Квітник

Казки Бруно Ферреро

– До нас завітає Принцеса, – повідомив Лев звірям, які прийшли на зібрання. – Як би ми могли виявити свою радість з приводу її візиту?

Звірі почали видавати різні звуки: хтось ревів, хтось пищав, Коник-стрибунець виспівував.

– Ми могли б їй низько вклонитись, – запропонував Бегемот, але, щоправда, не всі маємо для цього відповідну будову тіла.

– Ми могли б усі вигукнути: “Вітаємо!” – мовив Слон. – Але вона може перелякатися.

– Можна станцювати, – сказала Жирафа.

Однак Лев глянув на звірів і заперечливо похитав головою.

Усі важко зітхнули. Раптом маленька Пташка тихенько прощебетала:

– Може, посадимо квітник? Принцеси дуже люблять квіти.

Усі були в захваті від пропозиції.

Зробимо разом

– Це, справді, чудова ідея, – мовив Лев. – Квітник зробимо разом.

Вибрали гарне місце. Лев наказав його підготувати для висадки квітів.

– Я про це подбаю, – зголосився Бегемот. Він так розтовк землю своїми ножищами, що вона стала пухкою.

– Чудово! – похвалив Лев. – А тепер потрібно зробити в ній ямки, щоб посіяти насіння.

– Це я зроблю своїми колючками, – зголосився їжак.

Згорнувся в клубочок і давай качатися по грядці, аж на ній з’явилося багато маленьких заглибин.

– Дуже добре! А тепер посіємо насіння квітів.

– Це моя робота, адже я жвавий і легенький, – обізвався Коник-стрибунець.

Стрибаючи по грядці, умить її засіяв.

– Гаразд, – озвався Лев. – А тепер треба полити квітник.

– Дозвольте мені це зробити, – попросив Слон.

Пішов до річки, набрав води у хобот і розбризкав її по всій грядці.

– Гарна робота, – похвалив Лев. – А тепер поміркуймо, як зарадити тому, щоб Мавпочка не знищила наш квітник?

– Це буде моїм завданням! Я пильнуватиму його, – запропонувала Жирафа, витягнувши шию.

Пташка теж хотіла допомогти, але їй здавалося, що ніхто не потребує її допомоги.

Скільки тут бур’яну!

І ось насіння почало проростати. Лев прийшов оглянути квітник і невдоволено похитав головою:

– Скільки тут бур’яну! Він усе заглушить! Хто допоможе пополоти квітник?

Звірі принишкли. Бегемот виправдовувався:

– Мої ноги завеликі – я все потопчу!

– Мої колючки подірявили б листочки, – виправдовувався їжак.

– Бур’ян заважкий для мене, – сказав Коник-стрибунець.

– Мій хобот поламав би стебла, – ствердив Слон.

– У мене надто довга шия, я не можу так низько нахилитися, – заплакала Жирафа.

Усі звірі порозходились, а Пташка підлетіла до квітника, висмикнула своїм маленьким дзьобиком одне стебло бур’яну і викинула за огорожу.

Коріння міцно трималося землі, тому її дзьобик болів його висмикувати, невдовзі й крильця почали боліти. Однак терпляче день у день Пташка працювала, допоки на квітнику не лишилося жодного бур’янцю.

Тимчасом на грядці розквітло багато різних квітів: червоних, синіх, жовтих, на високих, струнких стеблах.

Прихід Принцеси

Наступного дня Жирафа, яка була сторожем, закричала:

– Принцеса йде! Бачу її!

Усі звірі позбігалися до квітника та здивувались, що він так гарно впорядкований.

– Може, бур’ян сам повсихав? – сказав Лев.

Пташка мовчала, вона сховалась у листі високо на дереві.

Принцеса, усміхнувшись, сказала:

– Я ніколи не бачила такого гарного квітника. Ви багато потрудились біля нього!

– Це так. Ми тут тяжко працювали, – гордо відповіли звірі.

– Хто з вас нарве квітів для мене? – запитала принцеса.

Лев, виступивши наперед, сказав:

– То я керував роботою, тому така честь належить мені.

– Але це я підготував землю, – запротестував Бегемот.

– А я зробив ямки для насіння, – додав їжак.

– А я посіяв насіння, – зауважив Коник-стрибунець.

– Я поливав город, – сказав Слон.

– А я пильнувала квітник, – втрутилась Жирафа.

Принцеса усміхнулась.

– А хто виполов бур’ян? – запитала вона.

Усі замовкли.

– Ніхто, – сказав Лев.

У цю мить принцеса побачила два блискучі очка і тонкий дзьобик поміж листям на дереві.

– Це ти попрацювала, Пташко?

Пташка кивнула голівкою.

– Отже, це ти нарвеш квітів для мене, бо ти працювала найдовше та найтяжче.

Пташка злетіла над квітником і тонким дзьобиком вправно зірвала найгарнішу квіточку та подарувала її Принцесі.

Потім зірвала другу, третю і склала гарний барвистий букет.

Принцеса усміхнулась і поцілувала її маленьку голівку. Пташка почала співати так чудово, як ніколи, вона співала в барвистому квітнику аж до вечора.

***

Одна з особливостей світу, в якому нині живуть діти, полягає в повсюдному суперництві, яке часто виходить за розумні межі.

У цьому ж оповіданні Пташка виконує тяжку, непомітну, але дуже, важливу роботу. Такою є праця мільйонів чоловіків і жінок, котрих не покажуть по телебаченню, але котрі щодня ведуть світ уперед.

Діти мають навчитися за жодних обставин, не відштовхувати інших, аби за будь-яку ціну зробити собі кар’єру.