Колись давно в маленькому селі була столярна майстерня.
Одного дня, за відсутності власника, всі знаряддя скликали велике зібрання.
Засідання тривало довго, часом навіть бурхливо.
Обговорювали важливе питання: як з високошанованої, шляхетної спільноти інструментів виключити кількох її членів.
Одне зі знарядь узяло слово:
– Мусимо виключити з нашої спільноти сестру Пилу за те, що вона ріже й скрегоче зубами. У неї найкусючіший характер у світ.
А наступний доповідач додав:
– Не можемо більше терпіти в нашій спільноті й брата Рубанка, що безперестанку теше і шліфує все, чого лиш торкнеться.
– А брат Молоток, – сказав хтось інший, – має агресивний та різкий характер. Я б навіть сказав, що він – шалений хлопець. Мільйони разів повторює одне й те ж, чим доводить усіх до сказу. Виженімо і його!
– А Цвяхи? Як можна бути такими гострими? Позбудьмося їх. Те саме стосується Напилка й Скребачки, життя разом з якими – це постійні тертя, і Наждачного Паперу, який тільки те й робить, що треться об ближніх!
Ось таким чином вели розмову столярські знаряддя, сповнені взаємної ворожості. Перекрикували одне одного. Молоток вимагав, щоби Пила й Рубанок пішли геть, а вони, своєю чергою, прагнули позбутися Молотка з Цвяхами, і не було цим суперечкам кінця. Врешті-решт наприкінці зібрання вже всі хотіли прогнати всіх.
Однак раптово збори перервалися. Побачивши столяра, який наближався до майстерні, знаряддя вмовкли. Чоловік узяв дошку й розрізав її гострою Пилою. Після цього Рубанком стесав усі нерівності.
Потім пішли в хід сестра Сокира, що вдаряла без жалю, й сестра Скребачка з гостреньким язичком і Наждачний Папір, які все зішкребли й відшліфували.
Відтак столяр узяв гострі Цвяхи й закінчив працю над колискою. Чудовою колискою, яка невдовзі прийняла у свої обійми новонароджене дитя.
* * *
У залишених без нагляду столярських інструментів прокинувся егоїзм і упередженість. У такій ситуації вони зауважували лише взаємні недоліки і відчували антипатію одне до одного, а це призвело до того, що всі хотіли вигнати всіх. І тільки завдяки столярові, який повернувся до майстерні й почав працювати, знаряддя змогли проявити свої індивідуальні здібності: ті інструменти, які спочатку здавалися просто нестерпними, коли їх використали відповідним чином, проявили своє вміння і створили чудову річ.
Великі справи здійснюють спільно, бо разом робити їх легше.