Ситуація 1: обоє хочуть зберегти сім’ю

Як зберегти сім’ю?

Значна надія на відновлення сім’ї буде в тому випадку, якщо чоловік і дружина хочуть зберегти сім’ю. Така ситуація буває досить часто, коли подружжя хоче жити мирно, але не може цей мир створити і підтримувати.

Головною причиною тут можна назвати брак терпіння і смирення. Адже сімейне життя повністю побудоване на терпінні. Особливо це необхідно на початку сімейного життя. Немає людей, які ідеально підходять одне одному, завжди мусить бути хоч якесь притирання. А якщо дві людини отримали різне виховання?..

Чому раніше люди поділялися на стани, і шлюби укладалися, як правило, з особою того ж стану? Бо так було надійніше. В людей одного стану більш-менш однакове виховання, приблизно однакові манери і уявлення про життя. Таким у сім’ї набагато легше, ніж людям із різних станів.

Як правило, така ситуація (хочуть, але не можуть) – це і є випадок, коли люди отримали дуже різне виховання. Вони хочуть наблизитися один до одного, але стартові умови дуже несприятливі – аж надто далекі їхні душі одна від одної. І якщо звичайний чоловік і дружина притираються за два-три роки, то тут потрібно набагато довше часу, а терпіння і смирення, щоби пройти весь шлях до кінця, – немає.

Чому в нас так мало терпіння? Корінь цієї проблеми в більшості випадків розпочинається з дитинства. Через втрату традицій у вихованні дітей нетерплячість часто культивується з раннього віку. Малюку лише півтора року, він тягнеться до цукерки, бабуся дає. «Куди в такому віці йому цукерки давати?!» – обурюється мама. – «Ну, як же, він же мене сам попросив. Як же я можу відмовити?» – виправдовується бабуся. І так раз за разом малюка розпещують. Будь-яке (!) бажання відразу ж (!) виконується. В результаті до трьох років дитина вже не може терпіти щонайменшого зволікання у виконанні своїх бажань.

Батьки повинні бути налаштовані на те, щоб постійно піклуватися про виховання в дитини терпіння. Негайно прохання повинні виконуватися лише в разі явної потреби, наприклад, сходити на горщик, а все інше мусить виконуватися тільки з міркуванням, часто з незначним уповільненням, а часте з певною умовою. «Мамо, хочу їсти!» – І не треба відразу все кидати й бігти на кухню. У цьому випадку дитина отримає урок, що її бажання важливіше за всі інші справи у світі. Якщо у вас є справа, спокійно завершіть її. – «Зараз, закінчу шити, і підемо їсти». Так дитина привчається і терпіти, і поважати чужу працю. Або ж можна поставити умову: «Давай спочатку приберемо всі іграшки, й підемо їсти». Дитина привчається до того, що виконання власних бажань потрібно ще заслужити.

Моментальне виконання дитячих забаганок призводить ще й до зростання дитячої гордині. «Моє бажання – вище за все інше», – от що вбирає дитина. Гордощі та відсутність терпіння – найстрашніша отрута для сімейного життя.

Ще одна поширена причина розвалу сім’ї: подружжя не вміє правильно вибудувати ієрархію в сім’ї. Все частіше в житті ми зустрічаємося із «жіночністю» чоловіків та «чоловічністю» жінок. Подружжя хоче зберегти сім’ю, але це їм вдається насилу.

Сучасний устрій життя породжує замкнене коло. Жінки стають рішучими, пробивними, щоби не залежати від чоловіків. А чоловіки, побачивши надто самостійних жінок, підсвідомо зовсім втрачають будь-яку відповідальність: «За неї можна не турбуватися, вона може постояти за себе, в образу себе не дасть». Одна парафіянка після розмови про те, хто голова в її сім’ї, довго засмучувалася: «Я все життя готувала себе до активного життя, щоб бути у всьому першою, всього досягати. Чоловік ніяких моїх починів не підтримував. У саду, на городі – скрізь працювала я сама. Завжди дорікала йому за безвідповідальність, за те, що не співчуває мені й не турбується ні про що. А зараз розумію, що сама винна. Адже я йому ні в чому не поступалася, завжди наполягала на своєму, у всіх дрібницях добивалася визнання своєї правоти». Дружина може вбити своїми руками у чоловікові чоловічність, якщо не хоче бути жіночною.

У сім’ях дуже рідко бувають ситуації, коли в проблемах винна тільки одна сторона. Майже завжди винні обидві. Пригадую випадок. Чоловік зрадив дружині, пішов із сім’ї, здавалося б, все просто, він поганий і у всьому винний. Проте часто все набагато складніше. Провівши розмову з чоловіком, я зрозумів, що він багато в чому має рацію і сам частково є жертвою поведінки дружини. Наприклад, дружина дуже поважає своїх батьків, що, звичайно, є непогано. Але якщо слово батьків для неї важливіше за слово чоловіка, то сім’я розпадається. Якщо при вирішенні важливих питань думка батьків переважає будь-які докази чоловіка, то це вже ненормально. Бо в Біблії сказано: «Тому залишить чоловік батька свого і матір свою і пристане до жінки своєї; і стануть два однією плоттю» (Буття 2:24). Зауважте: «залишить батька і матір». А якщо до того ж подружжя живе в квартирі, подарованій батьками дружини, то справи зовсім кепські. Декілька конфліктів із дружиною, коли вона займає позицію батьків, декілька докорів, що ти (чоловік) живеш за рахунок моїх батьків і зобов’язаний їм за це бути вдячним – і сім’я зовсім розпадається. У такій сім’ї голова вже не чоловік, а батьки дружини. У правильній сім’ї з того моменту, коли подружжя розписалося в РАЦСі, для дружини думка чоловіка – закон, а для чоловіка інтереси дружини та дітей – понад усе.

Можна спокійно стверджувати, що жінка розкривається у всій своїй красі тільки тоді, коли поряд з нею надійний чоловік, за яким вона, як за кам’яною стіною. Інакше її душа починає «кам’яніти». І чоловік зі свого боку змінюється, якщо поряд із ним знаходиться слухняна і дбайлива дружина. Чоловік і дружина, котрі правильно виконують свої ролі в сім’ї, можуть реально змінити або виправити іншого. Чоловік, будучи чоловічним, робить дружину жіночною. Дружина, будучи жіночною, може зробити чоловіка головою своєї сім’ї. Тому за такої ситуації основний рецепт для подружжя буде досить простим: кожен має повернутися до своїх властивостей, до своєї ролі в сім’ї.

Чоловік не має права звалювати вирішення сімейних питань на плечі дружини, і у всіх складних ситуаціях відразу ж братися за їхнє вирішення, не чекаючи втручання дружини. Дружина ж повинна частіше радитися з чоловіком, виносити свої думки на суд і схвалення чоловіка. Все це вимагає чималих внутрішніх зусиль, оскільки легше відразу правильно побудувати стосунки в сім’ї під час її створення, ніж потім ламати устрій взаємин, що вже склався.

Найчастіше найважче змиритися дружинам. «Як я буду радитися з чоловіком, якщо він нічого в цьому не розуміє?». «Та я краще сама мужиків найму, ніж довірю ремонт своєму чоловікові! Він же цвяха забити не може!» От два приклади реакції жінок на пропозицію стати на своє жіноче місце в сім’ї. Це дуже неправильна позиція жінок. По-перше, радитися завжди корисно. Одна голова – добре, а дві – краще. По-друге, недовіра – це ознака дефіциту любові. А шлях відновлення сім’ї та любові в ній неминуче проходить через довіру. Цей етап ніяк не можна оминути. Повірити в чоловіка та ще надихнути його – от завдання жінки.

Чому багато чоловіків спиваються? Поміркуємо, що їх турбує. От зібралися разом троє чоловіків і випивають. Про що вони говорять? «Ти мене поважаєш? І я тебе поважаю!» Так і сидять вони – три поважні мужі, їм добре разом, їх всі навколо поважають. А от один із них прийшов додому. «Ах ти наволоч така! Знову п’яний прийшов, ніякого від тебе спокою немає! Коли ж це все закінчиться?! Удома нічого не робить, дітьми не займається, одна я працюю, та ще він приходить п’яний, тільки жити заважає…» І дружина далі ще півгодини обливає його брудом. Що зробить чоловік? Наступного разу знову піде до своїх товаришів по чарці, які його поважають. У мене перед очима два чоловіки, що кинули пити. Дружини їм сказали: «Або я, або горілка!» І обидва вибрали дружин, бо вони знали, що ті їх все ж таки поважали. А якщо дружини чоловіків зовсім не поважають, то вибір буде однозначним – горілка.

Але як можна поважати п’яницю? Просто в душі чоловіка треба бачити найсвітліший бік, і звернути на нього всю свою увагу, тоді цей бік частіше й виявлятиметься. Ситуація в такому випадку нагадує виховання дітей. Приміром, коли ми робили уроки зі старшим сином у першому класі, то ми дуже намучилися, допоки не зрозуміли найпростіших речей. Варто було його посварити за неправильно написані прописи і почати вимагати, щоби він красиво написав, як він починав все більше відволікатись. Писав він і надалі погано, тільки тепер ще й повільніше. І скільки не кричи і не погрожуй дитині, краще від цього не стає. Згодом ми змінили свою поведінку. У рядку з прописами завжди знайдеться більш-менш вдало написана літера. Показуючи на неї, ми хвалили свого першокласника, між іншим помічаючи, що інші поки що не дотягують до неї: «Ну, ці літери поки що не дуже, проте ця літера в тебе найгарніша! Саме, як у вчительки!» І він, висунувши язика, намагався написати ще таку ж красиву літеру, щоби порадувати батьків.

Надія на краще, уміння розгледіти це краще в людині – це одна з властивостей справжньої любові.

Я впевнений, якщо щиро попросити чоловіка щось зробити, та ще похвалити його після цього, то від цього в нього наче крила виростають. Та от прийшла жінка в храм, скаржиться на свого сина, що він пиячить із друзями, тікає з дому, щойно вона заходить додому, не хоче допомагати по господарству. Півгодини я слухав, який її син поганий. Раджу дати синові по господарству невелику роботу. «Та що ви? У нього руки не з того місця ростуть, він весь у батька, нічого робити не може, мені тепер треба вже майстрів запрошувати, а його навіть марно просити!» І далі ще на півгодини розпочалась розмова про те, який син ледар. «Ну, а ви все-таки попросіть». – «Та я вже просила стільки разів. Десять разів йому говориш: «Ну коли ж ти, нарешті, полагодиш? Я вже втомилася тобі нагадувати», а він знову нічого не робить». А я сам про себе думаю, а якщо мене таким тоном попросять, то я, напевно, теж нічого не зроблю. Адже просити потрібно також уміти. Можна з докором і криком, а можна ласкаво і з довірою.

Одне з головних умінь жінки – це бути дружиною, супутницею і помічницею чоловікові. Без надійного тилу не досягається жодна перемога. Так само і в сім’ї – практично жодне досягнення чоловіка не було б можливим без жінки. Якось один священик розповідав наступне.

Дружина ректора одного із визначних університетів розповідала йому: «Він прийде додому, а я починаю його хвалити: «От який ти в мене молодець, от який ти хороший». – І він відразу, мов розцвітає». Хоча здавалося б він – дорослий чоловік, академік, керівник величезного навчального закладу, розумна людина. А водночас потребує похвали дружини. Бо все це він робить не тільки задля для студентів, країни, а ще й для дружини, для своєї сім’ї. Тому він обов’язково потребує похвали від дружини, бо чоловік завжди опирається на сім’ю. І справді, дружина є не просто помічником, а й натхненницею чоловіка. Буде дружина сварити чоловіка – не буде йому життя, і ніколи не стане чоловік ні хорошим працівником, ні хорошим господарем, бо всі його душевні сили йдуть на те, щоби подолати образу, побороти своє обурення. Мудра дружина житиме проблемами чоловіка, до всього буде додивлятися, все бачити, хвалити, заохочувати і надихати.

Останнє, про що хотілося сказати в цьому розділі, – це про скандали, що майже неминуче виникають при розвалі сім’ї. Справді, хочеться багато в чому розібратися, щоб виправити ситуацію, але часто пошук шляхів збереження сім’ї переходить у скандал, коли виливають один на одного величезну кількість претензій. Взагалі, для збереження сім’ї вкрай корисно, щоб хоч би один із подружжя володів чудовим даром – страхом образити іншого.

Одна подружня пара розповідала, як вони намагаються вирішити всі свої незгоди в сім’ї. Знаючи, що докір завжди викликає захисну реакцію, вони підходили до неприємної розмови таким чином. «Знаєш, дорогий, щось мені не подобається в собі те, що я почала часто дратуватися стосовно тебе». Докір висловлений не чоловікові, а собі. – «Щось я сама собі не подобаюся». Чоловік у відповідь не огризається, а навпаки – отримує доброзичливий настрій, адже його просили допомогти розібратися в душі дружини. І під час розмови, звичайно, постає питання й про те, чому це дружина почала дратуватися, і чоловік, звичайно ж, хоче виправитися, оскільки потрібно, щоб дружина перестала не подобатися собі і знайшла душевний спокій. І це не просто психологічний прийом, а принципова позиція цього подружжя – я не маю права звинувачувати іншого, я можу звинувачувати тільки себе.

Як правило, під час спроб розібратися в своїх стосунках жінки часто доходять до взаємних звинувачень і образ. А є найелементарніші правила розмови, яких подружжя не дотримується. Існують, наприклад, заборонені фрази: «Заспокойся!», «Не нервуй!» тощо, які в подібній ситуації не можна вимовляти навіть найспокійнішим голосом, оскільки вони тільки провокують подальше наростання скандалу. А якщо вириваються зовсім грубі слова, наприклад: «Тебе лікувати треба!», то навіть після тривалого часу такі образливі фрази будуть пам’ятатися людині і викликати в неї біль та неспокій.

До речі, уміти забувати і прощати – також фундаментальна риса душі для сімейного життя. Ця риса пов’язана зі смиренням і довірою. Гордовитій людині завжди важко прощати. А якщо ми віримо і довіряємо людині, пробачити її легко, оскільки завжди віриш, що лихо творить не вона сама, а зло, що вселилося в неї. І ненавидіти треба не людину, а гріх, що пристав до неї, мов бруд.

Попередній пост

Як зберегти сім’ю?

Як зберегти сім'ю? Руйнування сім'ї відбувається поступово і непомітно. Це стосується і сім'ї як суспільного ... Читати далі

Наступний пост

Ситуація 2: дружина хоче зберегти сім'ю

Як зберегти сім'ю? Розглянемо розповсюджену ситуацію, коли лише одна сторона хоче зберегти сім'ю, а друга ... Читати далі