не завинив. Він хоче спокою між нами, тому зазвичай і робить крок першим».

Щось подібне розповіла нам Андріяна: «Мій чоловік чудово вміє просити вибачення, тому що не терпить суперечок. Чоловік ненавидить сварки».

Те саме сказав нам про свою дружину Деніс Дон. «Вона не любить розпалювати суперечки. Вона не відчуває вичерпання конфлікту, поки ніхто не попросить вибачення, тому робить це першою, навіть, якщо винен я».

Дона дратують ці вибачення. «Вона зводить мене з розуму. Я хочу, щоб дружина сварилася зі мною, а вона обирає вибачення».

Деніс пояснила: «Я лише хочу позбутися цієї напружености між нами».

«Спокій», який призводить до обурення

Ці і ще тисячі схожих людей бажають спокою будь-якою ціною. Вони краще візьмуть провину на себе, але припинять конфлікти і суперечки. Важливіше отримати емоційний спокій, ніж просто мати рацію. Це мало би виглядати позитивною рисою, але натомість часто переростає у внутрішнє обурення.

Джен та Кент одружені п’ятнадцять років і живуть неподалік Вільямсбурга, Вірджинія. Жінка розповіла: «Здається, що в нашому подружньому житті найчастіше прошу вибачення я. Кент не вміє висловлювати свої почуття. І щоб покласти край тому, що стало причиною незручностей і появи неприємних відчуттів, я зазвичай прошу вибачення і ми повертаємося до нормального спілкування. Часто доводиться стримувати неприємні відчуття через те, що прошу вибачення саме я, навіть, якщо спричинила проблему не я».

Таке стримування обурення часто призводить до виникнення емоційної відстані між двома людьми. На поверхні все здається спокійним, а всередині от-от станеться емоційний вибух.

Якщо людина відчуває зростання емоційного обурення, то їй час поговорити з консультантом чи другом, якому довіряє. Якщо процес обурення не проконтролювати, то це може призвести до руйнування стосунків. Спокій за всяку ціну не є шляхом до добрих стосунків. Вибачення повинні бути щирими. Якщо ми просимо вибачення лише для уникнення проблеми, а не через прагнення до щирого примирення, вибачення втрачає щирість. Пам’ятайте, метою вибачення є отримання прощення і примирення з ображеною людиною.

У 9 розділі ми подивимося на іншу сторону монети – прощення тих, хто просить вибачення. Ми також обговоримо питання: «А що, якщо інша людина не просить вибачення за свої помилки чи образливу поведінку?»

Попередній пост

«А ЩО, ЯКЩО Я НЕ МОЖУ НАВЧИТИСЬ ІНШОЇ МОВИ?»

Наступним поширеним запитанням є: «А що, якщо мову ви бачення іншої особи мені складно засвоїти?» ... Читати далі

Наступний пост

УЧИМОСЯ ПРОЩАТИ

У цьому розділі ми розглянемо не прохання вибачення, а прийняття вибачення. Як ми вже побачили, ... Читати далі