Нездійснені виборчі мрії

Багатьом українцям не подобається, як поводиться більшість можновладців. Можновладців, яких вони власне обирають… чи за них обирають: попри їх особистий вибір або небажання приймати участь у загальних виборах. Але мова зараз не про те, що «пересічних українців у черговий раз обдурюють на виборах», а про те, що насправді більшість наших співгромадян обманюють власне себе, вірячи в черговий раз усіляким пройдисвітам, які говорять і обіцяють людям те, що вони хочуть почути чи отримати.

І немає різниці, що обіцянки неможливо втілити в дійсності, не біда – адже завжди після обрання можна посилатися на «попередників», хоча цим «попередником» міг бути щойно обраний кандидат. Кому яке до цього діло! Для більшості виборців головне почуте те, що вони хочуть почути, а решта – вже як вийде. Як то мовиться, «нам не звикати»… Хоча, можливо, у цей раз все-таки вийде? І люди в черговий раз фактично голосують не за конкретного кандидата, а за вимріяний образ, за те, яким на їх думку має бути «народний обранець».

Щойно описане має термін – популізм. Слово для багатьох відоме, але, можливо, мало хто знає, що воно достеменно означає. Спробуємо зараз це надолужити. Отже, популізм – це політика або риторика, яка апелює до простих народних мас, їхніх надій і страхів, незадоволення життям. Популізм ґрунтується на протиставленні інтересів широких мас населення інтересам еліти.

Як все нам знайоме. Тут вам і «олігархи», тут вам і «баригі», які живуть за кошт нещасного, «поневоленого» народу, тут і мрія у «світле майбутнє», яким ще марили за часів давно спочилого СРСР. Загалом, більшість наших співгромадян так і залишилося жити думками в СРСР, оцінюючи власне життя його критеріями. Зокрема це стосується ставлення до влади за принципом: «ми вас обираємо, а ви за нас усе вирішуєте», тим самим відсуваючи себе від життя держави.

У підсумку отримують те, що «навибирали»: обирають, за них усе вирішують, і ніхто нізащо не відповідає… І так до чергових виборів, де знову виборці голосують за омріяний образ народного обранця. Може варто припинити жити в мріях і поглянути тверезо на оточуючий світ? Ніхто за нас не буде дбати за наш добробут, а «безплатна гречка» перед виборами насправді після них виходить для виборців у чималу суму грошей… Між іншим ошукані виборці це чудово знають, але продовжують чекати ідеального «обранця».

Але цей допис хотілося закінчити на менш сумній ноті, адже час пливе, роки минають і радянські цінності, хоча і помалу, йдуть у забуття, от тільки, які цінності прийдуть на заміну радянським? А це вже залежить особисто від нас. Не проґавте цей шанс.

З любов’ю, редакція сайту