Острів-домівка

Наступного дня буря нарешті вщухла. Пошуки друзів виявилися марними. На березі тільки лежали черевики та капелюх. З’ясувалося, що лише Крузо пощастило врятуватися.

– Що мені робити? – запитав він у себе.

Робінзон вирішив обшукати корабель. Тепер до нього було легко дістатися, адже на морі панував штиль. Вхопившись за мотузку, що звисала з борту, чоловік видерся на палубу.

Бідолаха так зголоднів, що поліз прямісінько до комірчини.

На щастя, їжа не змокла. Отож він напхав кишені харчами й подався оглядати решту судна.

– Придумав! – осяяло його. – Змайструю плота й переправлю все на берег.

Робінзон зв’язав дерев’яні рейки з уламками щогли – пліт вийшов такий міцний, що на ньому можна було навіть спокійно стояти.

На потрощеному кораблі Крузо знайшов багато корисного: скрині з харчами, барила з ромом, порох та зброю. Він навантажив пліт ущерть і поволі повеслував до берега.

Отак Робінзон плавав туди-сюди, рятуючи інструменти, одяг, харчі та вітрила. Вже вкотре повернувшись на борт, він почув скавучання. Невже тут є хтось живий? Озирнувшись, моряк побачив корабельного пса й двох котів.

Робінзон дуже зрадів. Тепер він уже не почувався на цьому острові таким самотнім.

Незабаром Крузо назбирав достатньо матеріалу, щоб побудувати житло.

Він вибрав захищену місцину побіля пагорба, звідки відкривався морський краєвид.

З корабельних вітрил Робінзон спорудив невеличкого намета. А щоб захистити оселю від дощу, натягнув зверху ще один шмат парусини.

Позаду намету була піщана печера.

– Якщо розширити цю печеру, можна буде використати її як комірчину, – вирішив Робінзон.

Але в нього не було лопати…

– Змайструю її з дерева!

Вистругавши лопату, чоловік заходився копати. Незабаром печера стала значно більшою. Задоволений своєю працею, він змайстрував ще й полички, стіл та стілець.