Як Братик Лис ускочив у серйозну халепу

– Настали такі часи, – почав дядечко Римус, збираючи кінчиками пальців крихти тютюнцю та готуючись, як завжди після вечері, насолодитися люлькою, – коли Братик Кролик почувався так вільно й розкуто, що унадився заходити на територію Людини. Дуже скоро Людині набридло, що в неї щодня цуплять городину, і вона вирішила спіймати нахабу, влаштувавши пастку.

– А що це була за Людина? – запитало хлоп’я.

– Звичайна людина та й край. Усе, що я знаю, – це був один з тих чоловіків, яких ти бачиш щодня. Ніхто ніколи не чув його імені, а якщо колись і чув, то мені не сказав. А якби цей чолов’яга мав ім’я, то я б не розповідав тобі цю історію і тобі довелося б дізнаватися в нього самого про те, що тоді трапилося.

– Я просто подумав, що, мабуть, ця Людина мала ім’я, – трохи образився хлопчик.

– Еге ж, – відповів дядечко Римус, роздмухуючи люльку. – Еге ж. Я теж просто відповів. Його могли звати Підстреленим Семом або Однооким Райлі. Могли ще багато як звати, але мені ніхто не розповідав, як саме. То що ми будемо робити із цим чоловіком з моєї розповіді? Я ж не стану його називати Паном Неважливоякйогозвати, чи не так? Назвемо його просто Людиною, гаразд?

Хлопчик мовчки погодився.

– Так ось, – знову заговорив дядечко Римус, неквапно продовжуючи історію з того місця, на якому він зупинився…

Братик Кролик уже так вільно почувався в лісі, що зазіхнув на врожай Людини. Людина не стерпіла і поставила на нього пастку. Братик Кролик і змигнути не встиг, як потрапив до неї. Невдовзі Людина прийшла перевірити пастку і побачила Братика Кролика.

– А, давній знайомцю… – сказала Людина, взявши руки в боки. – Хотів поласувати на моєму городі? Ось тепер маєш – потрапив у пастку. Якщо вже сюди потрапив, то й отримаєш по заслузі.

І з цими словами Людина пішла по інструменти, щоб відкрити пастку. Братик Кролик нічого не сказав, але злякався не на жарт. Сидів він там і чекав, сидів і чекав, що ось-ось повернеться Людина. Аж гульк – назустріч Братик Лис.

– Ха-ха-ха… – Аж розреготався він, побачивши, що кролик у такій скруті.

Одначе кролик не розгубився і тієї ж миті вигадав сумну історію:

– Пані Мідоуз вирішила оженити мене на одній зі своїх дочок. «Що це ти надумала? – питаю. – Я вже одружений і маю діточок». Одначе Пані Мідоуз нічого не захотіла слухати. «Мені все одно, – сказала вона, – як собі хочеш, але одружишся». Тож вона пішла по священика, а мене прив’язала отутечки, аби не втік. – У цьому місці Братик Кролик навіть сльозу пустив і додав: – Охо-хо, діточки в мене якраз захворіли, і я поспішав до лікаря, а ускочив, бач, у таку халепу.

Отак плете плетеники Братик Кролик і наче мимохідь каже:

– Ти ж бо, Братику Лисе, не одружений, чому б тобі не оженитися на доньці Пані Мідоуз? Вона і чималий посаг дає.

Братик Лис і піймався на гачок.

– Великий, кажеш, посаг… Ну добре, допоможу тобі.

Братик Лис звільнив кролика, а сам зайняв його місце.

– Мене вже діточки зачекалися, – умить розкланявся кролик і кинувся геть.

Тільки-но він зник з очей, повернулася Людина. Одначе, побачивши в пастці замість Братика Кролика лиса, отетеріла.

– Ось тобі й маєш! – вражено вигукнула Людина. – Ти наче колір змінив, та й підріс, а який хвіст собі відростив! Та хто ж ти такий?

Братик Лис відчув лихе, а Людина продовжила:

– Який несподіваний успіх! Замість крадія, що тягав у мене городину, я спіймав злодія, що цупив у мене гусей, – і Людина почала шпурляти в лиса каміння.

Братик Лис підскакував та волав, але Людина хотіла, щоб лис та його друзяки назавжди забули дорогу до її ділянки.

Маленький хлопчик засміявся, а дядечко Римус сприйняв це як захоплення його талантом оповідача, вдоволено гмикнув і продовжив.

Згодом Людина пішла геть, а лис, якому добряче перепало, вирішив помститися кролику за цей жарт.

Аж тут дорогою повертається Братик Кролик. Він гадав, що лис не буде вираховувати час і не здивується, що Пані Мідоуз ще не наспіла, хоча до будинку священика було набагато ближче, ніж до будинку лікаря, до якого начебто бігав кролик.

І ось він удав, наче квапиться додому, та його зупинив лис:

– Стривай, Братику Кролику! Я був би вельми вдячний, якби ти мене звільнив. Бо якби ти мене не прив’язав так міцно, я уже давно був би в Пані Мідоуз.

Кролик напустив на себе байдужісінький вигляд та почухав лапою за вухом, наче щось обмірковуючи.

– Справді, Братику Лисе? Щось ти не скидаєшся на радісного нареченого.

Лис – анічичирк! А кролик продовжує:

– Між нами ж усе гаразд, Братику Лисе? Бо якщо ні, то в мене обмаль часу отутечки з тобою теревенити.

Братик Лис видушив із себе:

– Аякже, Братику Кролику…

Тоді кролик перерізав мотузку, і ще до того, як почувся гавкіт собак, яких відв’язала Людина, обидва пішли своєю дорогою.


Відповідь на загадку:

  1. Чотири