Діти – маленькі дорослі

Роздуми про виховання дітей

Молоді люди дорослішають нині дуже повільно. Безвідповідальність підлітків вкорінена в нашому устрої життя і звичайних уявленнях про дітей. Раніше ж на дитину з доволі раннього віку дивилися як на людину, яка готувалася стати дорослою. Її до цього цілеспрямовано готували.

Дійсно, на дитину потрібно дивитися як на маленького дорослого. Принцип же виховання в наш час можна дуже чітко сформулювати словами однієї пісеньки: “Танцюй, поки молодий”. Поки дитина маленька, їй багато що дозволяється. Це призводить до того, що навіть двадцятирічного здорового молодика матусі продовжуватимуть пестити і леліяти. А щоб примушувати дитину працювати в 4-5 років, майже немислимо: “Вона ж ще маленька!”

А коли раптом фахівці згадують про загальне відставання дітей, то починають штучно розвивати дитину. Придумуються різні розвиваючі програми, ігри. Але все це ознака того, що діти явно чогось недоотримують навіть у нормальних сім’ях. А недоотримують діти елементарного спілкування з дорослими, не дитячого спілкування, а саме дорослого. Потрібно, щоб не батьки опускалися до рівня дітей і починали бігати, стрибати, скакати, будувати вежі з піску, потрібно, щоб дорослі приймали своїх дітей у своє доросле життя. Якщо дитина включена в життя дорослих, вона буде розвинена! Сучасна ж дитина включена в життя своїх однолітків, а не дорослих.

В одній школі у вчительській я колись побачив хороший плакат зі словами: “Розкажи – і я забуду, покажи – і я запам’ятаю, зроби зі мною – і я навчуся”. Мені здається, що ці слова всім батькам треба написати великими буквами в себе на стіні. Дійсно, якщо дитина знає, що мати є хорошою робітницею, це ще не означає, що вона виросте працелюбною. Якщо вона на власні очі бачить, як мати постійно працює, миє посуд, прибирається по дому, пере білизну, – це добре, але ще не означає, що вона буде працелюбною. Треба разом з дитиною мити посуд, прибиратися з нею по дому, привчати її до прання (тобто залучати її до свого дорослого життя) – тоді є надія, що вона буде працелюбною. Дитина може мити посуд вже в три роки. Вона радіє, що залучається до життя дорослих. Усі діти постійно наслідують дорослих, тільки потрібно давати їм можливість проявляти своє бажання в справжній роботі.

У нас є знайомі, діти яких іноді приходять до нас у гості. Одного дня ми дали цим дітям у руки ножі, щоб вони обирали разом з нами картоплю, і межі дитячому захопленню не було. Вони завжди хотіли навчитися так само вправно, як мама, обирати картоплю, але за словами тієї ж мами, вони ще занадто малі для цієї праці. А тут їм дали можливість попрацювати як дорослим. Вони стали спеціально частіше приходити до нас і просити чимось допомогти. Виявляється, батьки не бояться віддавати своїх дітей на всякі розвиваючі гуртки з трьох-чотирьох років, а дати дитині в три роки негострий ножик, щоб порізати гриби для супу, вже страшно.

Усе залежить від влаштування сім’ї – потрібно, щоб батьки були постійно налаштовані на те, щоб виховати собі помічників. Сучасні мами і тати захоплено сміються і тріумфують, бачачи, як їх мила дочка танцює, наслідуючи зірку поп-музики, яку побачила на телеекрані. Ясно, що в цьому випадку батьки налаштовані на те, щоб виховати естрадну співачку, а не помічницю собі. Діти дуже добре відчувають, що подобається батькам і що потрібно зробити, щоб догодити їм.

Батькам маленької дівчинки потрібно прагнути, щоб виховати дівчину, яка в 14 років буде повністю самостійною хазяйкою. Як цього досягти? Мені здається, що дуже важливо не упустити час. Кожному з батьків потрібні певні найелементарніші знання. Адже в розвитку дитини є певні етапи, коли в ній формуються ті або інші здібності. Психологам вони добре відомі. На жаль, навіть елементарні знання з дитячої вікової психології в школі не викладають, хоча всі ці знання будуть украй корисними практично для всіх. Адже батьками стане переважна більшість нинішніх школярів.

Наприклад, якщо тренер веде баскетбольну секцію, то він зобов’язаний знати, що точність кидка залежить від тонкої координації рухів. Ця координація формується в 12-14 років. Це означає, що якщо дитина прийшла в секцію вже в 15 років, то хорошого кидка в неї вже ніколи не буде, оскільки час, коли формувалися її м’язи, нервові закінчення, які відповідають за точність кидка, вже упущений.

До речі, саме в цьому віці – з 12 років – віддають дітей у художню школу, бо вони стають здатними передавати витонченим рухом олівця чи кисті свій задум. І ця властивість пов’язана не лише з розвитком м’язів, але і з розвитком душевних сил, появою можливості осмислити красу і передати гармонію.

Також є в розвитку дитини і певний етап, коли закладається сама звичка до праці. Це приблизно вік у 4-6 років. Саме в цьому віці потрібно починати привчати дитину до праці.

Звичайно, потрібно враховувати і здібності дитини. Вона дійсно ще не здатна до тривалої і усидливої копіткої праці. Але дитина вже повинна знати, що таке праця. У неї мають бути певні обов’язки по дому. Якщо упустити цей вік, то потім привчання дитини до праці буде мало результатним. Вона, ймовірно, і зможе зробити якусь річ дуже красивою, але саму роботу не любитиме, і подібних красивих речей робити не буде.

У два з половиною чи три роки дитину, наприклад, ще рано посилати в магазин за хлібом. Вона просто ще не вміє управляти своїми почуттями. Наприклад, зустріне дорогою кішку і все: побіжить за нею, забувши про якийсь там магазин. Якщо дитині хочеться дригати ногами в ліжку, то ви не зможете змусити її не дригати ніжками. Їй нікуди дівати енергію, і вона не управляє собою, хоч ви її каратимете паском або рукою по сідницях. Через хвилину після покарання дитина знову почне дригати ніжками. Але після трьох років у дитини з’являється здатність управляти своїми бажаннями. Перед нею виникне бажання побігти за кішкою, але вона вже може пересилити одне своє бажання і виконати інше – дійти до магазину. У дитини помалу з’являється відповідальність за доручену справу. Ця нова здатність повинна розвиватися, тому вже з чотирьох років потрібно привчати дитину до якихось її постійних обов’язків по дому. Інакше час для того, щоб прищепити їй працьовитість і відповідальність, буде упущений.

Коли дитина підросте, її можна і треба залучати до правильного планування свого життя. Одного дня я чув розповідь однієї ще не літньої жінки про те, як вона вчить свою внучку. Коли внучка довго просить бабусю зробити якусь серйозну покупку (магнітофон, одяг і тому подібне), то бабуся поступає таким чином. Вона купує річ, але не просто, а бере її в кредит. Коли через деякий час у внучки виникає нове бажання придбати щось, то бабуся їй відповідає: “Почекай. Пам’ятаєш, ми купили з тобою магнітофон? Поки ми ще не розплатилися за нього. Зараз ми відкладаємо гроші на те, щоб розплатитися. А коли розплатимося з цією купівлею, тоді ми купимо нову річ”. Так внучка з дитинства привчається планувати свої витрати і порівнювати свої бажання і можливості. З дитинства ця внучка посвячена в життя дорослих і бере участь у ньому, набуваючи навички ухвалення рішень і відповідальності за них.

Попередній пост

Зв'язок поколінь

Роздуми про виховання дітей Ви, напевно, чули історії про дітей-мауглі, які виросли серед звірів. Таких ... Читати далі

Наступний пост

Високі ідеали

Роздуми про виховання дітей У вихованні дитини потрібна наявність ідеалів (героїв, прикладів з життя, які ... Читати далі