Розвиваюче спілкування, або Виховання дитини без нотацій

Виховання

Як обійтися без повчальних бесід при спілкуванні з дитиною? Як стимулювати її до досягнення цілей і мотивувати до навчання без нотацій? Одна з цікавих методик – розвиваюче спілкування. Засновником розвиваючого спілкування був бразильський філософ, учитель португальської граматики Пауло Фрейер, який у 19 столітті за допомогою свого методу за декілька днів навчав письму безграмотних сільських жителів.

Які принципи лежать в основі розвиваючого спілкування? Як за 20 днів Пауло Фрейрер навчав безграмотних людей письму? Він усього лише щиро цікавився ними. Він регулярно цікавився, як живуть селяни, як влаштований їх побут, які в них потреби.

Наприклад, вони говорили про те, що їм потрібна система водопроводу, щоб вирішити труднощі з постачанням води, але для цього треба скласти лист градоначальникові. І тоді, коли була виявлена потреба в навчанні, селяни в лічені дні навчалися грамоті.

І не просто вміли писати, а складали розгорнуті твори про своє життя, описували процес гончарної майстерності, писали вірші і т. п.

Виходить: після того, як їх головна потреба була задоволена шляхом отримання такого інструменту, як письмо, вони дозріли до того, щоб задовольняти потреби вищого порядку.

У всіх батьків теж є ця дивна батьківська можливість – розвиваюче спілкування.

Приклад розвиваючого спілкування з дитиною 4-х років.

“Картинка їх життя”

Чекаємо довго, з дитиною 4-х років, тролейбуса.

– (мама) Поворожи, що б швидше приїхав.

– (дочка) А як?

– (мама) Придумай.

– (дочка) Енікі, бенікі, трам- пам- пам- пам, їдь тролейбус швиденько до нас!

– (мама) Давай, три рази повтори, стрибаючи на одній ніжці.

Старанно “Чаклує”. Доки тролейбуса немає.

Підходимо до кіоску.

– (мама) Давай подивимося, що тут цікавого.

Оглядаємо з усіх боків, граємо в гру “хто що бачить”.

– (мама) А я бачу мишенят на нижній полиці.

– (дочка) А я бачу блокнотик красивий на середній полиці. А ще я бачу книжечки. Мамо, купи книжку.

– (мама) Ось є книжка-малятко для тебе (коштує копійки), купую. “Дивися, на цю картинку і запам’ятай її. Запам’ятала?”

– (дочка) ага!..

Закриваю книжку і прошу назвати всі деталі картинки. Називає, усе що запам’ятала.

– (мама) – Молодчина!

А от і тролейбус.

– (мама) Подивися, який номер?

– (дочка) П’ятий! Наш, наш!

Чудово, якщо в тролейбусі вільне місце попереду, біля маршрутної карти.

Відразу досліджуємо маршрут нашої поїздки.

– (дочка) Вказує на точку на карті, тут яка зупинка?

– (мама) Давай читати: Читаємо разом:”При-мор-ська”.

– (дочка) А чому “Приморська”? Там що, море було?

Підключається пасажир поруч і розповідає історію назви.

Слухаємо.

Дивимося на карту. А далі зупинка “Лісова”

– (дочка) А там що, ліс росте?

Сміємося.

Виходимо і йдемо пішки (йти хвилин 15)

– (мама) Дивися, скільки поверхів у цьому будинку?

Рахуємо.

– (мама) Помітила кота на третьому поверсі, у вікні?

– (дочка) Де?

– (мама) Знайди.

– (дочка) Ага! Ух ти який!

– (мама) Давай вірш придумаємо, поки йдемо?

– (дочка) Давай!

– (мама) якщо швидко ми підемо.

– (дочка) ми швидше додому прийдемо!

– (мама) тату книжку ми покажемо.

– (дочка) молодці, – нам тато скаже!

Приходимо до свого будинку, піднімаємося сходами, рахуємо сходинки англійською мовою.

Батькам: Важко?

Ні – весело!

Приклад розвиваючого спілкування з дитиною школярем

“Як купити дитині XBOX (ігрову приставку)”

Син: Я хочу ХВОХ

Мама: Навіщо?

Син: Я гратиму. Це здорово. Там можна рухатися.

Мама: А чому в тебе все ще його немає?

Син: Бо ти не купуєш!

Мама: А чому я не купую?

Син: Бо в тебе грошей немає.

Мама: Зовсім-зовсім немає?

Син: Є, але на ХВОХ ти їх не витратиш

Мама: А чому?

Син: Бо ти їх витрачаєш на інші речі.

Мама: На які?

Син: Напевно, на потрібніші.

Мама: Що може змінити ситуацію?

Син: Якщо ми менше витрачатимемо?

Мама: Від чого ти готовий відмовитися заради ХВОХ?

Син: Від кіно і цукерок

Мама: Можеш порахувати, скільки за місяць заощадиш таким чином?

Син: Близько тисячі

Мама: Скільки місяців так копитимеш на ХВОХ?

Син: Півтори роки.

Мама: Можеш почекати півтори роки? Пожити півтори роки без кіно і цукерок?

Син: Ні

Мама: Є ще ідеї?

Син: Я піду працювати?

Мама: Куди тебе візьмуть у 11 років працювати? Хто тобі платитиме?

Син: Нікуди. Не знаю.

Мама: Доки ти цього не знаєш, поки не придумав, як заробляти гроші, що ще ти можеш запропонувати для досягнення меті?

Син: Тобі потрібно більше заробляти.

Мама: Прекрасно. Можеш підказати, як мені більше заробляти?

Син: Більше працювати.

Мама: А де мені взяти на це час?

Син: Щось інше не робити.

Мама: Наприклад? Не спати, не відпочивати я не можу. Куди ще йде мій час?

Син: Ти ще ходиш у магазин, готуєш, миєш посуд.

Мама: Що ще?

Син: Ще пилососиш.

Мама: Що з цього я можу не робити? Хто робитиме це замість мене?

Син: Я можу пилососити, мити посуд.

Мама: Супер! Я якраз збиралася купувати посудомийку. Вона коштує стільки ж, як ХВОХ. Але якщо посуд митимеш ти, то посудомийка мені не потрібна. Ти готовий мити посуд щодня, якщо ми купимо ХВОХ?

Син: Звичайно!

Мама: Ти готовий мити півроку посуд, поки знову не накопичимо на посудомийку?

Син: Готовий.

Мама: А якщо ти не виконаєш домовленість? Якщо я куплю ХВОХ, а ти відмовишся мити посуд? Як мені тоді вчинити?

Син: Ну, буде чесне, якщо ти забереш у мене ХВОХ.

Мама: А якщо ти награєшся за два дні, ХВОХ тобі набридне і ти перестанеш мити посуд? У мене тоді не буде ні грошей на посудомийку, ні чистого посуду. Що я відчуватиму? Що б ти відчув на моєму місці?

Син: Що мене обдурили.

Мама: Ти далі продовжуватимеш вірити людині, яка тебе обдурила?

Син: Ні.

Мама: Будеш далі з нею про щось домовлятися, щось для неї робити?

Син: Ні.

Мама: У тебе будуть ще якісь бажання, після того, як ХВОХ отримаєш?

Син: Звичайно.

Мама: Тобто, ти розумієш, якщо ти, отримавши ХВОХ, порушиш умови нашої домовленості, то подальші твої бажання я не прагнутиму виконати? Ти розумієш, що у твоїх інтересах виконувати умови договору?

Син: Звичайно.

Мама: Що може перешкодити тобі виконати умови?

Син: Я можу втомитися.

Мама: Як пропонуєш вирішувати проблему?

Син: Давай у мене буде вихідний від посуду в неділю.

Мама: Добре. Домовилися?

Син: Домовилися.

Порівняйте з іншим діалогом:

Син: Я хочу ХВОХ.

Мама: Давай я куплю, але за це ти завжди митимеш посуд впродовж року, окрім вихідного дня. А якщо не будеш, то я тобі більше ніколи нічого не куплю.

Начебто домовленість по факту та ж сама. Але результат – різний.

У другому випадку умови дитині нав’язані дорослим.

У першому випадку – дитина сама (за допомогою навідних питань) прийшла до домовленості, а значить рівень усвідомленості і відповідальності за дотримання умов договору буде вищий.

І ще дитина отримала досвід вирішення життєвої задачі.

За матеріалами сайту http://www.missus.ru

Попередній пост

"Я не просила мене народжувати…" (Закінчення)

Виховання У першій частині статті ми говорили про те, що дитина - лакмусовий папірець сім'ї, ... Читати далі

Наступний пост

Секрети виховання японських батьків

Виховання Японія є однією з найдивовижніших країн. У всьому світі відома працьовитість японців, їх завзятість, ... Читати далі