Листок-корабель і його безстрашна команда

Казки Бруно Ферреро

Першою його побачила мурашка Анна. То був широкий, гарної будови кленовий листок з міцним каркасом і масивним носом. Листок ліниво гойдався на поверхні озера.

Анна в мурашнику була розвідницею й у зв’язку зі своєю діяльністю втішалася необмеженою свободою дій. Тож коли побачила листок, одразу подумала про розширення своїх повноважень, пов’язаних з обстеженням і дослідженням навколишньої території, на прибережну зону. Могла б навіть (сама думка про це змушувала її мурашине серце битися швидше) переплисти на протилежний бік озера, аби побачити, що там є.

Але як дістатися до листка? Якийсь гучний шум, що нагадував тупіт кінських копит, допоміг їй вирішити проблему. То саме наближався один із її найбільших друзів – польовий коник Батіста. Вона обняла його щиро, а потім стала зацікавлювати друга своєю ідеєю.

– Привіт! Чим я можу допомогти тобі, подруго? – чемно запитав польовий коник.

– Допоможи мені дістатися он до того листка! – відповіла мурашка.

– А навіщо?

– Бо я хотіла б побачити, що є на протилежному березі озера.

– А візьмеш мене зі собою?

– Звичайно. Допоможеш мені керувати листком-кораблем.

Польовий коник посадив мурашку собі на спину, розбігся щосили, стрибнув і опинився разом з нею на листку.

– Мусимо пришвартуватися до берега й завантажити припаси, – сказала Анна.

Але раптом виникла проблема. Саме в той момент із води визирнули два ока, в яких світилася цікавість: то була жабка Беппе.

– Друзі мої, вам потрібна допомога? – запитала вона.

– Ти що з неба впала! – вигукнув Батіста. – Нам треба притягнути листок до берега, щоби завантажити харчі, бо хочемо переплисти на протилежний берег озера.

– Допоможу вам, якщо приймете мене до команди!

– Чудово! Нам якраз потрібен моряк, який уміє добре плавати й зможе занурюватися під воду, щоби проводити підводні дослідження й пошуки, – сказала Анна.

Відтак за допомогою Беппе листок притягнули до берега. Троє друзів почали зносити на нього харчі: зерно, паростки, гриби. Вони так захопилися цією справою, що не помітили створіння в чорному фраку, яке стежило за ними з великим зацікавленням. Це був цвіркун Севастіян – найвідоміший на південному березі озера поет і співак.

– Що ви робите? – запитав цвіркун.

– Хочемо переплисти озеро, щоби побачити, як виглядає світ на протилежному березі, – радісно промовила Беппе.

– Якщо візьмете мене, охоче попливу з вами, – несміливо запропонував Севастіян.

– А що ти вмієш робити? – запитав Батіста.

– Вмію складати пісні та грати на скріпці.

– Чудово, – втішилася Анна. – Підіймайся на палубу!

– Навіщо нам співак? – пробурчала Беппе.

Але й це ще було не все. За якусь мить на великий листок піднялися і равлик Антоній,

який пообіцяв, що наглядатиме за цілісністю корпусу, і метелик Марія Грація, яка була дуже корисною тим, що могла проводити обстеження території з повітря.

А незадовго до заходу сонця пролунав ще один благальний голос:

– А мені можна попливти з вами?

То був Ціро – чорний павучок, який не мав жодного друга, бо ніхто не хоче дружити з чорними павучками.

– О ні! Тільки не павук! – зарепетували Батіста й Марія Грація.

– Я боюся павуків, – додав Севастіян.

– Чому ні? – перебила їх Анна, яка щораз більше почувалася на кораблі капітаном. – Листок великий, і на ньому вистачить місця для всіх.

Павучок стрибнув на листок і сів у куточку.

Відчалили, коли сонце ховалося за обрій. Беппе відчула вітерець, що дув до середини озера, й команда здалася на його ласку – тепер від нього залежала й доля листка, й те, чи справдяться надії мандрівників. Схвильовані мурашка, польовий коник, жабка, цвіркун, равлик, метелик і чорний павучок вирушили в подорож, під час якої мали дізнатися, що є на протилежному березі озера.

Старий грабіжник

Проте ранком вітер, який штовхав їх уперед, полинув в інший бік, і листок одразу ж застиг на місці, гойдаючись на хвилях. Раптом з’явився старий щупак, який усе життя був водяним грабіжником і ще ніколи в житті не бачив одночасно стільки смачної здобичі, котру можна було схрумати. Отож він почав плавати колами навколо листка, щораз більше наближаючись до нього. З води було видно лише його страшну пащеку з гострими зубами.

Анна з жахом усвідомила, що вся команда занепала духом. Приглядаючись до них, вона зрозуміла: настав відповідний момент для того, щоб виголосити промову. Щоправда, не знала з чого почати.

Саме в цей момент цвіркун Севастіян почав наспівувати пісеньку. То була пісня про радість і відвагу. Маленькі моряки на листку трохи підбадьорилися. Равлик висунув голову з хатки, тремтливим голосом промимрив якийсь комплімент, після чого сказав:

– Утікаймо звідси якнайшвидше!

Для цього нам потрібне якесь вітрило! – промовила Беппе.

– Подумаю про це, – відповів слимачок і своїми гострими зубами вигриз центральну частину листка, в якій було багато волокон.

Метелик Марія Грація змогла підняти цей шматок листка, але не знала, як закріпити його у вертикальному положенні.

– Я міг би зіткати кілька павутинок зі своїх ниточок, – пробурмотів павучок.

– Звичайно ж. Це – вихід із ситуації! – підхопила його думку Анна.

Усі закричали:

– Браво, Ціро!

Павучок узявся до справи з величезною старанністю. І вже за мить міцна шовкова тканина висіла на щоглі. Доволі сильний вітерець подув у вітрило, й листок помчав по хвилях до протилежного берега.

А через хвилину сонячні промені освітили маленьких моряків, які радісно обіймалися. Невдовзі всі разом допливли до протилежного берега.

Старий щупак почав нервово махати хвостом, від чого вода навколо нього завирувала. У животі в нього було порожньо, й він почувався лютішим, аніж будь-коли раніше.

* * *

Тваринки, які пливуть на листку, дуже відрізняються одна від одної. Кожна з них уміє робити щось інше, але, поставивши перед собою мету, вони здійснюють свою мрію. Створюють спільноту, яка здатна протистояти труднощам, що заважають досягти поставленої мети.