УЧИМОСЯ ПРОСИТИ ВИБАЧЕННЯ В КОЛІ СІМ’Ї

Без щирого вибачення стосунки так і залишаються ураженими. І сімей із такими стосунками є багато. Молоді люди часто віддаляються від своїх батьків. Брати не розмовляють протягом п’ятнадцяти років. Батьки словесно або фізично ображають своїх дітей, а потім не бажають просити вибачення, тим самим дозволяючи дітям рости з відчуттям відчужености. Я (Ґері) стикаюся з безліччю чоловіків та дружин, що погано ставляться один до одного, відмовляються просити вибачення і, як результат, живуть у тихому відчаї.

Ми віримо: написані в цій книзі поради допоможуть членам сім’ї знову емоційно возз’єднатися. Насправді приклади з життя людей, які вирішують просити вибачення, доводять: сімейні стосунки можна відновити.

Звичайно, навіть у разі щирого вибачення ми не завжди отримуємо прощення і відновлення, однак без вибачення стосунки назавжди залишаться зруйнованими.

Якщо ви прагнете просити вибачення за свою образу, то відкриваєте можливість відновлення сімейних стосунків.

ПРОХАННЯ ВИБАЧЕННЯ В БАТЬКІВ

Декілька років тому, коли мій син навчався в аспірантурі, він жив і працював у будинку при церкві Сан-Франциско. Місія сина полягала в знайомстві з молодими людьми, які мігрували до цього міста в пошуках кращого життя, але стали безпритульними. Наприкінці третього року своєї місії Дерек відзначив: «Батьку, практично кожна особа, з якою я познайомився на вулиці, віддалилася від своїх батьків. Більшість із них не спілкувалися з сім’єю декілька років». Я поцікавився причинами цієї сімейної проблеми, які призвели до такого відчуження.

«Здебільшого дітей фізично, словесно чи сексуально образили батьки, – відповів Дерек. – Тільки-но діти подорослішали, вони втікали геть і ніколи не повертались. Однак є і такі, що пішли з дому, де в них була стабільність і підтримка. Але в підлітковому віці захопилися наркотиками. Батьки намагалися допомогти, але врешті-решт втратили надію і здалися, залишивши молодих людей наодинці з проблемою».

Блудний син

Якось я провів тиждень із сином, гуляючи вулицями Сан-Франциско і знайомлячись із людьми, з якими він налагоджував стосунки. Слухаючи історії цих молодих людей, я роздумував, скільки матерів та батьків у віддалених містах чи селах моляться кожного дня про повернення дітей. Дивлячись у вічі тих молодих людей із вулиць Сан-Франциско, я роздумував: багато з них могли би помиритися зі своїми батьками, якби вирішили попросити вибачення.

Діти, які готові попросити вибачення першими

Будьте певні: ображені діти своїми батьками, також потребують вибачення. Але, ймовірно, нічого не станеться доти, доки вони не виявлять ініціятиви першими. Батьки не можуть попросити вибачення в дорослих дітей, з якими не мають зв’язку. Я пригадую історію Марсі. Ми познайомилися на семінарі з по дружніх питань у Мідвестерні. Вона зазнала сексуальної наруги від свого батька, що дуже вплинуло на її сексуальні стосунки з чоловіком. На прохання чоловіка жінка пішла до консультанта і згодом усвідомила причину негараздів. Марсі захотіла порозмовляти з батьком і вирішити давню проблему. Марсі знала, що не винна, але розуміла також, що протягом довгого часу дозволяла образі та злості утримувати її від примирення з батьками. Марсі не бачила рідних багато років.

З допомогою консультанта і за підтримки чоловіка Марсі подзвонила батькам і запитала, чи може приїхати. Батьки погодилися.

Марсі назвала це «найдовшою подорожжю і найважчою розмовою в житті. У той час я нічого не знала про п’ять мов вибачення, – сказала вона, – але розуміла, що хочу почати з вибачення. Пригадую цю розмову, і тоді здається, що я спробувала розмовляти всіма п’ятьма мовами».

Марсі повертається до тодішніх відчуттів: «Я приїхала попросити вибачення за те, що дозволила злості, образі та обуренню віддалити мене від вас на стільки років. Я знаю: це було моєю помилкою. Мені дуже шкода, що ми втратили стільки років. Я не знаю, чи можу я щось зробити та якось виправити це, але хочу спробувати. Я хочу змінити майбутнє і приїхала просити вас про прощення».

Наприкінці звернення обоє її батьків плакали. «Вони обняли мене і сказали: “Так. Так”. Я не була готова до подальшого. Мій батько зі слізьми на очах сказав: “Я пробачу тобі, але і я повинен попросити в тебе прощення. Знаю: те, як я вчинив із тобою, було неправильним. Я ніколи не розмовляв про це з твоєю мамою, але вважаю, що настав час розповісти їй про ту жахливу завдану образу. Відтоді, як я став християнином, я постійно прошу в Бога прощення і пролив багато сліз. І я сподіваюся, що твоя мати також зможе мене пробачити”.

Я обняла батька і сказала: “Я прощаю тобі. Я також християнка і знаю, що Христос помер за твої гріхи так само, як і за мої”.

Моя мати глянула на батька і сказала: “Я не знаю, чи зможу тобі пробачити те, що відчужило мою дитину від мене на всі ці роки”.

Наступні дві години ми розмовляли і плакали разом. Я порадила батькам звернутися до подружнього консультанта для подолання негативних емоцій. Це було початком подорожі до зцілення для всіх нас».

Хочу уточнити: на мою думку, якби батько жінки не попросив вибачення за свою образу, то стосунки не було би відновлено. Марсі могла не просити вибачення у свого батька, це мав зробити лише він. Вона просила вибачення за свої помилки, що їх може припуститися кожен із нас. Але часто наше бажання просити вибачення створює такий емоційний клімат, який заохочує іншу людину до вибачень. Я думаю, що багато молодих людей із вулиць Сан-Франциско могли би возз’єднатися зі своїми сім’ями, якби стали на шлях вибачення.

ПРОХАННЯ ВИБАЧЕННЯ В ДОРОСЛИХ ДІТЕЙ

А зараз подивимося на питання з іншого боку. Немає ідеальних батьків. Ми бачили, як молоді люди приймали батьківські вибачення і щиро прощали серйозні образи. Якщо у вас напружені стосунки з дорослими дітьми, то чому би не попросити вибачення першими? Подумайте про роки болю, яких можна було б уникнути, якби батько Марсі першим покаявся у своїй помилці і попросив вибачення на багато років швидше. Його труднощі були би малою ціною, яку би він заплатив за емоційне оздоровлення, а його прохання про прощення могло би полегшити ті роки відчуження. Не всі образи є такими жахливими, як сексуальна наруга, але в разі образи наших дітей наслідки є завжди негативними. Визнання наших помилок і прохання про прощення є способом усунути емоційні бар’єри.

Розпізнавання напружености в стосунках

Зазвичай помилки, яких ми припускаємося, є, так би мовити, не моральними, а швидше родинними. На одній конференції для неодружених молодих людей я говорив про стосунки між батьками та дітьми. Після цього до мене підійшла Бренда і запитала: «Можна я розповім вам мою історію?» «Звичайно», – підтримав я.

«Мої батьки – хороші люди, – почала Бренда. – Вони багато зробили для мене. Насправді це і є проблемою. Вони надто багато зробили для мене. Я єдина дитина, і вони обоє присвятили своє життя мені. Їх філософією було: “Дозволь мені зробити це за тебе”. Відповідно, я росла з відчуттям не здатности ні до чого. Пригадую, що одного разу в сім років сама застелила ліжко. За декілька хвилин зайшла мама і сказала: “О, боже. Який безлад” і почала застеляти ліжко так, як звикла вона. Гадаю, мама вважала, що вчиняє правильно, але це пробудило в мені відчуття власної неспроможности. У коледжі я вчилася не дуже добре насамперед через низьку самооцінку».

«Я дуже люблю своїх батьків, – вела далі Бренда. – Я думаю, що їх шлюб був нестабільним, і вони обоє знаходили розраду в турботі про мене. Краще би вони піклувались один про одного і дозволили мені вчитися самій турбуватися про себе. Мені би дуже хотілося поділитися з батьками своїми відчуттями, але не хочу образити їх. Мама дивується, чому я не приходжу додому частіше».

Я дуже жалів Бренду. Я зустрічав багато молодих людей, які боролися зі схожими батьківськими моделями поведінки. Зазвичай такі батьки є працьовитими людьми, які починали все з нуля. Важка праця допомогла стати успішними, і батьки хочуть дати дітям те, чого не мали самі. Однак вони порушують будь-які розумні межі, і потім діти самі не можуть зробити нічого. Батьківська «доброта» призводить до залежности, яка проявляється в декількох сферах життя, найчастіше у фінансовій. Діти ростуть, практично нічого не знаючи про вартість грошей, і не мають мотивації до роботи. У таких дітей виникають не лише фінансові проблеми, вони стикаються ще з внутрішньою емоційною боротьбою.

Якщо ви батьки дитини, з якою виникли напружені стосунки чи яка, на вашу думку, не дає собі ради в різних сферах життя, то слід обдумати свою модель поведінки. Можливо, настав час попросити вибачення.

Просіть вибачення, навіть коли образа є ненавмисною

Не те, щоб ви навмисне припускалися помилок. Ви лише намагалися піклуватися про вашу дитину. Однак ваша поведінка ускладнила життя сину чи доньці. Вибачення не може усунути емоційних і родинних проблем вашої дорослої дитини, але здатне зцілити стосунки. Той факт, що ви зараз розумієте відчуття дитини протягом багатьох років, хоча вона і не могла поділитися цим із вами, доводить: ви усвідомлюєте свої помилки і наважуєтеся визнати їх.

Якщо ви знаєте основну мову вибачення вашої повнолітньої дитини, неодмінно використовуйте її у вашому вибаченні. Якщо не знаєте, то ми пропонуємо розмовляти всіма п’ятьма мовами, щоб на неї натрапити.

Наприклад, якщо мовою вибачення вашої повнолітньої дитини є прийняття відповідальности на себе, тобто вона хоче почути: «Я помилився(лася)», а ви не враховуєте це у своєму вибаченні, то можете не досягти бажаного примирення. Щире вибачення уможливлює прощення і справжнє примирення.

Попередній пост

«МЕНІ ПОТРІБЕН ЧАС»

Раніше ми зазначали, що є дві найпоширеніші реакції на вибачення: прощати або не прощати. Насправді ... Читати далі

Наступний пост

ПРОХАННЯ ВИБАЧЕННЯ В БРАТІВ І СЕСТЕР

Більшість братів та сестер словом і вчинком ображають один одного. Якщо не навчити просити вибачення, ... Читати далі