Чи варто загалом довіряти людям?

Питання підняте в попередньому дописі, чи треба довіряти дружині, варто дещо розширити, сформулювавши його наступним чином: а чи варто загалом довіряти людям?

Багато людей на це запитання відповість негативно, і на те в них будуть вагомі причини: адже багатьом на власному гіркому досвіді довелося зіткнутися з людською заздрістю, мстивістю, підступністю  і… легковажністю, коли люди через низку причин, деколи зовсім незначущих, не дотримують даних обіцянок і через це доводиться страждати іншим людям. Взагалі, немає ліку формам, які набуває людська ницість і байдужість. Через те не варто дивуватися тому факту, що дуже багато людей воліє не те, що довіряти людям, а намагається звузити коло свого спілкування до мінімуму.

Комусь навіть вдається спілкування з людьми замінити на спілкування з тваринами. І на те знову ж таки є причини, адже тварини не зрадять, не обмануть, не розкажуть всім навколо таємниці, якими ви поділилися напередодні з ними, не інтригуватимуть у вас за спиною. Одним словом, ідеальні компаньйони, про яких годі мріяти. Не те, що підлі люди…

Так вважає багато хто, проте в подібному міркуванні є один момент, на який люди зазвичай мало звертають уваги. А було б варто звернути на нього бодай трохи уваги – а саме на наше ставлення до тварин і людей. Адже часто-густо люди набагато більше піклуються про домашніх тварин, ніж дбають про своїх домашніх. Зараз навіть під словосполученням «домашні улюбленці» мають на увазі саме домашніх тварин, а зовсім не людей: близьких і родичів, яких ми доволі часто не те, що не любимо, навіть терпіти не можемо і бачити не хочемо. Інша справа відбувається з тими самими «домашніми улюбленцями», яким багато людей дарують усе тепло і ласку, яку вони не подарували близьким людям.

Чому подібне відбувається ледь не скрізь? Причин для цього вкрай сумного факту може бути багато, проте основна, як на нашу думку, полягає в егоїзмі: люди хочуть щоб все було по-їхньому, вони не хочуть зважати на думку близьких, вже не кажучи, щоб робити так, як вони того хочуть. Інша справа відбувається з тваринами: ти для них – піклування, вони тобі – свою відданість, якщо це собака, а у випадку інших тварин, як наприклад, гризунів, пташок і рибок, у них взагалі немає особливого вибору, адже вони живуть у клітках (акваріумах) і в них немає фізичної можливості полишити вас. Окремо, звичайно, розташувалися кішки, проте вони теж не покинуть вас, якщо ви забезпечите їх годуванням і прихистком.

Але у всіх тварин є спільна риса – у них немає власної думки, на яку треба зважати, тварини коряться інстинктам, які загалом можна передбачити. Проте зовсім інша картина відбувається з людьми, особливо з близькими. Адже в них є власна думка, свої примхи і бажання, на які доводиться так чи інакше звертати увагу, навіть час від часу поступатися ним. А от з цим багато хто не погоджується, вважаючи за краще мати «домашнього улюбленця», який сприйматиме тебе таким як є і не наполягатиме на слушності власної думки. Звісно, щойно наведений приклад виглядає вкрай спрощено, проте в ньому можна побачити егоїзм близьких для нас людей, а за відвертості, і власний егоїзм.

Так що наступного разу, коли стикнемося із запитанням: чи варто довіряти якійсь певній людині, чи загалом усім людям, варто спочатку поставити запитання самому собі: А чи варто довіряти особисто мені? Чи надійна я людина? Може перш, ніж вишукувати недоліки інших людей, варто почати із себе?

Редакція сайту