Р0зділ п’ятий, в якому друзі приймають важливе рішення

Ох і гарно спалося в бабусі Недокватирки! Неначе вдома.

Зранку друзі прокинулися в бойовому настрої. Смачно поснідавши гарячими млинцями з суничним варенням і збитими вершками, вони розпочали нараду.

– Перш за все, – вирішила Аля, – треба зв’язатися з нашими розвідниками – Якоськом і Абияком! Вони, напевно, вже добралися до Недограду. І, можливо, встигли дещо розвідати.

Аля набрала номер Абияка – 22494 – і прислухалася до гудків у телефоні.

І як же вона зраділа, коли знайомий голос відповів:

– Меяйгелп’ю? Меяйгелп’ю?

– Абияче! Якоську! Як ви там? Чи дізналися щось про наших друзів?

– Та ж дізналися, дізналися! – намагаючись говорити якомога тихіше, відповів Абияк.

– А що там за гамір? – спитала Аля, бо в слухавці голос Абияка заглушував гомін юрби.

– Ми стоїмо на майдані перед палацом! Тут зібралися жителі Недограду, щоб послухати вирок, який щойно виніс бунтівникам Прокурорський Кріт!

– Ой! – схвильовано скрикнула Аля.

– Зараз я помовчу, – проказав Абияк. – а ви – слухайте!..

Аля поклала мобільник на стіл, друзі схилилися над ним і затамували подих.

Спочатку було чути лише гамір натовпу. Але потроху він стих і над майданом пролунали звуки сурми.

– Це королівські сурмачі оголосили прихід королівських служників! – пошепки пояснив Недосайт, нервово поправляючи на переніссі окуляри.

Далі запала цілковита тиша. Вона тривала кілька секунд.

І раптом Аля почула знайомий голос! Голос, від якого по її спині наче сипонуло морозом! Голос, який вона вже ніколи-ніколи не зможе забути!

Це був голос її лютого ворога – ПЕРШОГО НЕДОРАДНИКА!

Цим ненависним голосом він промовив:

– Слухайте, слухайте, жителі країни Недоладії! Слухайте і запам’ятовуйте! Я, Перший Недорадник її бульбашкової величності Ябільшенебуди, оголошую вирок бунтівникам! Вони вчинили страшний злочин: готували бунт проти нашої доброї і справедливої королеви!.. Щоб ніхто не насмілився повторити їхній злочин, їх буде суворо покарано!

Королівський суд під головуванням Прокурорського Крота виніс вирок: бунтівникам Недоладьку, Недоштаньку, Недопопелюшці, Недорушничкові та Мережаній Недошкарпетці відрубають голови!

Оскільки завтра в Недоладії відбудеться державне свято – день народження королеви Ябільшенебуди, то на честь її величності страту призначено на завтра! Бунтівники будуть урочисто страчені на цьому ж майдані, у цей же час!

Усі жителі країни скликаються завтра в Недоград на майдан перед палацом! Усі теслі королівства повинні негайно прибути сюди! Вони лаштуватимуть поміст для страти! До завтра поміст мусить бути готовий! Хай живе її величність Ябільшенебуда!

Над майданом запала тиша. Потім почулося човгання багатьох ніг. Це мовчки розходилися недоладяни.

Вражені почутим друзі теж мовчали.

Аж ось з Алиного телефону озвався голос Абияка.

– Меяйгелп’ю? – сумно спитав він. І додав. – Що тепер робити?

– Треба дізнатися, чи багато байдиків стережуть Недоладька, Недопопелюшку та всіх решту! – рішуче сказав Сашко. – Чи їх помістили разом, чи розсадили по різних казематах! І взагалі розвідати, як можна пробратися до їхньої в’язниці. Але будьте дуже обережні!

– А ми… – Аля поглядом спитала Сашка та Недосайта, чи згодні вони з нею, – а ми негайно вирушаємо до Недограду!

Хлопці закивали головами, погоджуючись із Алею.

– Так, так! – відповів Абияк. – Тоді до зв’язку!

І в слухавці почулися короткі гудки.