«МЕНІ ПОТРІБЕН ЧАС»

Раніше ми зазначали, що є дві найпоширеніші реакції на вибачення: прощати або не прощати. Насправді є ще третя можлива відповідь: «Дай мені час обдумати це. Я хочу пробачити тобі, але мені потрібен час для переосмислення».

Інколи нас ображають так сильно і часто, що ми не можемо змусити себе емоційно, духовно чи фізично щиро пробачити. Нам потрібен час для внутрішнього зцілення, відновлення емоційного балансу, а інколи і фізичного здоров’я. Я (Ґері) пригадую чоловіка, який розповів: «Після того, як дружина вперше збрехала мені про наркотики, я вирішив пробачити і працювати над нашим подружнім життям, бо вважав, що вона щиро жалкувала про свій вчинок. Я був впевненим, що дружина не зробить цього знову. Жінка записалася на лікувальну програму, але за три тижні до закінчення відмовилася від неї. Вона сказала, що може справитися з цим сама. Але не змогла. За тиждень дружина знову прийняла наркотики.

Цього разу вона просить мене про ще один шанс, обіцяє дійти до кінця програми. Я погодився оплатити лікування, але не знаю, чи зможу пробачити. Я приголомшений. Я молюся за дружину, проте зараз не хочу її бачити».

Я дуже співчуваю цьому чоловіку. Хто не розуміє його небажання прощати? Хто би був таким бездушним, щоб вимагати від нього пробачити їй? Хто може дати йому гарантію, що її вибачення є щирим? Хто може запевнити його, що це не трапиться знову? Все, здається, вказувало на протилежне.

«Я люблю свою дружину, – сказав чоловік, – і вона каже, що любить мене. Але як таке може бути? Як можна таке робити, якщо ти любиш когось? Це дивний спосіб виявлення любови. Я сподіваюся, що колись зможу її пробачити. Я сподіваюся, що вона є щирою. Я сподіваюся: вона усвідомлює, що зійшла з правильного шляху. Але зараз я в цьому не впевнений».

Це чоловік, який глибоко всередині хоче пробачити свою дружину. Він хоче мати щирі люблячі стосунки, але не знає, чи зможе пробачити. Час покаже. Чоловік відкритий для такої можливости, він чекає. Інколи це є єдиним реальним підходом до прощення. А тим часом чоловік має осмислити свої емоції і не дозволити образі перерости в гнів і ненависть.

ДОВІРА: НІЖНА РОСЛИНА

Зараз ми дійшли до проблеми відновлення довіри. Прощення і довіру не можна прирівнювати. Тому що прощення – це рішення, яке можна прийняти відразу, якщо людина відчуває щирість вибачення. Натомість довіра не є рішенням, це швидше емоція. Довіра – це внутрішня впевненість у тому, що ти виконаєш обіцяне.

Очевидно, «Я вирішую вірити, що ти чесна людина» є твердженням, що базується на довірі. Однак це твердження має емоційні витоки. Довіра є емоційним відчуттям: я можу бути спокійним із тобою і не сумніватися в тобі. Я можу заспокоїтися, тому що ти навмисно мене не образиш.

Здебільшого довіра розвивається на ранніх стадіях формування стосунків. Якщо нас ще сильно не образили, ми сприймаємо людей такими, якими вони самі себе представляють. Якщо в перші місяці формування стосунків не було ані найменшої причини в них засумніватися, тоді наша початкова довіра підтверджується і зміцнюється.

Отже, довіра є звичайним емоційним станом людини в здорових стосунках. Друзі довіряють один одному. Чоловік та дружина довіряють один одному. Колеги по роботі зазвичай довіряють один одному. Однак, коли нашу довіру порушено і зраджено, відновити її відразу після вибачення і прощення неможливо. Довіра ослабла, тому що людина показала себе не вартою її. Якщо я відвертий, то швидше за все скажу: «Я прощаю тебе, тому що я вірю у твоє щире вибачення. Але, чесно кажучи, я не довіряю вже настільки, як раніше».

Я люблю порівнювати довіру з ніжною рослиною. Коли довіра порушується, виглядає так, ніби хтось наступив на рослину і втиснув її в бруд. Дощ і сонце можуть зрештою її підняти знову, але це не трапиться за одну ніч. Отже, як саме відновлювати довіру в стосунках після її зради? Відповідь одна – доводити, що ми варті її кожного дня. Щире вибачення і прощення знову відкриває двері для зростання довіри. Як це відбувається? Зі свого багаторічного досвіду роботи з подружніми парами я помітив: найкраще цьому сприяє, коли кривдник відкриває своє приватне життя ображеному партнеру і дозволяє його проаналізувати.

Наприклад, якщо образа трапилася у фінансовій сфері, тоді підхід буде таким: «Ось чекова книжка; ось ощадний рахунок і ось заощадження. Ти можеш перевіряти їх, коли захочеш. Інших рахунків у мене немає. Я представлю тебе людям, які займаються цими рахунками, і повідомлю їх про твій доступ до документів».

Якщо образою є подружня зрада, то ви повинні надати вашому партнеру абсолютний доступ до вашого мобільного телефону, комп’ютера та інших засобів спілкування. Ви звітуєте про все, що робили протягом дня. Ви також дозволяєте своєму партнеру дзвонити для впевнености: ви там, де пообіцяли. Довіру можна заохочувати відкритістю, а не таємничістю. Якщо ви хочете бути вартим довіри, то, ймовірно, ваш партнер почне знову вам довіряти. Якщо ви надалі брехатимете, приховуватимете щось і виправдовуватиметеся, то не відновите довіри ніколи. Єдиною надією на виживання довіри як рослини є цілющий дощ і сонце чесности.

Оскільки відновлення довіри – це певний процес, що потребує часу, люди інколи скаржаться: «Я думаю, що пробачив(ла) свою(свого) дружину (чоловіка). Але інколи здається навпаки, бо я насправді не довіряю їй(йому)». Ця внутрішня боротьба відбувається тоді, коли плутають прощення з довірою. Загалом довіра – це вибір відмовитися від покарання і дозволити людині повернутись у ваше життя для розвитку стосунків. З іншого боку, довіра повертається поступово. Якщо помітні зміни в поведінці протягом певного періоду, ви почнете почуватися більш впевнено й оптимістично. Якщо приємні зміни триватимуть, то врешті-решт довіра відродиться.

ЗАВЕРШУЮЧИ ЦИКЛ

Прощення здатне відродити стосунки. Вибір не пробачати – це по суті виголошення смертельної кари стосункам. Без прощення стосунки помирають. З прощенням стосунки мають можливість відродитися і збагатити життя людей.

Важко переоцінити силу прощення. Це є метою всіх щирих вибачень. Якщо прощення не отримується, то вибачення – не мов електричний дріт, що від’єднався від системи. Вибачення саме по собі не може відновити стосунків. Вибачення – це прохання про прощення. Лише подароване прощення здатне відновити стосунки. Якщо ми друзі і ти зрадив нашу дружбу, повівшись нечесно, але швидко прийшов із щирим вибаченням, то майбутнє наших стосунків визначається не твоєю образою чи вибаченням, а моїм бажанням або небажанням пробачити. Прощення завершує цикл і призводить до примирення. Без прощення ціль вибачення не досягається.

ЧОГО ПРОЩЕННЯ ЗРОБИТИ НЕ МОЖЕ

Дозвольте відразу додати, що прощення не усуває всіх наслідків помилки. Якщо чоловік у люті вдаряє жінку в підборіддя, ламаючи щелепу, то може щиро покаятись, а йому щиро пробачать. Але щелепа все ще поламана і це може відчуватися роками. Якщо дівчина-підліток, всупереч попередженню батьків, піддається вмовлянню свого друга спробувати наркотик і він шкідливо впливає на її розумові здатності, то друг може щиро попросити вибачення. Своєю чергою, дівчина може вибачитися перед батьками, якщо ще здатна все усвідомити. Батьки можуть щиро пробачити, але факт залишається фактом: здоров’ю дівчини завдано непоправної шкоди назавжди.

Це є однією з основних життєвих істин: якщо ми вчиняємо чи говоримо щось шкідливе для інших, то наслідки цих дій чи слів повністю ніколи не усунути, навіть за умови отримання щирого прощення.

Ще однією істиною є те, що прощення ніколи не позбавить нас усіх болісних емоцій. Дружина може пробачити чоловіка за удар у нападі злости. Але, коли жінка згадає про зроблене, то здатна знову відчути розчарування, біль і відкинутість. Прощення – це не почуття, це зобов’язання прийняти людину, незважаючи на зроблене. Це рішення не вимагати справедливости, а проявити милосердя.

Прощення не стирає з пам’яті подію. Ми говоримо про прощення і забування. Але ми ніколи не забуваємо повністю. Кожна життєва подія записується в нашому мозку. Завжди є ймовірність того, що ми згадуватимемо цю подію знову і знову. Якщо ми вирішили простити, то вирішуємо сконцентруватися на майбутньому і не дозволити минулим помилкам, які ми вже пробачили, опанувати нашим розумом.

Якщо ви готові пробачити, то як це виразити словами? Подаємо декілька пропозицій.

ВИСЛОВИ ДЛЯ ПРОЩЕННЯ

  • Мене дуже образили твої слова. Я думаю, що ти усвідомлюєш це. Я ціную твоє вибачення, бо без нього я не зміг(ла) пробачити тобі. Але, оскільки я бачу твою щирість, я хочу, щоб ти знала(в): я прощаю тебе.
  • Ну, що я можу сказати? Я зворушений(а) твоїм вибаченням. Я дуже ціную наші стосунки. Тому і вирішив(ла) пробачити тебе.
  • Я не був(ла) впевненим(ою), що зможу колись сказати це щиро. Я почувався(лася) жахливо через зроблене тобою. Я навіть не міг(могла) подумати, що ти здатен(на) на це. Але я люблю тебе і вірю в щирість твого вибачення. Тому і прощаю тобі.
  • Твоя помилка коштувала мені і часу, і грошей. Я хочу пробачити це. Так, я вірю, що завдяки твоєму виправленню я зможу пробачити.
  • Я знаю, як складно тобі переступити свою гордість і сказати: «Я помилився(лася)». Ти виріс(виросла) у моїх очах, і я тебе прощаю.