…погляд з боку
Пан Носик закінчив голитися. Відклав бритву і ретельно оглянув обличчя, на якому біліли залишки мила. Потім провів пальцем по підборіддю і, не відриваючи погляд від дзеркала, спитав Кубу: – О котрій вирушаєш? – Разом із тобою. Після сніданку. Ти підеш залагоджувати свої справи, а я почекаю перед будинком на Чорну Бороду. Коли він покажеться на …
Пізньої години Амвросій Носик і пес сиділи в садку на вулиці Перелітних птахів і провадили жваву розмову. Вона стосувалася незвичайних подій, які трапилися того ранку. – Мій великий друг, детектив Іполит Вусик, – сказав Амвросій, – у своїй роботі використовував одне золоте правило. Звучало воно приблизно так: «Якщо не знаємо того, що хочемо знати, поміркуймо …
Кучерявий напис на історичній кам’яниці повідомляв, що тут міститься аптека «Під Пеліканом». Кам’яничку затінювали три віковічні липи, що росли на краю тротуару. Під однією з них зупинився пан Носик і, вдаючи, що зав’язує шнурівку на черевикові, зиркнув позад себе. Бородань також зупинився. – І далі дихає нам у потилицю, – шепнув Амвросій. – Мене це …
Слід визнати, що Юзик впорався зі своїм завданням на відмінно. Стояв собі безтурботно у дверях майстерні й витріщався на трьох горобців, які стрибали по бруківці. Нікому не спало б на думку, що він пильнує місце злочину. – Оце власне і є Юзик, – упівголоса сказав пан Братик, коли вони опинилися поблизу. – Дуже навіть цікавий …
О тій самі порі вулицею Катеринщиків поспішав до своєї майстерні містечковий годинникар, пан Ігнатій Братик. Ішов бадьоро, розмахуючи своїм бамбуковим ціпком і радіючи погожому травневому ранку. Крім гарної погоди, пан Братик мав ще один привід для втіхи: учора йому вдалося-таки полагодити складну стару музичну скриньку. Декілька днів тому її приніс аптекар Метелик, поставив на прилавку …
Годинник на ратуші вибив шосту, і Містечко прокинулося зі сну. На вулиці вкотилися вози з городиною, забряжчали бідони з молоком, запахло свіжим хлібом. Двірники відчиняли брами і бралися до ранкового прибирання. У вікнах показувалися заспані обличчя. Починався новий день. Декілька хвилин по шостій прокинулися і мешканці маленького будиночка на вулиці Перелітних птахів: Амвросій Носик і …
Дорога додому була далека, але неважка. Менші діти їхали на Мірамісі, а найменші, зовсім маленькі, – на лошатку. Їм було дуже весело їхати на ньому. Ми, решта, йшли пішки аж до Пущі. Ми дісталися до неї вночі, й вона обернулася в Пущу Місячного Сяйва, так самісінько, як першого разу. Між деревами залягала тиша. Та ось …
Так, настав ранок, гарний, погідний ранок. Ясно світило сонце, й легенькі подмухи літнього вітру ворушили мені чуба. Я вихилився з вікна і глянув на озеро. Воно радісно синіло, і в ньому віддзеркалювалося сонце. Зачарованих птахів десь не було. Який то був гарний день! Такого дня якраз би гратися. Я глянув на воду, побрижену ранковим вітерцем. …
Ми прийшли до вежі, де мали перебути свою останню ніч. Відчинилися важкі залізні двері, і нас загнали всередину. Потім двері зачинилися за нами, й ми почули, як вивідувачі сім разів обернули ключа. Ми з Юм-Юмом залишилися самі у своїй в’язниці. То було кругле приміщення з товстими кам’яними стінами. В ньому було віконце, заґратоване залізними штабами, …
Колись я, мабуть, забуду все це. Колись я, мабуть, перестану згадувати лицаря Като. Забуду його страшне обличчя, страшні очі і страшний залізний пазур. Я палко чекаю того дня, коли він зітреться з моєї пам’яті. Тоді я забуду і його жахливий покій. Він мав у замку покій, повітря в якому було просякнуте злом. Це там він …