Систематичний підхід до формування характеру (продовження)

Крок 3. Вирішення: назвіть і визначте кожне рішення

Під час процесу вирішення ви визначаєте риси характеру, над якими повинна працювати кожна дитина. Зосередьтеся на позитивному. Одна мама, із захватом відкривши для себе цей крок, сказала: «Я стала зовсім інакше поводитися з Девіном, своїм сином. Зазвичай я зосереджувалася на негативному: “Візьми черевики. Прибери в кімнаті. Де твій ранець? Ти знову залишив свій велосипед”. Тепер мені все одно доводиться виховувати його, однак я використала так рису характеру, як організованість, щоби спрямовувати нашу розмову. Я відчуваю, що навчаю його на майбутнє, а не просто скаржуся на теперішнє».

Інколи деякі риси характеру допоможуть вашій дитині в певній царині, але починайте лише з однієї риси. Стережіться, щоб не почати змінювати занадто багато і занадто швидко. (Деякі діти можуть впоратися з двома програмами з розвитку характеру водночас, але мало хто зможе впоратися з більшою кількістю – діти відчуватимуть перевантаження). Виберіть якусь назву для риси, над якою хочете працювати, і тоді розкажіть про неї дитині зрозумілим їй способом. Не використовуйте словникових визначень; використовуйте дієві визначення. Назва і визначення позитивної риси характеру належно спрямує вас і вашу дитину, й вам обом буде зрозуміло, над чим потрібно працювати.

Перейнявшись позитивною рисою характеру, дитина знатиме, до чого прагнути. Чимало дітей занадто добре знають свої слабості. Вони, як магніт, притягують до себе покарання і розчаровують себе та інших своїми помилками. Проте вироблення характеру народжує надію, важливу якість, якої потребує кожна дитина.

Обговорюючи якусь позитивну рису характеру, присвятіть дитині кілька хвилин, щоби вона мала уявлення про те, чому ця риса така корисна. Ви могли би сказати, наприклад: «Виробивши цю позивну рису характеру, ти станеш успішнішим, тому що…» Позитивна риса характеру дасть вашій дитині ціль, до якої потрібно прагнути. Дайте дитині бачення змін, пояснивши цінність конкретної риси характеру, над якою ви працюєте.

Іноді люди просять у нас (Скотта і Джоан) дієвих визначень позитивних рис характеру. Далі наведено кілька визначень, що спонукатимуть вас до роздумів. Також вони допоможуть вам створити власні дієві визначення. Усіх їх було створено для розв’язання конкретної проблеми в сімейному житті. Не бійтеся змінювати визначення, адаптуючи його для своєї дитини. Ви можете вільно використовувати і змінювати ці визначення залежно від потреб ваших дітей.

  • Терпеливість: чекання із втішним серцем.
  • Терпеливість: дати іншим трохи більше часу, ніж було би зручно мені.
  • Скромність: віддавати іншим належне за їхню роль у моєму житті.
  • Скромність: слухати інших та тішитися їхніми розповідями, замість того щоб розказувати самому.
  • Гнучкість: відгукуватися з усмішкою, коли інші перебивають мене.
  • Гнучкість: змінити свої плани, щоб допомогти іншим.
  • Відвага: захищати те, що, на мою думку, правильне.
  • Відвага: зробити щось важке, навіть якщо мені це незручно.
  • Винахідливість: шукати способів розв’язати свої проблеми, замість того щоб приходити з ними до інших.
  • Винахідливість: допомагати іншим знаходити рішення, коли вони не мають виходу.

Коли моєму (Скотта) синові Джошу минуло дванадцять, ми з Керрі хотіли приготувати його до підліткових років, визначивши дев’ять рис характеру, які лежать в основі успішної юности. Ми створили так званий «Підлітковий виклик». Ми дали йому зошит із переліком тих дев’яти рис характеру. Кожну рису ми визначили таким чином, щоби він міг зрозуміти її, і доручили йому справу або завдання, щоби він міг практикувати кожну з них. Ми не ставили собі за мету розвинути ці риси за кілька тижнів до дня народження, а радше прагнули допомогти йому прийняти їх, аби він отримав змогу працювати над ними кілька подальших років.

Пам’ятайте, ви маєте справу не просто зі змінами в поведінці; ви формуєте характер. Такі слова, як «припини скаржитися», зосереджені на поведінці. Вдячність же – це риса характеру. Дитина, яка не може залишатися в ліжку, сказавши «на добраніч», мабуть, повинна працювати над самодисципліною. Кожне її рішення лише виявляє та демонструє позитивну рису, яка призведе до послаблення негативної поведінки.

Дітям часто подобається план з розвитку характеру, тому що він дає їм змогу позитивно підходити до проблем, які вони самі розуміють. Деякі можуть чинити опір цьому процесові, однак, помітивши поступ, часто відчувають заохочення.

Зміни в умовах тиску – це частина важкої батьківської роботи. Ви формуєте характер на далеке майбутнє.

Помічайте поступ. В умовах тиску діти виробляють витривалість, яка формує характер, що дає надію. Цей процес нелегкий, однак дієвий. Я бачив, як сотні батьків вдаються до правильного тиску на своїх дітей і мають тривкі результати. І в цій ситуації не лише батьки зазнають меншого стресу, а й діти мають кращу думку про себе. Це робота, що варта зусиль.

Крок 4. Лікування: дайте вказівки щодо роботи над рішенням

Щойно ви визначите першу позитивну рису характеру, яку прагнете розвинути у своїй дитині, загляньте в перелік проявів негативної поведінки і визначте, які з них пов’язані з тією хорошою рисою. Цілком імовірно, вам доведеться давати раду цілому комплексу негативної поведінки.

Записавши з одного боку аркуша негативні симптоми, складіть новий список, який демонструє, як саме виявлятиметься позитивна риса характеру. Які конкретні позитивні вчинки могли би окреслити рису характеру і замінити негативні дії? Будьте якомога конкретніші, аби все було ясно, просто і практично. Це стане вашим мірилом покращення. Пам’ятайте, малі діти мислять конкретно, а тому важливо зобразити картину того, як виглядатимуть нові риси характеру в буденному житті.

Наприклад, ваша дочка може погано реагувати, коли ви даєте їй вказівки. Вона може бурчати, нарікати чи сердитися, коли ви просите її виконати завдання. Попрацювавши над планом вироблення характеру, ви можете визначити, що їй потрібна така риса характеру, як повага або лагідність. На стадії лікування потрібно поставити собі запитання: «Що, на мою думку, дитина має робити інакше?» Ви можете привчати її, що, отримавши вказівку, вона повинна відповісти «Добре» і зберігати позитивний настрій.

Один тато сказав: «Цей крок виявився цікавим для нас. Іноді я й гадки не маю, як би дитина мала відреагувати. Коли Раян (тринадцять років) погано повівся з Ріккі (одинадцять років), той обурився, розізлився й образився. Але як інакше він мав би себе повести? Важко пережити погане ставлення, не поквитавшись. Стадія лікування дала мені та Ріккі чудову нагоду поговорити. Я зміг поспівчувати йому, а він зміг відчути, що я розумію його скруту».

Тато розповідав далі: «Я розумів, що мушу глибше зануритися в їхній конфлікт, а тому запросив Ріккі прийти до мене, коли він знову зазнає кривди від брата. Я показав йому, що на образу можна відповідати ласкою та прощенням, а не гнівом і гіркотою. Ця моя участь у підлітковому конфлікті виявилася єдиним найефективнішим підходом, який допоміг мені порозумітися з Ріккі на глибинному рівні. Завдяки цьому він неабияк виріс».

Звісно, важливо також попрацювати з кривдником, а не лише із жертвою. Коли діти малі, іноді вони б’ються, копаються, кусаються і смикаються, вирішуючи так свої проблеми. Ви могли би сказати їм, що потрібно бути добрими одне з одним, але ще краще дати їм конкретні завдання, які допоможуть проявити доброту. Заохочуйте їх обговорювати проблему, «говорити слова». Коли діти ще дуже малі, скажіть їм, які саме слова вживати, як-от: «Мені не подобається, що ти це робиш!» Тоді навчайте їх, що коли слова не ефективні, вони повинні отримати допомогу від відповідального дорослого, а не вдаватися до бійки.

Туранскі й Міллери відвідували Біблійну конференцію Сенді Коув у Меріленді того самого року, коли мав говорити Скот і я (Джоан). Невдовзі після нашого прибуття Девід і Тимоті почали бігати по залі та пустувати. Я усвідомила, що вони потребують настанов, як поводити себе в такому офіційному середовищі. Я хотіла, щоби вони навчилися виявляти повагу та любов до інших у конференц-залі. А тому сіла разом з ними і пояснила, що відтепер ми будемо «ввічливо ходити» по залах. Я пояснила їм, що саме маю на увазі. Я сказала, що їм належить ходити повільно й тихо поряд зі мною. Це правило ознайомило їх із конкретними, практичними настановами, як чемно поводитися за таких обставин. Хлопці, своєю чергою, отримали чітке розуміння, як мала би виглядати нова риса характеру.