Роль матері в сім’ї

Що може зробити жінка в сім’ї для налагодження внутрішньо сімейних зв’язків? Роль матері в сім’ї величезна, її складно переоцінити. А от роль матері у вихованні дитини, звичайно, не така, як у батька, але теж важлива. Природа наділила матерів здатністю беззавітно любити дитину, і немає нічого дивного, що після пологів вона віддає їй усю свою любов і ніжність, особливо сильно це може проявитися після народження першої дитини в сім’ї.

Як, у такому разі, складаються стосунки з чоловіком? Про свого чоловіка не можна забувати в жодному разі. Одне із завдань для жінок – після народження дитини не допустити ні духовного, ні фізичного розладу в стосунках. Звичайно, їй важко. Їй теж хочеться, щоб її приголубили, обійняли, підтримали. Але чи здогадається чоловік? Через відсутність досвіду може і не здогадатися. І ось, причина для конфлікту в сім’ї готова.

Щоб це запобігти, можливо, не варто чекати його? Можна першою виявити ініціативу, запитати його про ситуацію на роботі, які новини в його друзів. Потім поділитися самій, як минув день у неї з дитиною. Така розмова стане цікава для чоловіка і викличе реакцію у відповідь. А розповідь про справи їх маленького сина або дочки залучить і тата до виховання дитини в сім’ї. Адже поставити в центр стосунків дитину – це головна мета.

Роль матері у вихованні дитини

У перший рік життя дитини основним її учителем і вихователем є мати. Відповідно, роль матері у вихованні дитини в перший рік є ключовою. Вона здатна запобігти розвитку негативних рис характеру і попередити надалі розвиток скандалів з чоловіком із цього приводу. І починати займатися з малюком потрібно вже з першого місяця життя дитини.

Різні справи і роботу по дому можна робити, коли дитина спить, оскільки в перші місяці життя вона спить більшу половину доби. А коли крихітка прокидається, постарайтеся приділити час їй. Розмовляйте з нею, посміхайтеся їй, розповідайте дитячі вірші, заспівайте пісеньку. Це необхідні заняття для розвитку крихітки.

Якщо дитина влаштовує істерики, то її плач, звичайно ж, дратує і маму і тата. Це просто тортури, особливо для тата. Угамуйте малюка, відверніть його чимось, можна дати дитині соску. Взагалі, якщо маленька дитина плаче, значить, у неї є на це причина, бо шкоднічати вона ще не навчилася і не може плакати просто тому, що їй щось не подобається.

Коли малюк підросте, не лякайте його міліціонером, Бабою Ягою і так далі, якщо він не слухається. Такі дії можуть розвинути в дитині всілякі страхи, такі як боязнь темряви або незнайомих людей і дитина може вирости боягузом.

Багато мам у сім’ї віддають перевагу строгому вихованню: шльопають ременем дітей за непослух, або коли примушують їх виконувати якусь роботу. Звичайно, у дитини мають бути свої обов’язки в сім’ї, які вона повинна виконувати. Але такі накази, з часом, поширюються і на інші сфери, такі як вибір друзів (“Я тобі сказала, не дружи з тим хлопчиком!”). Такі мами вважають, що вони просто зобов’язані повністю керувати життям дитини.

У результаті психологічний розвиток дитини-дошкільника йде в неправильному напрямі. Мати такою поведінкою повністю ламає її волю і здатність до самостійності. У наступному вона і кроку не зможе ступити без її указки. Напевно, кожен з нас знає такі приклади, коли дорослий син у 25-30 років, і навіть старше, живе зі своєю мамою і не збирається створювати власної сім’ї. Просто сім’я – це відповідальність, а він зовсім позбавлений почуття відповідальності і самостійності. За нього усе продовжує вирішувати його мама. Дорогі жінки, ви ж не хочете, щоб ваш син виріс таким? Адже можна не ламати його волю, а домовлятися з ним, йти на компроміси, ставитися з розумінням!

Дитина і на третьому році життя і в 15 років шукає в матері співчуття і розуміння. Мати може виступати в ролі наставника і порадника, до якого можна прийти на консультацію в скрутну хвилину. Вона завжди зрозуміє і розсудить. І матерям потрібно виправдати ці надії. Звичайно, уміння зрозуміти і вислухати дитину частенько дуже складно. Але без цих дій не буде контакту з нею і в сім’ї можливі конфлікти.

Якщо матір або батька дратує, коли ваш син-підліток перед дзеркалом причісується вже півгодини, а дочка більше години базікає по телефону про всяку нісенітницю. На ваші зауваження грублять вам. Спочатку подумайте, можливо, ці зауваження і вас самих би образили, і немає нічого дивного в тому, що вони стали образливими для них. Прагнення сина сподобатися комусь, хіба це погано? Можливо, що це перше кохання вашої дитини. У 14-15 років багато юнаків прагнуть вбиратися “з голочки” і довго простоюють біля дзеркала. Дорослим жінкам подобаються охайні, підтягнуті, із смаком одягнені чоловіки. Тоді навіщо обурюватися, коли син намагається відповідати цьому образу? Нехай вчиться бути акуратним і подобатися оточенню.

А чим насторожують матерів телефонні розмови дочки? Можливо, тим, що говорять про юнаків. І в голові в матері відразу виникають думки про раннє статеве життя підлітків. Але, насправді, страшного в таких розмовах нічого немає. Такі розмови цілком природні, у підлітковому віці має бути інтерес до протилежної статі. І дівчата розмовляють про юнаків, а юнаки говорять про дівчат.

Про такі риси, як доброта, стриманість і про те, чому не можна хвалитися, заздрити, кривдити слабкого, дитина дізнається, як правило, від матері. Безліч ситуацій доведеться розібрати мамі із сином і дочкою, і на безліч питань відповісти, перш ніж вони самі навчаться вірно аналізувати ту чи іншу ситуацію.

Будь-яка мати бажає, щоб її діти виросли здоровими, розумними і були щасливими. І щоб ніколи їх діти не говорили про те, що батьки їх не навчили жити і бути щасливими. Швидше за все, цьому і не можна навчити. Але закласти в дитині моральність, характер і добрий погляд на світ матері цілком під силу.

Автор: Наталя Дейнека