…погляд з боку
А за тиждень ми з Леною пішли в четвертий клас. Мені здавалось, що не було нічого кращого, як знов повернутися до школи, однак Лені я про це нічого не сказав. У нас з’явилася нова вчителька. Вона була молоденька і всміхалася до самих вух. Звали її Еллісів. Вона мені відразу сподобалася. Гірше було те, що Кай-Томмі …
Дідусь має звичку вставати вранці, перш ніж пташка, як він каже, какне на землю. Іноді, влітку, і мені вдається так рано встати. Тоді я вистрибую з ліжка і біжу на узбережжя. Часто дідусь уже в морі, і замість нього я бачу вдалині маленьку крапочку. Це найсумніше з усього, що я знаю, – стояти на хвилерізі …
Коли маєш таку сусідку й такого найкращого друга, як Лена, відбувається багато чого цікавого, але часом я ловлю себе на думці, що мені більше подобаються звичайнісінькі дні. Такі собі дні, коли не стається нічого надзвичайного, цебто, коли я наминаю печінковий паштет із окрайцем хліба і ми з Леною граємо у футбол або шукаємо крабів і …
Невдовзі Лена одужала. І як уже звелася з ліжка, то вирішила стати воротарем. Поки хворіла, вона дивилась один футбольний матч по ТБ. – Воротар усім верховодить, Трілле. Він кричить решті, куди бігти. Мені подумалося, що Лені пасувало б бути воротарем. Вона – єдина дівчина в нашій футбольній команді і швидко без жодної на те причини …
У Лени день народження лише раз на рік, як і в решти людей, але дехто вірить, що він буває й частіше. Вона торочила про день народження постійно. І ось він уже наближався. – Можеш собі уявити – дев’ять років дев’ятого червня, га? – вдоволено спитала вона. Її мама приїхала додому з пісенного свята й заходилася …
Майже всі дорослі нашої місцевості співали в змішаному хорі. Змішаний хор, як казав тато, – це хор, де всі змішуються: і ті, що вміють співати, і ті, що не вміють. Тато диригує хором і намагається змусити всіх хористів співати якомога краще. Влітку відбувається пісенне свято. Тоді наш змішаний хор їде з міста на зустріч із …
За день після того тато розпочав свій літній проект. Він робить так щоліта. Проект, як правило, завеликий і затяжкий для здійснення. І його завжди схвалює мама. Цього року мама вирішила на майданчику звести камінний мур. Лена була страшенно задоволена. Вона дуже любила на чомусь балансувати. – Вам треба викласти його високим і вузьким, – скомандувала …
Через день ми, Лена і я, пішли в недільну школу. Та ще й узяли з собою Креллу. Уночі тюжив дощ, тож на дорозі стояло повно калюж. Крелла взула чоботи не на ту ногу, тому човгала підошвами по землі. – Хвалити Бога, що вона не моя сестра, – час від часу казала Лена, коли їй доводилося …
Ми живемо в бухті, яку обоє, я і Лена, називаємо Крихтою-Матильдою. Дідусь каже, що для нього Крихта-Матильда – королівство. Він, дідусь, здебільшого городить нісенітниці, але я таки думаю, що він має слушність, що Крихта-Матильда – королівство, наше королівство. Між будинками й морем тягнуться широкі поля, а через них до узбережжя веде невеличка жорствяна дорога. Над …
Ми з Леною ходили в один клас. Лена там єдина дівчина. На щастя, тепер літні канікули, а то, за її словами, вона могла б урізати дуба. – Ти справді могла б урізати дуба, якби під тобою не виявилося матраца, коли ти гепнулась додолу, – сказав я їй згодом, увечері, у той час, як ми прогулювалися …