Як я виступав із приборкувачкою тітонькою Батіжковою

Коли я пробігав поміж рядами, публіка вітала мене навстоячки, дехто навіть на стільці повискакував. А коли я увійшов до клітки, леви й тигри загарчали так, що тітонька Батіжкова не почула, як я з нею привітався.

Тоді я підійшов ближче і сказав їй, що добре було б утнути що-небудь веселеньке, з танцями й музикою.

Але й тепер вона мене не почула.

Тоді я став видиратися вгору по її шкіряному костюму, щоб промовити їй це на вухо. Лізти було дуже сковзько, але я все-таки до вуха добрався, сів їй на комірець куртки.

Аж раптом сталася несподіванка: тітонька Батіжкова нагнулася, я не втримався і провалився їй за комір. Але розумна тітонька Батіжкова зразу здогадалася чого я від неї хочу, і почала весело стрибати й танцювати. Я, звичайно, разом з нею теж застрибав.

Отут і почалися справжні веселощі. Мені за шкіряною курткою добре було чути, як реготали глядачі.

Наш номер міг би тривати довше, якби тітонька Батіжкова не перестаралася. Вона витинала такі колінця, так трусилася, що я не втримався й вивалився з-під її куртки на землю, просто до її ніг. Леви й тигри зразу повтікали з арени, а приборкувачка Батіжкова заволала: «Води!» – і впала.

Дядечки із золотими чайниками на головах виконали її наказ і з товстих шлангів заходилися поливати її водою. А я відійшов убік і став кланятися.

На арену вибіг сам директор цирку, витріщив на мене очі і наказав:

– Прибрати!

І тітоньку Батіжкову вмить винесли за куліси.

Так закінчився мій перший виступ. Тепер ми виступатимемо разом із Кициком, тільки ще не знаємо, що саме робитимемо. Мабуть, ми станемо клоунами і бамбуковими палицями вибиватимемо з публіки сміх. Це дуже весело, та й вбрання в клоунів напрочуд гарне.

Але раніше мушу вам розповісти, що сталося з тітонькою Мариною і Петриком.

Бо ми ж покинули їх зовсім самих і пішли з дому, навіть не попрощавшись.