Як ефективно використовувати природні наслідки

Одна з цілей батьківського виховання – допомогти нашим дітям стати незалежними, відповідальними дорослими. Як ми вже побачили, дисциплінуючи своїх дітей, батьки готують їх до життя. Однак часом найкращий спосіб допомогти своїм дітям – не робити нічого і триматися осторонь, дозволивши природним наслідкам учити замість нас.

Інколи нам надзвичайно неприємно стежити за дитячим розчаруванням, і ми втручаємося надто рано, руйнуючи процес навчання. Натомість, трапляються випадки, коли потрібно поміняти ролі. Ми могли би вважати себе радниками чи наставниками, дозволивши життю дати нашим дітям цінну науку. Коли ми навмисне оминаємо проблеми й обходимося дрібними заувагами чи воліємо мовчати, наші діти отримують змогу вчитися з життя.

Діти, які не здатні відповідати за свої хиби, особливо потребують науки життя. Діти, які часто звинувачують тих, хто прагне їм допомогти, мусять подивитися правді у вічі. І це часто відбувається тоді, коли діти переживають наслідки своїх помилок. Коли життя стає учителем, діти часто довідуються, що їхні дії мають наслідки.

Коли з’являються природні наслідки, від нашої реакції залежить, чого діти зможуть фактично навчитися з певної ситуації. Далі перелічено кілька кроків, за допомогою яких ви зможете використовувати природні наслідки ефективніше.

Крок 1. Давайте менше вказівок та застережень

З природних наслідків найбільше користи тоді, коли батьки вміють мовчати, не втручаючись, і доручають роль учителя життю. Тому батьки мусять учитися того, наскільки потрібно заохочувати чи навчати в кожній окремій ситуації. Вкрай часто батьки вважають своїм обов’язком втрутитися і вказати на помилки. Використовуючи природні наслідки, батьки розуміють, що можуть промовчати і дати змогу вчитися своїм дітям.

П’ятирічна дитина, яка в спеку вийде погратися на вулицю в гольфі, отримає науку. Десятирічна, витративши всі свої гроші на якусь річ, може згодом пошкодувати про це. Шестирічна, що раз у раз відкладає прання, може засмутитися за кілька днів, коли не матиме чистих джинсів. Кожен такий досвід може обернутися в нагоду для навчання, якщо батьки відреагують мудро.

Однак корисно бути взірцем мудрої поведінки. Ви могли би сказати восьмирічній дитині: «Увечері буде холодно. Я візьму собі светр». Або п’ятирічній: «Тепер я трохи перекушу, бо до обіду ще кілька годин».

Звісно, іноді корисно згадати про можливі наслідки, однак дозвольте обирати дитині. «Якщо ти витратиш свої останні гроші, то в тебе їх не буде, коли трапиться якась цікава нагода». Лагідне попередження, яке наголошує на дитячих здібностях, може багато досягти. А довгі розмови позбавляють дітей нагоди вчитися з власного досвіду.

Крок 2. Щиро співчувайте, коли з’являться природні наслідки

Будьте чуйними, коли ваша дитина стикається з природними наслідками. Ви могли би сказати: «Сумно, що всі твої маркери повисихали. Напевно, від ковпачків таки щось залежить». Або: «Ох! Як прикро, що ти вколов пальця. Це, напевно, боляче».

Співчуття сприяє позитивним стосункам. Ви ж не хочете, щоби ваші діти почувалися винними, коли самі ухвалюють не зовсім вдалі рішення. Навпаки, ви хочете, щоб вони вчилися зі своїх помилок і досягали успіху в житті. Ваша реакція може сприяти їхній упевненості або шкодити їй.

Один двадцятилітній чоловік сказав: «Бачу, що в житті є два типи людей: ті, хто ризикує, і ті, хто не ризикує. Деякі люди мусять дізнатися усе, перед тим як ухвалити рішення. Я маю досить відваги, щоби зробити черговий крок, коли вагаються інші. Я вдячний своїй матері за те, що вона підбадьорювала мене, коли я зростав. Вона вірила в мене». Це саме той тип упевнености, який належить прищеплювати дітям, дозволяючи їм учитися з життя. Але не просто заохочуйте позитивні рішення. Також потрібно співчувати їхнім невдалим рішенням, мотивуючи їх цим до більшої зрілости.

Крок 3. Уникайте осуду і не приходьте на допомогу

Не говоріть: «Я ж тобі казав», коли виникнуть негативні наслідки. Таке твердження тільки посилює провину й осуд. Це велика спокуса, а тому пильнуйте, щоб не заробляти собі авторитет коштом дитини. Працюйте з дитиною, щоб дослідити наслідки і правильні рішення.

Крім того, як ми вже згадували, не втручайтеся занадто швидко, щоби залагодити наслідки і зруйнувати цим процес навчання. Рятуючи дітей, ви даєте їм безцінну науку про батьківську любов і вірність, але цей вибір не єдиний.

Скажімо, ваша дитина залишила щось важливе вдома та вирушила до школи. Ви завезете їй до школи цю роботу, обід або книжку – чи дозволите дитині відчути негативні наслідки? Так, ми всі іноді забуваємо дещо, й одним з наших сімейних обов’язків є дбати одне про одного. Але якщо ваша дитина постійно щось забуває, природні наслідки допоможуть виховати зрілість.

Наші діти потребують свободи, щоби робити помилки. Коли ми дозволяємо їм відчути негативні наслідки, для них це, фактично, подарунок. По суті, ми кажемо своїм дітям, що віримо в них, і знаємо – вони здатні змінюватися й учитися з життєвого досвіду.

Крок 4. Під час виховних моментів обговоріть вже отримані наслідки

Коли наслідки дій дитини виявляться, вирішіть, чи ви вдаватиметеся до виховної праці. Інколи коротке обговорення буває корисним, але не треба читати нотацій. Можна просто висловити спостереження, не сподіваючись на відповідь. Ви могли би сказати: «Виглядає на те, що твоя дурість зайшла аж надто далеко». Або: «Наступного разу відсувай свої пазли так, щоб ніхто не наступив на них». Не чекайте на відповідь чи реакцію. Ваше спостереження – це ствердження реальности, яке допомагає дитині витлумачити урок життя.

Уникайте суперечок. Якщо ви закінчите розмову спостереженням, над яким могла би поміркувати дитина, то зробите значно більше, ніж коли почнете запальну суперечку. Пам’ятайте, вам не потрібно читати лекцію, доводячи щось. Якщо йдеться про природні наслідки, то вчителем є саме життя.