Від трьох до семи

Роздуми про виховання дітей

Наступний етап розвитку дитини – від трьох-чотирьох років до семи. Головним завданням для дитини в цей період являється засвоєння і освоєння чоловічої і жіночої поведінки через ігри. Діти на попередньому етапі сформували свої уявлення про чоловіків і жінок, тепер вони намагаються спробувати стати чоловіками і жінками, правда, поки в ігровій формі. Але це дуже важливе тренування перед майбутньою справжньою діяльністю.

Важливою особливістю цього періоду є те, що хлопчики для отримання чоловічого виховання повинні переходити на виховання до чоловіка – батька чи діда. У минулі віки були не лише гувернантки, але і гувернери, які запрошувалися саме для виховання хлопчиків.

Особливо мені, як батькові трьох хлопчиків, боляче бачити, що дуже часто від виховання своїх синів відстороняються батьки. Чоловіка повинен виховувати чоловік. Зараз багато жінок скаржаться, що немає справжніх чоловіків, на яких можна спертися, з якими можна себе почувати себе в безпеці. У цьому немає нічого дивного, оскільки наші хлопчики отримують виключно жіноче виховання. У дитячих садках і в школах чоловік велика рідкість. І якщо в такій ситуації ще і батько не хоче займатися вихованням сина, усе зваливши на дитячий садок і школу, то це справжній злочин. Про те, як хлопчиська з трьох років тягнуться до батьків або старших братів, я прекрасно бачу на власних дітях. Наприклад, наймолодший син у нас досить сильно балується бабусею. Це створює немало проблем, оскільки у відповідь на балощі я і дружина починаємо виховувати його строгіше. У дитини з’являється вибір: любляча бабуся чи строгі батьки. На будь-яку суворість він усе більш відповідає: “До баби кочу”, – і біжить під захист до бабусі. Але, незважаючи на всю мою суворість до нього, я бачу, що в три роки відбувається значна зміна в поведінці. Син раптом став значно рідше тікати до бабусі і буквально не відпускає мене. Він раптом явно відчув для себе потребу в чоловічому спілкуванні. Середній син, якому зараз чотири роки, якщо на вулиці зустрічає сусідського хлопчика, якому виповнилося 14 років, буквально в’ється навколо нього, але майже не звертає уваги на його сестру. Ця тяга до чоловічого виховання в хлопчиськах очевидна. Тому якщо цей запит дитячої душі не отримає належного задоволення, то швидше за все в розвитку її душі станеться певна зміна. Або хлопчик отримає жіночне виховання, або він все ж знайде чоловіче спілкування, але серед вуличної шпани, яка йому дасть понівечені уявлення про мужність.

Хлопчики повинні на цьому етапі засвоїти такі риси справжнього чоловіка:

Захисник, воїн, герой. Для правильного виховання цієї ролі хлопчики повинні мати перед очима воїнів-героїв. Усі ці образи глибоко лягають у душу дитини.

Хазяїн, годівник, помічник. Чоловік має бути працелюбним, він повинен годувати сім’ю. Важливо, щоб саме в цьому віці дитина виконувала якусь роботу по дому. Якщо в цьому віці дитина не привчиться працювати, то лінь буде рисою її вдачі. Господарське ставлення до дому хлопчик вбирає швидше через спільну роботу та проведення часу з батьком. Батько повинен як можна частіше займатися із сином.

Будівельник, умілець. Хлопчик повинен навчитися самостійно щось вигадувати, творити, і, нарешті, доводити свої задуми до кінця.

На жаль, сучасні діти завалені готовими іграшками. Дорослі наївно думають, що чим складніше і цікавіше іграшка, тим дитина буде розвиненішою. Але все якраз навпаки. Найпримітивніша іграшка значно більше примушує дитину проявляти свою фантазію, а не йти за готовими варіантами гри, що запропоновані дорослою людиною.

Радощі від іграшки, зробленої власними руками, у дитини буде значно більше, ніж від купленої, хоча та і виглядатиме майже як справжня.

В результаті такої діяльності розвивається кмітливість дитини. Так, коли старшому синові виповнилося шість років, він приніс мені якийсь незрозумілий малюнок зі словами: “Тато, зроби мені танк”. З’ясувалося, що малюнок був схемою, як робити танк. Усі деталі танка були намальовані окремо, і на кожній з них було показано, де має бути дірочка, а де шпунтик, який вставляється в цю дірку для кріплення. Схема виявилася досить добре продуманою.

Дівчатка на цьому етапі залишаються з матерями, щоб засвоювати жіночий образ поведінки. Я б виділив такі риси, що необхідні для дівчинки.

Казкова принцеса

Дівчинка може і повинна грати в казкову принцесу. Адже в майбутньому їй доведеться стати для когось такою незвичайною казковою принцесою. Цей образ допоможе їй пізніше знайти свого незвичайного принца. Дівчина, які ввібрала цей образ, шукатиме чистих стосунків. Цей образ особливо важливий зараз, оскільки у відносинах між хлопцями і дівчатами в підлітковому віці все менше романтики. Але тільки романтика може врятувати в підлітковому віці від спокус фізіологічного дозрівання, яке вони переживають.

Попелюшка

Цей образ трудівниці, умілої хазяйки, оскільки дівчинка має бути працелюбною. Якщо ми моєму посуд, а наша дочка не дуже хоче цього, то я іноді роблю так. “Мило Уляночко, раз ти не хочеш допомагати мені, тоді поклич Попелюшку, нехай вона мені допоможе”. “Гаразд, тато”, – відповідає вона і посміхається. Через хвилину вона прибігає (іноді переодягнувшись) і, в увесь рот посміхаючись, каже: “От, Попелюшка прийшла, ви мене кликали?” І ми з радістю миємо посуд.

Мама

Кожна дівчинка повинна готуватися стати мамою. Тому всі дівчатка повинні грати в дочки-матері. Я думаю, що ви стикалися з думкою про те, що ляльки мають бути саме у вигляді маленьких діток, пупсів, немовлят, а зовсім не у вигляді Барбі, в яких все частіше з’являються лялькові приятелі чоловічої статі.

Декілька зауважень зроблю відносно місця виховання дітей. Нормальним середовищем для виховання є сім’я. Але де виховуються сучасні діти? З раннього віку дитину віддають у дитячий садок, потім у школу. У дитячому садку дитина проводить близько 8 годин на день, з батьками вона спілкується приблизно стільки ж. Дитсадівський вік – дуже важливий у формуванні особистості, а половину всього часу дитина проводить у середовищі, що абсолютно не схоже на домашню сімейну обстановку.

Чим відрізняється обстановка сім’ї від дитячого садку? По-перше, у сім’ї є чітка ієрархічна структура. Є дорослі, є старші брати і сестри, молодші. Дитина має певне місце в цій ієрархії. По-друге, удома всі оточуючі люди – близькі родичі, з якими ти пов’язаний на все життя. У дитячому садку все не так. Дитина знаходиться в колективі однолітків.

Ієрархічної структури майже немає. Є один вихователь на всю групу, тому велика частина всіх колізій у житті дитини відбувається при спілкуванні з однолітками. У колективі однолітків усі рівні, тут немає старших і немає молодших.

А виховання в сім’ї побудоване на тому, що молодшим прищеплюється слухняність старшим, а старші привчаються піклуватися про молодших. Дитина, пройшовши подвійну школу (школу слухняності і школу турботи), зростає нормальною людиною – слухняною і дбайливою.

У дитячому садку дитина проходить зовсім іншу школу – школу рівноправ’я. Усі діти мають рівні права і обов’язки. Діти вчаться співіснувати без конфліктів: не битися, не сваритися. Не більше! Це все є і в сім’ї. Але в дитячому садку немає духу слухняності і турботи, якими пройнята сімейна обстановка. Якби ми готували дитину до того, що вона ніколи не створюватиме сім’ї, усе життя житиме в гуртожитках, ніколи не обійматиме начальницької посади і ніколи не буде підпорядкованою, то тоді виховання в дитячому садку цілком може допомогти в цьому. Якщо ж ми хочемо виростити майбутнього сім’янина, то дитячий садок вже не так корисний.

До речі, рівноправ’я в дитячих садках все одно не виходить. Певна ієрархічна структура між дітьми все одно починає вибудовуватися, але вже за іншим принципом: діти діляться не на старших і молодших, а розумних і безглуздих, або сильних і слабких. І стосунки між дітьми відповідно будуються вже по-іншому. Адже якщо в стосунках головною ознакою, за яким розділяються діти, є вік, то це будуть стосунки турботи і слухняності, якщо головна ознака – розум або сила, то стосунки носитимуть характер переваги і підпорядкування. Звичайно, умілі педагоги і вихователі згладжують ці стосунки і учать дбайливості і слухняності, але для виховання цих якостей обстановка не така сприятлива.

Якщо ми хочемо виростити справжнього сім’янина, то вкрай бажане виховання саме в сім’ї. Усе суспільство влаштоване ієрархічно. Є начальство, є підлеглі. У кожного свої права і свої обов’язки, і в кожного своя відповідальність. Дитина саме в сім’ї вбирає правильне ставлення до старших і молодших, і те, що вона зустрічає в дорослому житті, вже було нею освоєно ще в дитинстві.

У дитячому садку всі люди тимчасові. Вихователі чергуються за певним графіком, самі діти не прив’язані один до одного нічим, окрім дитячої дружби. Сьогодні дружимо, завтра посваримося. Діти не відповідають один за одного. У сім’ї ж діти не можуть довго жити у сварці, особливо якщо вони маленькі. Цього просто не дозволять батьки, які усіма силами помирять дітей. Брат і сестра залишаються близькими на все життя, і батьки з раннього дитинства привчають їх, що сварка – це жахлива і абсолютно неприпустима в їх житті подія. У дитячому садку конфлікти можуть мати абсолютно інший результат: довга озлобленість один на одного, можна розійтися з тим, хто був другом, можна навіть перевестися в іншу групу чи інший дитячий садок.

Це не означає, що дітей категорично не можна віддавати в дитячі садки. Просто, якщо батьки наважуються на це, то потрібно усвідомлювати необхідність посилити домашню складову виховання і увесь вільний час батьки повинні присвячувати спілкуванню з дітьми.

Попередній пост

Від нуля до трьох

Роздуми про виховання дітей У цей період дитина формує свої уявлення про світ, у тому ... Читати далі

Наступний пост

Наступні етапи

Роздуми про виховання дітей Наступний етап розвитку дитини - 7-10 років (рамки періодів, звичайно, можуть ... Читати далі