Незабаром після нашої розмови місіс Ґордон занедужала. Ми цілісінькими тижнями не бачили її. Аж ось однієї ночі, коли надворі здійнялася буря, до стайні прибіг Джон.
– Красунчику, ти найкращий скакун! – закричав він. – Нам треба якнайшвидше їхати по лікаря.
І ось ми помчали галопом серед стіни дощу, а навколо нас нетямилася гроза.
У повітрі снувало листя й раз у раз пролітали галузки, які позривав із гілок шалений вітер.
Коли ми дісталися головної дороги, темряву пронизав оглушливий тріск. Попереду впало величезне дерево й загородило нам проїзд.
Зібравшись на силі, я став дибки – і перескочив через нього.
Врешті ми опинилися біля мосту. Було чути, як під ним реве річка. Я вже було ступив на міст, та враз зупинився.
– Ну ж бо, Красунчику, – підганяв Джон.
Та я не міг і ворухнутися. Наче відчував якусь біду. Конюх злегка ляснув мене канчуком, а я і далі стояв як скам’янілий.
Аж тут з-за хмар вигулькнув місяць. У його світлі ми побачили, що далі міст розламаний на друзки.
– Молодець, Красунчику! – вигукнув Джон. – Якби не ти, ми б могли загинути. Та боюся, що до наступного мосту ще миль із десять. Тож поквапмося.
– Мчи – й дістанешся цілі… – бурмотів я собі під носа. – Мчи – й дістанешся цілі… Що частіше я це промовляв, то швидше біг.
Додому на мені разом із Джоном їхав ще й лікар. Я досі так не втомлювався.
– З тебе пара валує, наче з чайника, – сказав Джо, коли я зайшов до стайні. – Ти аж надто розпашів, щоб накривати тебе ковдрою. Ось, випий трохи студеної води.
Вночі мене кидало в жар і заливало потом, аж доки нагодився Джон. Коли він мене побачив, то злякався.
– Джо! Ти мало не згубив Красунчика! – накинувся він на хлопця. – Кінь страшенно застудився. Ти мав закутати його ковдрою – від твоєї крижаної води йому зробилося тільки гірше.
– Я не знав, – винувато пробелькотів Джо.
– Не знав?! – розлютився Джон. – То мав би дізнатися. Коли чогось не знаєш, треба запитувати!
– Пробачте, – схлипував хлопець. – Я не хотів заподіяти йому лиха. Він помре?
– Сподіваймося, що ні, – відказав конюх.
Мене дбайливо доглядали, тож незабаром я цілком одужав. А Джо твердо засвоїв цей болісний урок.