П’ята мова любові: служіння

П’ять мов любови до дітей

Деякі люди визнають готовність допомогти своєю основною мовою любові. Навіть коли це не стосується вашої дитини, знайте: батьківське покликання – це служіння. У той день, коли довідаєтеся, що чекаєте дитину, розпочинається ваше безнастанне служіння.

У процесі служіння ви, напевно, відкриєте ще одну істину про цю мову любові: такі дії ставлять перед вами певні фізичні й емоційні вимоги. Отож, батьки зобов’язані приділяти увагу своєму фізичному й емоційному здоров’ю. Якщо для першого важливо підтримувати збалансоване харчування, сон і фізичні вправи, то для другого потрібно розуміння самого себе, а також взаєморозуміння і підтримка в подружжі.

Кому ми служимо?

Коли розглядаємо служіння, то мусимо поставити перед собою питання: «Кому я служу?». Не тільки своїм дітям. У подружжі ви служите також своїй половині, роблячи те, що їй приносить радість, аби виразити свою любов. Своєю готовністю допомогти ви прагнете дати партнерові відчути, що його люблять. Оскільки діти потребують матері й батька, які б подавали їм відповідний приклад у житті, ви маєте знаходити час для підтримання належних стосунків у подружжі, бо це вельми суттєвий момент доброго батьківства.

Зрозуміло, що батьки служать своїм дітям, однак мета тут полягає не в тому, аби робити те, що їм подобається. Ваша головна мета – робити те, що для них найліпше. Те, що найбільше дітям подобається, часто не є найліпшим способом вираження вашої любові. Покладіть три коробки солодощів перед дитиною – і вона зрадіє, але тим ви не зробите їй добре. У служінні дітям основна мета – давати те, що для них найліпше, – полягає в тому, щоб увесь час намагатися задовольняти їхні емоційні потреби. І щоб цього досягти, вам потрібно поєднувати послуги з іншими виявами любові.

Заувага до використання останньої мови любові: не трактуйте допомогу і послуги як спосіб маніпулювати дітьми. Це найлегше, бо малі діти понад усе потребують подарунків і допомоги. Проте якщо батьки піддаються надмірним прагненням чи навіть вимогам з боку дітей і ті отримують забагато дарунків і послуг, то в результаті можуть стати егоцентричними і себелюбними особами. Однак подібна заувага аж ніяк не відраджує батьків використовувати цю мову любові в належний спосіб.

Допомога і служіння можуть стати для вашої дитини зразком самовідданості і відповідальності. Вас, можливо, цікавитиме, як діти зможуть розвинути власну незалежність і компетентність, якщо увесь час їм допомагати. Однак якщо в такий спосіб ви виражаєте свою любов до них, виконуючи те, що вони поки що не здатні зробити для себе самі, – ви подаєте зразок. У майбутньому це допоможе їм уникнути егоцентризму і допомагати іншим – у цьому й полягає основна мета батьків (див. пункт «Головна мета служіння»).

Допомога залежить від віку дитини

Діти, емоційні потреби яких повністю задоволено, набагато частіше засвоюють такий зразок служіння, ніж ті, котрі не впевнені в тому, чи батьки їх люблять. Однак допомога має бути відповідною до віку дитини. Ви повинні допомагати дітям у всьому, чого вони ще не здатні робити самі. Зрозуміло, що ви не будете годувати дитину, яка має шість років. Чотирилітня дитина потребує допомоги при застелянні ліжка, натомість восьмилітня цілком може собі дати раду. Діти не обов’язково мають дорости до коледжу, аби навчитися запускати пральну машинку – друзі з класу навряд чи стануть проводити їм подібні курси! Батьки, які завжди надто зайняті, аби навчити дітей прати свої речі, або відразу вимагають, щоб це виходило досконало, не люблять дітей, а калічать їх.

Отже, допомога має «побічний ефект». Ми допомагаємо нашим дітям, а коли вони вже до цього готові, вчимо їх обслуговувати себе і допомагати іншим. Звісно, це не завжди відбувається швидко і без проблем. Набагато більше потрібно часу, аби навчити дитину готувати, аніж зробити це самому. Проте якщо ви любите своїх дітей – і дбаєте про їхні інтереси, – то напевно захочете навчити їх готувати їсти. Але ще до того, як цей процес розпочнеться, та й під час його здійснення, найліпшою мотивацією для ваших дітей служитиме ваш приклад істинної любові до всієї сім’ї, якій ви служите упродовж багатьох років.

Пам’ятайте також, що певна допомога, яку ви надаєте своїм дітям, спирається на високо розвинені навички, якими ви володієте, а діти можуть ніколи не досягти такого рівня. Всі ми маємо різні здібності, й у самій сім’ї можемо служити одне одному своїми унікальними обдаруваннями. Батьки мають остерігатися, щоб силоміць не робити з дітей свою копію, або, ще гірше, змушувати їх сповнювати надії, яких так і не здійснили самі. Ми зобов’язані радше допомогти їм розвинути їхні здібності, виходячи з їхніх інтересів, щоб наші діти змогли якнайліпше скористатися своїми вродженими здібностями і талантами.

Віддане служіння

Оскільки служіння дитині триває багато років і включає стільки обов’язків, батьки можуть часом забувати, що ці повсякденні заземлені дії становлять вираження їхньої любові і справляють тривалий вплив. Інколи вони почувають себе радше рабами, обтяженими сім’єю, дітьми та іншими, ніж відданими слугами. Подібна оцінка позначається на емоційному стані дитини, яка не відчуває любові в такому служінні.

Віддане служіння – це не рабство, як дехто побоюється. Рабство нав’язується ззовні й викликає нехіть. Віддане служіння – це внутрішньо мотивоване рішення віддавати свою енергію іншим. Віддане служіння – це дар, а не необхідність, і здійснюється з доброї волі, а не з примусу. Якщо батьки служать своїм дітям із почуттям гніву чи гіркоти, то фізичні потреби дитини, може, і буде задоволено, натомість її емоційний розвиток зазнає чималих втрат.

Оскільки служіння – справа повсякденна, навіть найліпші батьки мусять часом зупинитися, аби перевірити свою позицію і впевнитися, що їхнє служіння передає любов.

Головна мета служіння

Головною метою служіння дітям є допомогти їм стати зрілими людьми, які, через акти служіння, здатні ділитися любов’ю з іншими. Мається на увазі – допомагати не лише тим, котрих ми любимо, але й тим, котрі не можуть нам віддячити за виявлену доброту. Якщо діти мають перед собою приклад батьків, які служать як своїй сім’ї, так і тим, котрі перебувають поза стінами їхнього дому, то вчаться так само служити і допомагати людям.

Проте наші діти ще не дозріли для цього. Вони, цілком природно, ще зосереджені на собі й годі сподіватися від них безкорисливого служіння іншим. Діти-бо прагнуть винагороди за свою хорошу поведінку. Спливе ще немало часу, поки вони зможуть ділитися любов’ю з іншими через акти безкорисливого служіння.

Показувати приклад

Як досягнути цієї основної мети? Насамперед, ми маємо переконатися в тому, що діти відчувають нашу любов і піклування. Ми увесь час повинні дбати про їхні емоційні потреби. І, звісно, не хто інший, як ми є для них прикладом. Саме від нас вони отримують перші зразки відданого служіння. Коли діти стають старші і вже здатні щораз більше виявляти розуміння, ми поступово переходимо до вимог. Вимоги – це не накази. Дітям важко виразити вдячність, коли їм це наказують. Існує різниця поміж «Скажи дякую татові» і «Чи не хочеш подякувати татові?». Коли ставимо вимоги, належить зовсім виключити гнів, а намагатися робити це в позитивний спосіб.

Коли діти підростають, то щораз більше завважують усе, що для них робиться, а також звертають увагу на те, що було в минулому. Ясна річ, вони не пам’ятають всіх, хто змінював їм пелюшки і давав їсти. Але вони бачать інших батьків, які піклуються про своїх немовлят, і тепер розуміють, що свого часу про них також так турбувалися. Коли діти переконані в тому, що їх справді люблять, вони відчувають вдячність за те, що їм готують і подають їжу. Вони щораз більше цінуватимуть той час, коли їм розповідали казки, бавилися з ними або коли батьки вчили їх їздити на велосипеді, допомагали виконувати домашні завдання, піклувалися про них, коли вони хворіли, заспокоювали, коли поранилися, купуючи при цьому солодощі і подарунки.

Напевно, діти звертатимуть увагу і на те, що їхні батьки роблять для інших людей. Вони вчитимуться, як допомогти хворому, як поділитися грішми із тими, хто перебуває в потребі. У них, напевно, з’явиться бажання брати участь у допомозі іншим людям, особливо коли це дає їм новий досвід і враження, крім тих, які вони отримують вдома. Не потрібно далеко ходити, аби побачити знедолених. У кожному місті і містечку є люди в потребі. Ваша сім’я, чи то самостійно, чи то спільно з якоюсь громадською організацією або церковною спільнотою, може присвятити хоч день, чи, принаймні, годину, щоб послужити ближнім. Коли батьки і діти разом допомагають людям, то це дає змогу пізнати радість від ділення з іншими.

Змінити поведінку дитини

Суть вищезгаданого служіння полягає в щирому бажанні допомогти іншим своєю працею. Батьки часом уникають подібного досвіду і дітям не дають змоги безкорисливо допомагати іншим. Ми повинні остерігатися, аби в нашому служінні ніколи не виявляти любові, яка обмежена певними умовами. Якщо батьки допомагають дітям лише тоді, коли ті добре поводяться, то така допомога є обмежена. Подібні дії можуть хіба навчити дітей, що допомагати належить лише тим людям, які щось для нас можуть зробити у відповідь.

Багато хто з батьків хоче в певний спосіб вплинути на поведінку дитини. Психологи стверджують, що поведінка змінюється через вибір орієнтирів, а також вплив дорослих, які нагороджують або карають дітей за певні дії. Однак це може викликати такий стан, коли дитина взагалі не має бажання змінюватися. Тут також мало спільного зі служінням іншим людям. Це маніпуляція. Натомість наше служіння має виходити з безкорисливого піклування і любові. Лише це може з часом змінити поведінку дитини.

«Що я з цього буду мати?» – саме така позиція домінує в нашому суспільстві. Але це щось цілком протилежне до служіння як мови любові.

Це турбує батьків, які виховують своїх дітей сьогодні. Можливо, ви теж зазнали впливу такого способу мислення, однак своїх дітей прагнете виховати цілісними людьми. Ви хочете, щоб вони були уважними і великодушними в ставленні до інших, особливо до тих, кому менше пощастило в житті, не очікуючи жодної винагороди. І вас найбільше цікавить, чи це взагалі можливо в нашому матеріалістичному ненаситному світі.

Напевно, можливо, однак багато залежить саме від вас. Дітям потрібно у вас знаходити ті риси, які ви хочете розвинути в них. Вони повинні бачити ваше служіння і допомогу їм, а також разом із вами піклуватися про інших людей. Ви можете навчити дітей турбуватися про інших лише власним прикладом.

Приклад гостинності

Найліпший спосіб навчити дітей піклуватися про інших – це приймати людей у своєму домі. Сімейна гостинність є великим скарбом, бо становить приклад служіння людям, аби вони могли ліпше пізнати одне одного і зав’язати міцні дружні стосунки. Коли ваш дім відкритий для інших, діти також засвоюють цей важливий спосіб ділитися любов’ю з родиною і друзями.

Цікаво, що зараз усе більше людей запрошують своїх гостей до ресторанів, а не до своїх домівок. Однак хатня атмосфера володіє особливою теплотою і затишком. Це важливо, коли йдеться про зав’язування дружби з іншими людьми – вдома це відбувається на значно глибшому рівні.

Тому нехай це стане для вас метою: щоб ваші діти призвичаїлися служити іншим. Не чекайте, що їх навчить цього випадок. Навпаки, діти вчитимуться, коли бачитимуть, як ви допомагаєте їм та іншим людям. Вони також вчитимуться, коли ви поступово будете розвивати в них почуття відповідальності, починаючи з найменших справ, які вони можуть виконувати, допомагаючи вам. А що старшими вони ставатимуть, зростатиме вага їхніх доручень, як і відповідальність за їх виконання.

Якщо для вашої дитини служіння є головною мовою любові

Служіння, яке виражає справжню любов, промовляє на емоційному рівні до багатьох дітей. Однак якщо служіння становить для дитини основну мову любові, то все, що ви робите, стане найвагомішим доказом, що ви справді любите своїх дітей. Коли дитина просить вас допомогти направити велосипед чи зашити ляльчине платтячко, то вона не просто хоче щось зробити, а потребує вашої любові.

Коли батьки почують ці прохання і задовольнять їх, допомагаючи з любов’ю, дитина повертається впевнена в тому, що її люблять. Та коли батьки відмовляються реагувати на потреби дітей, або навіть якщо й задовольняють прохання, то однак супроводжують це гострими ущипливими словами, велосипед, може, і буде полагоджено, але дитина відчуватиме хіба пригнічення.

Якщо служіння є основною мовою любові для вашої дитини, то це не означає, що маєте виконувати кожну забаганку. Однак це означає, що вам потрібно бути надзвичайно уважними до прохань дитини, аби відчути, чи ваша відповідь задовольняє емоційні потреби дитини, чи ні. Бо зрештою кожне прохання висловлюється з надією на розумну відповідь, сповнену любові.

З перших вуст

Послухаймо, як діти розповідають про свою основну мову любові.

Семирічна Кристал за останні три роки часто хворіла.

– Я знаю, що мама мене любить, бо коли було треба, вона допомагала мені виконувати домашні завдання. Коли треба було йти до лікаря, мама звільнялася з роботи, аби мене завести. Коли я хвора, вона готує мій улюблений суп.

Бредлі, якому дванадцять років, живе з мамою і з молодшим братом. Батько пішов від них, коли Бредлі мав шість років.

– Мама любить мене, бо пришиває ґудзики на сорочці, коли буває повідриваються, а ще кожного вечора допомагає мені з домашнім завданням. У неї важка робота – вона працює медсестрою, щоб ми мали що їсти і в що вбратися. Думаю, тато також мене любить, але він стільки не допомагає.

Чотирнадцятилітня Джоді надзвичайно розвинена дівчинка, вчиться в спеціалізованому класі середньої школи. Вона живе з мамою.

– Знаю, мама любить мене, бо ми разом застеляємо ліжко і перемо. Увечері вона допомагає мені виконувати домашні завдання, особливо з малювання.

Мелані, також чотирнадцять років, найстарша з чотирьох дітей.

– Знаю, що батьки мене люблять, бо стільки всього для мене роблять. Мама пошила мені костюм для виступу у школі (насправді вона зробила костюми ще двом моїм друзям, і я дуже цим пишаюся). Татко завжди допомагає мені з домашніми завданнями. Цього року він присвятив мені стільки часу, коли в мене були труднощі з алгеброю. Не можу повірити, що він усе це пам’ятає.

* * *

Для цих дітей батьківське служіння є свідченням любові. Батьки, про яких ішлося, знають, що для їхніх дітей це становить основну мову любові і що служіння тут є сама любов. Отож якщо ви служитимете своїм дітям та іншим людям – вони знатимуть, що ви їх любите.

Попередній пост

Четверта мова любові: подарунки

П’ять мов любови до дітей Дарування й отримування подарунків може стати найсильнішим вираженням любові як ... Читати далі

Наступний пост

Мови любові в подружжі

П’ять мов любови до дітей Хтось сказав: «Найліпший спосіб любити своїх дітей - це любити ... Читати далі