Одного разу всі рогаті звірі вирішили зібрати нараду й покумекати, як їм захищатися, бо ті звірі, що мають зуби і кігті, на кожному кроці хапають їх. Братик Бик там був, і Братик Цап, і Пані Корова… всіх і не пригадаєш.
Почув про ці збори Братик Вовк і зацікавився, ніч не спить – так кортить подивитися! На ранок зрізав дві криві гілляки, прилаштував до голови та й пішов на нараду.
– Ти хто? – питається бик.
– Ме-е! Я маленьке теля! Ме-е!
Пролунав дзвоник і розпочалися збори – звірі гомоніли і сперечалися, точнісінько як люди, і кожен кричав і не чув іншого. Поки вони так галасували, прилетів величезний ґедзь і закружляв біля вовка. Той геть забув, що він мале нетямуще теля, та й клацнув зубами:
– Клац!
Братик Кролик тим часом у кущах ховався та за вовчиськом стежив. Як почув це клацання, так і покотився зо сміху.
– Хто це сміється? – суворо питає Братик Бик. – Хто так неповажно поводиться?
Усі мовчать, а Братик Кролик співає:
Вовка неначе хто мокрим рядном накрив, бо рогаті звірі почали роззиратися навколо, а так і до біди недалеко! Та сперечатися їм було цікавіше, і звірі повернулися до обговорення й таку веремію закрутили!
Тільки-но Братик Вовк видихнув з полегшенням, як капосна блоха боляче вкусила його за шию. Забувши про свою телячу подобу, вовк почав чухатися задньою лапою.
Братик Кролик знову регоче:
- Шкряб-шкряб – безліч бліх…
- На теля готуй батіг!
Злякався вовк, аж хутро стало сторчма. Та ніхто на нього жодної уваги не звернув – як у вулику гудуть! А кролик не заспокоюється:
- Хвіст кудлатий довгий у теляти?
- Це шахрай! Його в шию гнати!
Рогаті звірі продовжують репетувати, радячись, а Братику Вовку дедалі страшніше, бо бик очей з нього не спускає. І кролик перепочинку не дає:
- Як молока із води не буває,
- Так роги з палиці не виростають!
Чує вовк – пахне смаленим! Зробив вигляд, що йому вже час іти, і саме вчасно, бо ще трохи – і…
Дядечко Римус замовк і закуняв. Голова його хилилася чимраз нижче, а хропіння лунало щодалі гучніше.
– Дядечку Римусе, а що б зробили звірі? – потермосив його хлопчик.
– Що? – перепитав оповідач. – А що було, коли ти без матусиного дозволу поласував вишневим варенням? Чи коли збивав ломакою зелені горіхи?..
Хлоп’я мимоволі почухало місце, що нижче спини.
– Отож-бо й воно, хлопчику. Звісно, Братика Вовка почастували б духопеликами.
Відповідь на загадку:
- 1 чорна, 2 рудих, 4 рябі