Дрозд Марко
– Чик-чик! – обірвав його роздуми знайомий голос. – Привіт, сусіде! Себто: бувай здоровий. Сподіваюся знову зустріти тебе тут навесні. Це був дрозд Марко, який мешкав у цьому-таки тернівнику. Пір’я на його свитці, підбитій молоденьким пухом, настовбурчилося, від чого світло-коричневі смужки на краях крил стали ще виразнішими, а рябі крапочки на сорочці аж блищали. З …